Ліна Костенко (нар. 1930 р.) – Літературний процес 60 – 90-х років XX ст

Ліна Василівна Костенко – найпомітніша поетеса другої половини XX ст. Активна учасниця “шістдесятництва”. Відновлюючи ідеї митців “Розстріляного відродження”, письменниця наснажує читачів любов’ю до України, до нашої історії, культури.

Феномен таланту поетеси робить спробу розкрити її дочка Оксана Пахльовська: “Мамина поезія з самого початку, від перших віршів, була бунтом. Бунтом особистості. Повстанням духу. І слава, що до неї приходила, була не популярністю, не модою. Вона була вистражданою надією людей на своє відродження, на можливість повернутися до себе, на можливість відродження вже нібито виродженої і остаточно приборканої нації”.

Біографічні відомості

– 19 березня 1930 р. народилася Ліна Василівна Костенко в. містечку Ржищеві на Київщині в учительській родині.

– Коли Ліні було 6 років, сім’я переїхала в Київ. Заарештовують і висилають в сталінські табори на 10 років батька.

– Після закінчення середньої школи Ліна навчалася в Київському педагогічному інституті, згодом залишила навчання.

– 1951 – 1959 рр. – навчання в Московському літературному інституті.

– Перші проби пера – ще в дитинстві (вірш “Мій перший вірш написаний в окопі”).

– 1957 р. – вихід першої поетичної збірки “Проміння землі”.

– 1958 р. – збірка “Вітрила”.

– 1961 р. – збірка “Мандрівки серця”. В. Симоненко писав: “Її третя книга має принципове значення. Уже одним фактом свого існування вона перекреслює всю тріскучу і плаксиву писанину деяких ліриків… Хочу зазначити… рису поезій Л. Костенко – простоту і поетичність почерку. Це та простота, що поєднує в собі красу, мудрість, тонку душевну чутливість і хороший смак”.

– 1963 р. – мали вийти збірка “Зоряний інтеграл”, 1976 р. – поетична книга “Княжа гора”, але були заборонені. Результат – шістнадцятирічне творче мовчання Л. Костенко.

– 1977 р. – збірка “Над берегами вічної ріки”.

– 1979 р. – роман у віршах “Маруся Чурай” (авторку відзначено Шевченківською премією 1987 р.).

– 1980 р. – “Неповторність” (авторку відзначено Шевченківською премією 1987 р.

– 1987 р. – “Сад нетанучих скульптур”.

– 1989 р. – “Вибране”.

– 1994 р. – за книжку “Інкрустації”, видану італійською мовою, Л. Костенко присуджено премію імені Франческо Петрарки, якою Консорціум венеціанських видавців відзначає твори видатних письменників сучасності.

– 1999 р. – роман “Берестечко”, що розповідає про битву під Берестечком 1651 р., в якій військо Б. Хмельницького зазнало нищівної поразки, що стала символом однієї з найбільших національних трагедій.

Огляд творчості

“Пастораль XX сторіччя”

Сюжетний вірш. У ньому показана картина загибелі трьох сільських пастушків: Павла, Сашка і Степана (“кирпатих сільських аргонавтів, голуб’ят”), які через свою дитячу цікавість розбирали стару гранату і стали жертвою “смертоносного відлуння” війни.

Поетеса майстерно показує горе матерів і всіх родичів, навіть природа відреагувала на страшну безглузду смерть дітей (“навіть сонце упало ниць”).

Назва поезії протистоїть ідейному змісту твору (пастораль – мирне, безтурботне, чисте, а у творі – смерть і горе.).

Завершується поезія по-філософськи: життя приходить на зміну смерті, установлюючи істину – життя вічне і безперервне.

“Життя іде і все без коректур”

Поезія належить до медитативної лірики.

Медитація – форма філософської лірики, у якій поет висловлює свої роздуми над проблемами людського буття.

Поезія сповнена філософських роздумів і глибокої тривоги за “сьогодні” і “завтра” нашої планети.

Людина має осмислити свою присутність на землі, призначення, залишити після себе слід, нести відповідальність за свої вчинки. Головне, про що повинен думати кожен із нас:

Людині бійся душу ошукать.

Бо в цьому схибиш – то уже навіки.

Стрижневими образами твору є:

– людина;

– планета;

– митець;

– час.

Кожен з них має внутрішню суть і своє значення.

Поетеса розмірковує над швидкоплинністю часу, безперервністю і незворотною змінюваністю епох (“Час летить, не стишує галопу”).

