Василь Симоненко (1935 – 1963) – Літературний процес 60 – 90-х років XX ст
Тема 37. Василь Симоненко (1935 – 1963)
Василь Андрійович Симоненко належить до покоління “шістдесятників”. Він прагнув осмислити життя, звернутися до духовного досвіду особистості та історії рідного народу.
Біографічні відомості
Прожив усього 28 років.
– 8 січня 1935 р. – народився у с. Біївці на Полтавщині в селянській родині.
– Після закінчення середньої школи в Тарандинцях вступив на факультет журналістики Київського університету ім. Т. Г. Шевченка.
– 1957 – 1959 рр. – працює в газеті “Черкаська правда”.
– 1960 – 1963 рр. – кореспондент газети “Молодь Черкащини”.
– 1962 р. – перша збірка “Тиша і грім”.
– 13 грудня 1963 р. – помер, похований у Черкасах.
– 1964 р. – вихід другої збірки “Земне тяжіння” (посмертно).
– 1965 р. – збірка оповідань і новел “Вино з троянд” (посмертно).
– 1981 р. – “Лебеді материнства”(посмертно).
– 1984 р. – “Поезії” (посмертно).
– 2001 р. – поява першого в Україні найповнішого видання творів В. Симоненка “Ти знаєш, що ти людина…” (вірші, сонети, поеми, казки, байки).
Огляд творчості
В. Симоненко постає перед сучасним читачем виразником народної совісті, правди, надії й віри. Силою свого поетичного таланту, даром образного узагальнення поет підніс життя звичайних людей до рівня загальнолюдських ідеалів і проблем, долучив до духовних здобутків світової культури.
Реалізував себе як поет (дві поетичні збірки), прозаїк (збірка новел і’оповідань), казкар (“Цар Плаксій та Лоскотон”, “Подорож в країну Навпаки”, “Казка про Дурила”).
Домінанти творчості:
– постійна увага до звичайної людини, її тривог і проблем, до буденного життя;
– протест проти безглуздя епохи і порожнечі людського існування, сповненого гучних гасел або брехні чи замовчування влади;
– позиція: кожна особистість становить собою окремий космос, самоцінний за своєю сутністю, народ – безліч неповторних індивідуальностей;
– утвердження національної гідності окремої людини, усього народу;
– контраст між переможними звітами влади і виснажливими буднями сільських трудівників;
– підняття проблем історичної пам’яті (“Монархи”, “Де зараз ви, кати мого народу?”);
– глибокий патріотизм, синівська відданість(“Задивляюсь у твої зіниці…”, “Лебеді материнства”, де звучать мотиви казкового дивосвіту і дороги як вибору життєвого шляху);
– сатирична спрямованість казок;
– інтимна лірика – через дослідження філософії почуттів, від романтичного захоплення до гіркого розчарування; сповнена глибини й вогню щирих почуттів, певного юнацького максималізму, життєстверджувальної енергії.
Ліричний герой:
1) романтичний і закоханий юнак;
2) зріла людина з великим життєвим досвідом, здатна до філософських роздумів.
(“Світ який! Мереживо казкове…”, “Ти знаєш, що ти людина…”, “Я”, “Вона прийшла”,
“Є в коханні і будні, і свята…” та ін.)
Збірка “Тиша і грім” (1962) – виквіт студентської юності та перших років самостійного трудового життя поета; насичена щирим пафосом, сповнена естетичним смаком, чистою правдою, романтичним поривом відкривати “духовні остороги” в інтелектуальному морі свого народу, до чого поет закликав нових “Колумбіє і Магелланів”. Світ поставав не тільки в безжурних сонячних тонах (як “мереживо казкове”), а з громом бурі, у творчому натхненні, у найвищому ступені творчої самореалізації. Усе це контрастувало з поширеними ідиліями “щасливого життя” радянської імітаційної літератури.
Новаторство поета “йде не стільки шляхом винаходу нових художніх форм… скільки в сфері нових художніх ідей” (поезії “Жорна”, “Мій родовід!”, “Піч”, “Перший”, “Дід умер”, “Варвари”, цикл із дев’яти віршів “Тиша і грім”).
Збірка “Земне тяжіння” (1964) Характеризується посиленням іронічно-саркастичного струменя, використанням римованого катрену, ямба, хорею, рідше – тристопного розміру.
Домінанта – основна, панівна ідея, головний, панівний принцип, основна ознака або найважливіша складова частина чого-небудь. |
“Лебеді материнства”
Поезія написана в період, коли В. Симоненко працював у газеті “Молодь Черкащини”. Провідна думка твору – найдорожчим для кожної людини є Батьківщина, котру не обирають, як і рідну матір, а люблять такою, як вона є. На початку твору постає чарівний світ казки, що манить і бентежить маленького героя. Далі – напутнє слово матері синові, якому колись доведеться вирушати в життєву дорогу і поставати перед вибором. Монологічна форма оповіді надає авторській інтонації щирості, відвертості, довірливості. Особливого темпоритму твору досягнуто завдяки різної сили інтонаціям: то плавним, спокійним, заколисуючим, то імпульсивним, вибуховим.
Автор застосовує алітерації, повторення приголосних Р, л, щоб створити враження зачудування, таємничості:
Темряву тривожили криками півні,
Танцювали лебеді в хаті на стіні,
Лопотіли крилами і рожевим пір’ям,
Лоскотали марево золотим сузір’ям.
