Аналіз вірша “Літній вечір” Тютчева
Багато свої вірші Тютчев присвячував природі, різним порам року. Одне з таких – “Літній вечір”. Короткий аналіз “Літній вечір” за планом, призначений для учнів, допоможе їм зрозуміти особливості цього твору. На уроках літератури він може використовуватися і як основний, і як додатковий матеріал.
Короткий аналіз
Перед прочитанням даного аналізу рекомендуємо ознайомитися з віршем Літній вечір.
- Історія створення – воно написано в 1866 році, вже після того, як Тютчев пережив велику особисту трагедію. Тема – цінність життя, яка настільки непередбачувана, що цінувати потрібно щомиті. Композиція – це одночастное твір, що складається з чотирьох строф. Жанр – пейзажна лірика з філософськими елементами. Віршований розмір – чотиристопний ямб з перехресної римою. Епітети – “розпечений куля”, “мирний пожежа”, “морська хвиля”, “вологі глави”, “небесне склепіння”, “повітряна річка”, “солодкий трепет”. Уособлення – “земля ската”, “зірки зійшли,” зірки підняли “,” жили природи “. Метафори – “хвиля поглинула пожежа вечора”, “зірки підняли небесне склепіння”. Порівняння – “трепет, як струмінь”.
Історія створення
Цей твір Тютчев написав у складний для себе життєвий період, коли він переживав втрату коханої і двох дочок. І все ж, як справжній творець, поет зумів відмовитися від особистої трагедії і написати прекрасне, наповнене радістю і світлими почуттями вірш. Воно з’явилося в 1866 році, а історія створення поетичних рядків тісно пов’язана з тим, що автор бачив навколо себе.
Тема
Основна тема вірша – це необхідність насолоджуватися життям, радіти прекрасним миттєвостей, адже людське існування непередбачувано. Саме цю ідею він висловлює за допомогою художніх образів, символічно показуючи красу навколишнього світу.
Як тонкий пейзажний лірик, він повністю відмовляється від власних переживань, намагаючись зосередитися на тому, щоб передати читачеві побачену їм картину. Вона, дійсно, ніби намальована пензлем вмілого художника, який до того ж зміг передати і відчуття, і запахи.
Композиція
З точки зору композиції це досить простий шедевр: воно складається з чотирьох строф, кожна з яких описує свою частину природного явища. Так, перша строфа описує картину заходу, з якої ми може зрозуміти, що чарівність літнього вечора посилюється тим, що ліричний герой споглядає його десь біля моря.
Друга строфа – це опис неба, на якому вже з’явилися перші зірки, від чого небесне склепіння здається вище. У третій строфі Тютчев описує не тільки навколишній ліричного героя світ – коли повітря тече вільніше, чи не стримуваний спекою, а й стан людини: після спекотного дня нарешті відчувається довгоочікувана прохолода, завдяки якій дихати стає легше. І це – саме по собі подарунок.
Нарешті, четверта строфа – це невловимий момент пожвавлення природи, яка весь день знемагала від спеки. І тут автор підсилює уособлення: природа в його трактуванні відчуває себе як людина, яка занурив гарячі ноги в джерельну воду. Саме таке відчуття освітленості приносить з собою вечір.
Жанр
Це пейзажна лірика, в якій, проте, простежуються і філософські мотиви. Тютчев створив дуже чуттєвий вірш, побудований на відчуттях людини, що спостерігає картину літнього вечора, який прийшов на зміну очевидно спекотному дню. І в той же час підтекст твору очевидна: поет говорить про життя людини, якій потрібно насолоджуватися. Адже ніхто не знає, коли саме стане для нього останнім.
Стиль викладу досить незвичайний для Федора Івановича, які нечасто вдавався до романтичних прийомів. Однак саме вони допомогли йому не тільки створити незабутнє видовище, а й передати ті емоції ліричного героя, які він відчуває, споглядаючи красу навколишнього світу.
Для передачі настрою і посилення поетичного ефекту автор використовує чотиристопний ямб і перехресну римування. Простота віршованого розміру дозволяє легко сприймати вірш, в той же час поглиблюючи його і роблячи різноплановим.
(2 votes, average: 3.00 out of 5)