“Тут обелісків ціла рота”

Своєрідна данина пам’яті всім загиблим в роки Великої Вітчизняної війни. Ліна Костенко присвятила вірш всім, хто не повернувся з поля бою, нагадує про себе нащадкам лише солдатськими обелісками. Картину масової загибелі підкреслюють слова “ціла рота”.

Поетеса використовує анафору з метою підкреслення напруги твору, збереження пам’яті, підсилення роздумів про війну.

Хтось, може, винен перед ними.

Хтось, може, щось колись забув.

Хтось, може, зорями сумними У снах юнацьких не побув.

“Маруся Чурай”

Жанр

Історичний роман у віршах, в якому на національному грунті порушено важливі суспільні та філософські проблеми.

Роман у віршах – різновид змішаного жанру, якому властиві багатопроблемність, поєднання епічних принципів розповіді з суб’єктивним началом, притаманним ліричним творам. Дія в ньому, як правило, концентрується навколо долі одного чи кількох головних героїв.

Фольклорна та історична основа твору

Майже три з половиною століття живе в народі легенда про Марусю Чурай – славнозвісну піснярку. Легенда про любовну помсту (отруєння дівчиною свого коханого) була поширеною темою і в художній літературі (драма М. Старицького “Ой не ходи, Грицю…”, повість О. Кобилянської “У неділю рано зілля копала”).

В авторському міні-пролозі – вказівка на історичну основу твору: “Влітку 1658 р. Полтава згоріла дощенту”. У творі справжні події пересипані авторськими домислами, важливі історичні події української історії середини XVII ст. відтворено в образах Богдана Хмельницького, Якова Остряниці, Северина Наливайка, Павла Павлюка, Яреми Вишневецького та ін.

Назва роману – своєрідна легенда, національний символ, що передає і зміст епохи, і особливості українського етносу.

Композиція. Сюжет

Роман складається з дев’яти розділів, події в яких розгортаються протягом року: судять Марусю влітку, а помирає дівчина від сухот навесні.

Розділи роману:

I – “Якби знайшлась неопалима книга”

II – “Полтавський полк виходить на зорі”

III – “Сповідь”

IV – “Гінець до гетьмана”

V – “Страта”

VI – “Проща”

VII – “Дідова Балка”

VIII – “Облога Полтави”

IX – “Весна, і смерть, і світле воскресіння”

З композиційного боку центральним є розділ “Сповідь” – три ночі Марусі, проведені в темниці перед стратою. Через спогади героїні перед нами проходять епізоди історії Полтави й України, змальовано переживання і страждання дівчини, її особисту драму.

Сюжетні колізії трактуються у двох площинах – особистісній і суспільній (сцени особистого життя Марусі органічно вплітаються в драматичні події національно-визвольної війни українського народу під проводом Б. Хмельницького проти польської шляхти).

На початку твору Маруся зображена в ролі підсудної, яку звинувачують у вбивстві (отруєнні) місцевого парубка Гриця Бобренка за зраду в коханні. На захист Марусі виступає закоханий в неї полковник Іван Іскра. Він пояснює людям, що Маруся своїми піснями підтримує бойовий дух козацького війська – не могла вона, людина з поетичною душею, зважитися на вбивство. Однак судді не послухали Іскру і засудили Марусю до страти. Далі оповідь ведеться у формі сповіді-спогаду головної героїні про своє життя. Вона в цей час перебуває у в’язниці, чекаючи страти. Дівчина згадує про своє кохання до Гриця. Парубок зрадив Марусю, віддавши перевагу іншій – заможній дівчині Галі Вишняківні. У розпачі Маруся вирішує покінчити життя самогубством і готує для себе отруйне зілля. Гриць пояснює Марусі, що кохає її, а з Галею пообіцяв одружитися через гроші її батьків. Коли ж Маруся не приймає вибачень Гриця, він випиває отруту і таким чином гине. Коли Маруся Чурай уже готова прийняти смерть за вироком суду, повертається посланець від Богдана Хмельницького Іван Іскра: він привіз наказ гетьмана про помилування дівчини. Звільнена з в’язниці, Маруся відвідує київські монастирі. Повернувшись додому, вона, смертельно хвора, самотня. Одного разу навесні Маруся чує, як полтавський полк виступає на війну, співаючи її пісні…

Любов і зрада, пісня й історія – найголовніші ідейно-естетичні начала, що визначають багатство поліфонії твору.

