Твір “Тема самотності в ліриці Лермонтова”
Лейтмотивом усієї творчості Лермонтова є абсолютне самотність ліричного героя. Грунтуючись на творах поета, його складно уявити щиро усміхненим і щасливим. Лермонтов є яскравим представником романтизму.
Для цієї течії характерні самотність, меланхолія, хвороблива прихильність до минулого.
На творчість вплинула більшою мірою характер і спосіб життя поета. З раннього віку втратив батьків, оточений лицемірним і холодним вищим суспільством, за своє життя він так і не зміг знайти справжню любов і вірних друзів.
У своїй ліриці поет завжди постає відокремленим від решти людей. Він знаходиться один серед лицемірною натовпу, заховав свої справжні обличчя і наміри під маскою улесливої доброзичливості. Поет різко засуджує вищий світ, заховані себе з боязні потрапити в немилість государю. З величезним обуренням він називає їх втраченим поколінням, уболіваючи про минулих предків, що мали сміливість кидати виклик несправедливості.
У вірші, присвяченому загибелі О. С. Пушкіна, він безпосередньо звинувачує прогнилий вищий світ в смерті великого поета. При цьому Лермонтов не заперечує свою причетність до даного покоління, хоч і тримається особняком від усіх. Він знаходить у собі деякі риси, властиві ненависному йому поколінню. Саме це дозволяє поетові відкрито критикувати суспільство і держава, адже він як ніхто розуміє всю ступінь проблеми.
З мотивом самотності нерозривно пов’язана тема пошуку свободи. Герой задихається в суспільстві, воно отруює його своїми лестощами, показною дружбою, наклепом за спинами. У спробах звільнитися від пут світськості він шукає натхнення в природі. Стихія викликає у нього захоплення своєю первозданністю. У ній немає місця брехні, облуди.
Ліричний герой заздрить хмаринки, вітрам, адже вони можуть вільно пересуватися, не залежати від суспільних умовностей. Він співчуває самотньому вітрильнику, що кинув виклик негоди. У ньому він знаходить своє відображення, аналогічним чином кинув виклик суспільству.
Самотність проявляється і в творчості, що стосується політичної ситуації в країні. В результаті неприйнятий суспільством, відкидали його ідеї, поет вирішує піти. Залишивши спроби достукатися до кого-небудь, він дозволяє собі вийти на свободу. Навіть відправитися воювати на Кавказ для нього краще, ніж залишитися в столиці.
Варіант 2
У творчості Лермонтова можна виділити кілька ключових тем, як то: любов, боротьба, вільність, смерть і батьківщина. Проте, саме тему самотності називають центральної, основоположною. Саме їй автор приділив найбільшу увагу в своїх творах прози і поезії.
Витоки
Лейтмотив самотності з’явився в творчості Лермонтова, перш за все завдяки традиціям літературного романтизму. Письменника навряд чи назвеш абсолютним романтиком: на сторінках його книг романтична стезя часто переплітається і з реалізмом. Однак, багато літературознавці впевнено називають його твори вершинами російського романтизму. Так само як і виділяють і особливий “Лермонтовський” романтизм. Починаючи з розвитку романтичних традицій російських класиків (Жуковського, Пушкіна), наслідування байроновской романтизму, Лермонтов поступово приходить до свого бачення цієї теми.
Творча реалізація теми самотності
Лермонтовський герой протиставляє себе суспільству, і тому розглядає його крізь призму недовіри та скепсису. Якщо він і наближається до людей, прагнучи “з шумною бути натовпом”, то лише з метою побачити в кожному “дурного підлесника”, “Іуду”. Подібне суспільство підштовхує ліричного героя до різкої критики. Тому й не викликає подиву той факт, що практично у всій творчості Лермонтова, присвяченому протистояння натовпу і ліричного героя, звучить усвідомлення абсолютного власного самотності і гірке розчарування в людях. Ніде поет не бачить рівного собі, і тому “сумно” дивиться на власне покоління.
Навіть така світла тема лірики як любов присвячена у Лермонтова, в основному, невдач і розчарувань. Образ жінки в авторській любовній ліриці характеризується байдужістю, серцевої порожнечею. При такому погляді на об’єкт любові, звичайно ж, і самі почуття не здатні позбавити від самотності, лише посилюючи його.
Мотив самотності пролунав опосередковано і в багатьох творчих описах природи. Улюблені пейзажі Лермонтова – буйство морської стихії, пустеля, гроза. У більш пізній ліриці письменника природа зображується ніжною і спокійною. Однак, за зовнішньою гармонією природи, ясно проглядається змішана душа самотнього героя.
Мотив самотності наповнює творчість Лермонтова особливим авторським звучанням і змістом. Романтичне протистояння героя з навколишнім світом є основою для самих різних творів автора, втілених в широкому жанровому розмаїтті.
(2 votes, average: 3.00 out of 5)