Виховання віри в себе

У можливостях творчого педагога – вселити учням гуманістичну цінність вміння піднятися над суєтою, філософського ставлення до життя як небажання гнатися за дрібницями, отруювати життя злістю або безпідставними ілюзіями, слідувати неминущим (хай і змінює форму і зміст) цінностям, мати внутрішній стрижень, Бога в душі (“Бог всередині” – en theos по-грецьки – звідси і слово “ентузіаст”, опошлений розхожим вживанням). Віра в себе може бути засвоєна в процесі утворення / виховання як базисна установка людини, що пронизує собою весь його досвід, дозволяючи ставитися до речей реалістично і в той же час жити “по совісті”, “по вірі”. Віра при цьому зовсім не зводиться до форм, характерним для релігії, – будучи не чимось зовнішнім, а внутрішнім якістю людини (стійкість, переконаність). Недарма Фромм писав про можливість віруючих атеїстів, а французькі енциклопедисти наполягали на тому, що тільки високоморальна людина має право бути атеїстом. Така віра нічого спільного не має з яким би то не було фанатизмом, а людина, що живе по вірі саме в такому сенсі (віруючий в себе, в людей, в думку) ніколи не стане переслідувати інших за переконання, відмінні від його віри, а тим більш не вступить ні в яку “священну війну”, як це донині роблять хитрі мракобіси і обмануті ними неосвічені люди.
Історія людства постає і як низка воєн, руйнувань, насильства, а й – як нерозривна “золотий ланцюг” культурних звершень, творчої діяльності, у тому числі щодо формування, освіті самих себе, і в цьому сенсі історія може розглядатися як “шлях до себе під знаком віри “. Можна бачити й те, що найбільший внесок у творчу діяльність людства внесли саме ті люди, які прагнули насамперед до утворення самих себе, вірили в себе і своє покликання, що і забезпечувало найбільшу продуктивність в будь обраної ними галузі. Не менш важливо й те, що такі люди завжди знайдуть в собі мужність розлучитися з вірою в те, що не виправдало або пережило себе.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Виховання віри в себе