Поліфонія (музичний термін) – багатоголосся, при якому одночасно гармонійно поєднуються й розвиваються кілька самостійних мелодійних ліній (голосів). У літературі цей термін використовується в переносному значенні

Один з провідних Мотивів роману – аргумент на користь участі жінки як у вирішенні власної долі, так і майбутнього нації. Ідею емансипації, духовного розкріпачення жінки несе в собі Маруся Чурай – хранителька національних оберегів, інтелектуальна й незалежна жінка. В її образі втілено найкращі риси українського жіноцтва – багату духовність, співучість, ліризм, романтичну вдачу, незалежність натури, що засвідчують незнищенність національного духу.

Основні проблеми роману:

– вірність і зрада;

– митець і народ.

Тест № 46

1. Укажіть назву першої збірки Л. Костенко, що вийшла в 1957 р.

А “Проміння землі”; В “Вітрила”;

Б “Над берегами вічної ріки”; Г “Зоряний інтеграл”.

2. Форма філософської лірики, вірш, у якому поетеса висловлює свої роздуми над проблемами життя і смерті, над баченим і пережитим, називається:

А інтимною; В пейзажною;

Б громадянською; Г медитативною.

3. Укажіть назву твору Ліни Костенко (написаний у 1999 р.), у якому присутній символ однієї з найбільших національних трагедій (події 1651 р.).

А “Маруся Чурай”; В “Пастораль XX сторіччя”;

Б “Берестечко”; Г “Життя іде і все без коректур”.

4. Укажіть найбільш влучне жанрове визначення твору Л. Костенко “Маруся Чурай”.

А Драматична поема; В історичний роман у віршах;

Б історична драма; Г історична пісня.

5. Укажіть назву книжки, за яку Ліна Костенко було удостоєна премії Франческо Петрарки у 1994 р.

А “Неповторність”; В “Сад нетанучих скульптур”;

Б “Інкрустації”; Г “Вибране”.

6. Установіть назву поезії Л. Костенко за поданим фрагментом:

Людині бійся душу ошукать,

Бо в цьому схибиш – то уже навіки!

А “Пастораль XX сторіччя”; Г “Життя іде і все без коректур”;

Б “Світлий сонет”; Д “Кольорові миші”.

В “Тут обелісків ціла рота”;

7. Визначте віршовий розмір поезії Ліни Костенко за поданим фрагментом.

Страшні слова, коли вони мовчать,

Коли вони зненацька причаїлись,

Коли не знаєш, з чого їх почать,

Бо всі слова були уже чиїмись…

А Хорей; Г амфібрахій;

Б ямб; Д анапест.

В дактиль;

8. Визначте тему поезії Л. Костенко “Пастораль XX сторіччя”.

А Показ життєрадісної праці сільських хлопчаків;

Б розповідь про навчання сільських дітей у воєнні роки;

В розповідь про загибель хлопчиків-пастушків від старої гранати;

Г розповідь про життя хлопчика-музики;

Д показ краси українських степів.

9. Яку синтаксичну фігуру використовує Ліна Костенко в поезії “Тут обелісків ціла рота” з метою підкреслення напруги твору?

Хтось, може, винен перед ними.

Хтось, може, щось колись забув.

Хтось, може, зорями сумними

У снах юнацьких не побув.

А Епіфору; Г патетичне звертання;

Б інверсію; Д анафору.

В еліпсу;

10. Який з наведених фрагментів поезій не належать перу Ліни Костенко?

А “Здається ж, люди, все у них людське,

Але душа ще з дерева не злізла”;

Б “Усмішка твоя – єдина,

Мука твоя – єдина, очі твої – одні”;

В “Що не народ – одне й те саме горе.

Що не поет – одна і та ж печаль”;

Г “Нехай тендітні пальці етики

Торкнуть вам серце і вуста”;

Д “Коли в людини є народ,

Тоді вона уже людина”.

11. Установіть відповідність між назвою збірки Л. Костенко і роком написання.

1 “Проміння землі” А 1977 р.

2 “Вітрила” Б 1957 р.

3 “Мандрівки серця” В 1958 р.

4 “Над берегами вічної ріки” Г 1963 р.

5 “Зоряний інтеграл” Д 1961 р.

12. Розмістіть назви перших п’яти розділів твору “Маруся Чурай” у правильному порядку.

А “Полтавський полк виходить на зорі”.

Б “Сповідь”.

В “Страта”.

Г “Гінець до гетьмана”.

Д “Якби знайшлась неопалима книга”.




1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3.50 out of 5)

Ліна Костенко (нар. 1930 р.) – Літературний процес 60 – 90-х років XX ст