ВАСИЛЬ СИМОНЕНКО (1935-1963) – СВІТ ФАНТАЗІЇ ТА МУДРОСТІ

“Я ДЛЯ ТЕБЕ ГОРІВ, УКРАЇНСЬКИЙ НАРОДЕ”

Василь Андрійович Симоненко народився 8 січня 1935 року у селі Біївці на Полтавщині. Уяви собі хлопчика, дитинство якого припало на роки війни. Голод, скрута, небезпека, вороги. Усі чоловіки на фронті – захищають рідну землю. У селі час від часу чулися плачі жінок, яким приходили похоронки. Все це, звичайно, вплинуло на характер дитини: ріс дуже серйозним і відповідальним.

У школі він вражав учителів старанністю до навчання та глибиною своїх знань. До школи йому доводилося ходити в інше село. Щодня долав шлях у дев’ять кілометрів. І це ж тільки в один кінець дороги! Навіть морози й хуртовини не були перешкодою!

Вірші Василь почав писати, навчаючись в університеті. Але велика скромність зупиняла його друкувати їх. Юнак розумів велику відповідальність поета перед читачем за кожне сказане слово. В одному з віршів він пізніше напише:

Щось у мене було

І від діда – Тараса,

І від прадіда Сковороди.

Цими рядками Василь Симоненко підкреслював свій творчий зв’язок із двома геніями української літератури – Тарасом Шевченком і Григорієм Сковородою.

До Тараса Григоровича ставлення було особливе. Він був для молодого поета не тільки вчителем і наставником. По Шевченкові Василь Симоненко завжди звіряв свою совість і своє поетичне слово.

Якось разом із талановитою художницею Аллою Горською поет приїхав на могилу Шевченка в Каневі. За свідченнями очевидців, на Тарасову гору Василь Андрійович піднімався босоніж, несучи взуття в руках. Ця мовчазна шаноба яскраво виразила почуття поета до Кобзаря і показала, якою людиною був і сам Симоненко.

Доля відміряла йому дуже мало – усього 28 років життя. Але за цей короткий проміжок часу він устиг залишити співвітчизникам правдиве слово і свою щиру любов.

1. Кого В. Симоненко вважав своїми духовними наставниками?

2. Який випадок з життя письменника яскраво засвідчив його любов і шанобу до Т. Шевченка?

ВІРШОВАНА МОВА. РИМА

Усі народні й літературні казки, які ми читали досі, написані прозовою мовою, тобто про події в них розповідається так, як говоримо. Казку “Цар Плаксій та Лоскотон” написано віршованою мовою.

Перше, на що ти звернеш увагу, – віршована мова відрізняється від прозової будовою рядків. Вони значно коротші, ніж у прозовому творі.

А ще віршована мова ритмічна. У рядку ритм часто проявляється в поєднанні в певній послідовності наголошених і ненаголошених складів.

Наприклад, поставимо наголос у двох рядках казки “Цар Плаксій та Лоскотон”:

Жив у мандрах і митарстві

Добрий дядько Лоскотон.

Позначимо ненаголошений склад позначкою U, а наголошений. Тоді наведені два рядки вірша матимуть такий ритмічний малюнок:

Як бачиш, у віршованих рядках у певній послідовності чергуються наголошені та ненаголошені склади.

Посилюється віршовий ритм римою. Рима – це співзвучне закінчення рядків.

Наприклад, В. Симоненко пише про Лоскотона:

Він як прийде, залоскоче,

То сміється, хто й не хоче.

Тільки де він появлявся,

Зразу плач там припинявся…

Співзвучними, тобто римованими, є закінчення слів залоскоче і хоче, появлявся і припинявся.

Рядки у віршованій мові можуть об’єднуватися у строфу (у початковій школі ви називали її “стовпчиком”). Строфа – це поєднання кількох віршованих рядків, об’єднаних однією думкою, інтонацією та способом римування. Найпоширенішим видом строфи є чотиривірш.

Під час читання вголос кожен рядок у віршованій мові закінчуй невеликою паузою. Після строфи паузу роби довшою. Виділяй голосом ті слова, які стоять у кінці рядків вірша.

Унизу на сторінці прочитай пояснення значення слів оптиміст і песиміст. За цими поясненнями та назвою казки спробуй передбачити, про які події може в ній розповідатися. Свою відповідь обгрунтуй.




1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

ВАСИЛЬ СИМОНЕНКО (1935-1963) – СВІТ ФАНТАЗІЇ ТА МУДРОСТІ