Алітерація – зумисне надмірне повторення однакових приголосних звуків з метою створення звукового образу зображуваного або посилення інтонаційної виразності мови. |
Вірш сповнений народнопісенних символів, казкових образів, співзвучний із колисковими; його прикрашають епітети й порівняння: “лебеді, як мрії”, “сади зелені”, “білява хата”, “диво-наречені”, “тихі зорі”, “лебеді рожеві”, “зорі сургучеві” та ін.
Мати і Україна – нероздільні поняття, материнський образ переростає в образ-символ Вітчизни.
Рефреном і заключним акордом звучать у вірші слова “Вибрати не можна тільки Батьківщину”, підсилюючи значення головної думки твору.
Рефрен (повтор) (від франц. “приспів”) – повторення однакових слів чи виразів, віршованих рядків чи строф у творі з метою звернення на них особливої уваги читачів, підкреслення мелодійності, ритмічності. |
“Ти знаєш, що ти – людина?”
З перших рядків твору звучать риторичні запитання, які стимулюють осмислення нашого життя та історичної місії людини на землі, неповторності кожної особистості. Митець ніби тривожиться за кожного з нас, акцентуючи увагу чи не на найсильніших почуттях – жадобі діяти, радіти буттю. Не можна забувати про те, що кожна мить неповторна, її ніколи не повернути, її ніхто, крім нас, не проживе:
І жити спішити треба –
Кохати спішити треба –
Гляди ж, не проспи!
Головна думка – кожній людині треба залишити свій слід на цій землі, бо дуже мало часу для цього відпущено долею. Мотиви цінності людського життя, утвердження неповторності кожної особистості сповнюють вірш глибоким гуманістичним пафосом.
***
Ти знаєш, що ти – людина?
Ти знаєш про це чи ні?
Усмішка твоя – єдина,
Мука твоя – єдина,
Очі твої – одні.
Більше тебе не буде.
Завтра на цій землі
Інші ходитимуть люди,
Інші кохатимуть люди
Добрі, ласкаві й злі.
Сьогодні усе для тебе –
Озера, гаї, степи.
І жити спішити треба,
Кохати спішити треба –
Гляди ж не проспи!
Бо ти на землі – людина,
І хочеш того чи ні –
Усмішка твоя – єдина,
Мука твоя – єдина,
Очі твої – одні.
Тест № 43
1. До якого покоління українських митців належить В. Симоненко?
А “П’ятдесятники”; В “Шістдесятники”;
Б “Розстріляне відродження”; Г воєнних років.
2. Укажіть назву населеного пункту, де народився Василь Симоненко.
А с. Біївці на Полтавщині; В с. Дермань на Рівненщині;
Б с. Мотронівка на Чернігівщині; Г с. Чаплинка на Херсонщині.
3. Укажіть рік виходу першої збірки В. Симоненка “Тиша і грім”.
А 1964 р.; В 1961 р.;
Б 1962 р.; Г 1960 р.
4. Материнська тривога за долю сина, перед яким відкривається дійсність – головний мотив поезії В. Симоненка:
А “Світ який! Мереживо казкове…”; В “Піч”;
Б “Ти знаєш, що ти – людина?..”; Г “Лебеді материнства”.
5. Яка з поезій В. Симоненка не є твором для дітей?
А “Цар Плаксій і Лоскотон”; В “Казка про Дурила”;
Б “Подорож у країну Навпаки”; Г “Дума про щастя”.
6. Укажіть назву твору, який не входить до творчого доробку В. Симоненка.
А “Де зараз ви, кати мого народу?”; Г “Моя мова”;
Б “Я не бував за дальніми морями…”; Д “Кирпатий барометр”.
В “Коли ми йшли удвох з тобою…”;
7. Визначте віршовий розмір поетичних рядків В. Симоненка.
Вона прийшла непрохана й неждана,
І я її зустріти не зумів.
А Ямб; Г анапест;
Б хорей; Д дактиль.
В амфібрахій;
8. Про кого (що) йдеться у творі “Задивляюсь у твої зіниці…”?
А Кохану; Г поезію;
Б Україну; Д вишню біля хати.
В матір;
9 Якою темою об’єднані Симоненкові поезії “Піч”, “Баба Онися”, “Дід умер”?
А Страждання українського народу під час Другої світової війни;
Б В Г Д |
Б голодомор 1932 – 1933 рр.; доля простої людини;
В згубні наслідки техногенної революції XX ст.;
Г братовбивча війна після революції 1917 р.
10. Який прийом покладений в основу образності поезії В. Симоненка “Є в коханні і будні, і свята…”?
А Метафора; Г гіпербола;
Б оксиморон; Д літота.
В антитеза;
11. Розмістіть етапи життя і творчості В. Симоненка в правильному хронологічному порядку.
А Вихід збірки поезій “Тиша і грім”.
Б В Г |
Б Симоненко – студент факультету журналістики Київського університету, секретар університетської багатотиражки.
В Вихід збірки “Земне тяжіння”.
Г Вихід збірки оповідань і новел “Вино з троянд”.
12. Установіть відповідність між фрагментом поезії В. Симоненка і художньо-виражальним засобом, використаним у ньому (підкреслене).
Із тобою було б нам гірко, А звертання
Обіймав би нас часто сум… Б епітет
Україно! Ти для мене диво! В анафора
І нехай пливе за роком рік, Г епіфора
Буду, мамо горда і вродлива, Д персоніфікація
З тебе дивуватися повік…
Маю я святе синівське право
З матір’ю побуть на самоті.
Ти знаєш, що ти – людина?
Ти знаєш про це чині?
Усмішка твоя – єдина,
Мука твоя – єдина,
Очі твої – одні.
(2 votes, average: 5.00 out of 5)