Виховання творчого ставлення до дозвілля

У тісному зв’язку з усім сказаним вище знаходиться і проблема дозвілля – не менше хвора сьогодні. Справа не в тому, що у молоді, перевантаженій заняттями, немає часу ні на що інше. Питання в іншому – як вона може використовувати свій вільний час? Як вселити молодим людям бажання відвідувати концерти класичної музики (при цьому в хорошому виконанні, тільки тоді вони зможуть оцінити її – і це важливо пояснити) – якщо квитки на них і компакт-диски хорошої якості недоступні – тепер уже за ціною – не тільки студентам, але й педагогам, які сіють “добре, розумне, вічне”. Як залучити до мистецтва, якщо нині в зубожілих бібліотеках немає художніх альбомів? Доступні хоча б музеї, але й туди складно спрямувати молодих людей, вихованих самим життям на “пофігізм”. Щоб вселити смак до подібних речей, педагог повинен бути, принаймні, сам проникнуть таким почуттям.
Дуже безглуздий в наших умовах приклад: як пояснити нашій людині, що дача або присадибну ділянку припускають відпочинок на них, милування природою, а роботу лише в міру власного задоволення? Це настільки ж складно, як європейцеві або американцеві навіяти думку, що замість зелених газонів корисніше було б вирощувати картоплю. І чи варто захоплюватися такими поясненнями, якщо вони можуть відвернути молодих людей від допомоги батькам, для яких це – необхідна підмога, щоб їх же, дітей, прогодувати, одягти-взути й навчити? Залишившись в такому порочному колі сьогоднішні дівчата і юнаки приречені повторити безвідрадний життєвий шлях своїх батьків. Але нехай молодь бачить, що сьогодні освіта освітлює шлях з цього кола.
Ще один порочне коло – механічне протиставлення робочого часу і дозвілля. Справа не в тому, щоб позбавити людей дозвілля (що зараз, до речі, і відбувається), а зробити дозвілля цікавим, плідним, радісним. Ущербність, безглуздість дозвілля (як тупого вбивання часу між роботою і знову роботою), що стала хворобою нашого часу (і не тільки у нас) лише частково може бути списана на розвал економіки, злидні матеріальну.
Здоровий спосіб життя – це не тільки повноцінне, раціональне харчування, своєчасний сон і т. Д. Він припускає ще й органічну взаємозв’язок освіти, праці, відпочинку як одне з найважливіших умов гуманізації способу життя, гуманістичної самореалізації. Скількох ми зустрічаємо невгамовних строків, які, навіть будучи досить забезпеченими, цікавляться всім, займаються без жодного примусу і не для горезвісної галочки тієї самої суспільно корисною діяльністю. Можна по-різному їх сприймати – з роздратуванням як людей “не від світу цього” або з розумінням, що “цей світ” ще дуже незрілий, тому в ньому і мало таких, по суті, щасливих людей. Помічено, що люди, захоплені, з різноманітними інтересами, живуть довго і в ладу з собою, їх не гризуть заздрість, свідомість нікчемності, даремно витраченої життя. Помічено й інше. Як правило, у таких людей переконаність у правильності обраного шляху підтримується правильно вибраним супутником життя, здорової, доброзичливою атмосферою в сім’ї.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Виховання творчого ставлення до дозвілля