В. СИМОНЕНКО “ТИ ЗНАЄШ, ЩО ТИ – ЛЮДИНА?” ГРОМАДЯНСЬКИЙ МОТИВ У ПОЕЗІЇ

Мета: продовжувати опрацьовувати поетичну спадщину В. Симоненка, зокрема визначити громадський мотив програмової поезії; розкрити її ідейну спрямованість; розвивати пам’ять, увагу, логічне мислення, вміння висловлювати власні роздуми про сенс людського буття, патріотизм, почуття власної гідності і самодостатності; формувати кругозір, світогляд; виховувати патріотизм, гуманне ставлення до оточуючих, любов до рідної землі, почуття гордості за свою державу, відповідальність за майбутнє Батьківщини.

Тип уроку: засвоєння нових знань.

Обладнання: портрет В. Симоненка, бібліотечка його творів, дидактичний матеріал (тестові завдання, картки), аудіозапис поезії “Ти знаєш, що ти – людина?”

ПЕРЕБІГ УРОКУ

I. Організаційний момент

II. Перевірка домашнього завдання

Міні-конкурс на кращого виконавця напам’ять поезії В. Симоненка “Лебеді материнства”.

III. Актуалізація опорних знань

Літературний диктант “Життя і творчість В. Симоненка”

– Хто назвав В. Симоненка “витязем молодої української поезії”? (О. Гончар)

– Про кого поет говорив, що “любив… читати історію та географію, а ще Шевченка та Горького”? Він був для Василя Андрійовича за батька. (Дід Федір Трохимович)

– Який фах отримав В. Симоненко після закінчення Київського університету? (Журналіста)

– Газета, в якій працює Василь Андрійович після закінчення університету. (“Черкаська правда”)

– Назва і рік видання першої книжки поезії В. Симоненка. (“Тиша і грім”, 1962 р.)

– Жанр поезії “Лебеді материнства”. (Колискова)

– Символічні образи вірша “Лебеді материнства”. (Лебеді, тополі, верба)

– Чого навчає мати сина, ліричного героя твору “Лебеді материнства”? (Можна все на світі вибирати, сину, / Вибрати не можна тільки Батьківщину)

– Композитор, який поклав поезію “Лебеді материнства” на музику. (А Пашкевич)

– Назва збірки, за яку Василю Андрійовичу присуджено Державну премію України ім. Т. Г. Шевченка. (“Лебеді материнства”)

– Скільки років прожив поет? (28 років)

– Місцевість, де похований поет. (Черкащина)

ІV. Сприйняття і засвоєння учнями навчального матеріалу

1. Вступне слово вчителя

2. Пояснення слова “людина”. (Тлумачний словник)

3. Ідейно-художній аналіз поезії В. Симоненка “Ти знаєш, що ти – людина?”

3.1. Звучить поезія “Ти знаєш що ти – людина?” в аудиозапису чи в майстерному виконанні вчителя.

3.2. Історія написання поезії.

Ставлення до людини як до гвинтика, яке принижувало людину, її гідність, убивало її творчий дух – це і змусило написати В. Симоненка вірш “Ти знаєш, що ти – людина?” Ця поезія належить його збірці “Земне тяжіння”.

Завдання кожної особистості, кожної людини – дати відповідь на питання, яке містить назва програмового вірша В. Симоненка.

3.3. Тема: роздуми письменника про швидкоплинність життя, протягом якого кожний повинен встигнути покохати, зробити добрі справи.

3.4. Ідея: заклик раціонально використовувати час, відведений на життя, поспішати жити.

3.5. Основна думка: людина – велике створення на землі, вмій з гордістю носити це ім’я, кожна людина неповторна.

3.6. Композиція.

Поезія починається з риторичних запитань, після чого В. Симоненко вмотивовано пояснює про смисл і призначення людини на землі, швидкоплинність її життя. Автор твору наголошує на тому, що людина повинна поспішати жити, робити добрі справи, залишаючи по собі слід.

Вірш складається з чотирьох куплетів, кожний з який містить по п’ять рядків.

3.7. Проблематика твору: людина і суспільство (призначення людини на землі); індивідуальність кожної людини; швидкоплинність часу і життя.

3.8. Художні особливості поезії.

3.9. Ідейний зміст поезії.

Вірш “Ти знаєш, що ти – людина?” по-симоненківськи простий, доступний для учнів. Та за філософською наснаженістю, могутньою гуманістичною напругою він належить до найвищих досягнень не тільки поезії Василя Симоненка, а й усієї нашої літератури. Таке, на перший погляд, звичне питання – “Ти знаєш, що ти – людина?” – має глибокий філософський підтекст. Ти знаєш, що ти – людина? Отже, ти повинен знати, що ти – не бездушний гвинтик. Що ти повинен мати право на свободу, на визначення своєї людської гідності, на можливість жити так, як ти хочеш, і, нарешті, право на щастя. А чи є в тебе все це? Ти – цілий світ. Людина замислюється – а чи так я живу? Чи гідний я високого імені людини? Що треба зробити, аби залишити по собі добру пам’ять. А сьогодні все – озера, гаї, степи – для тебе. Отож проживи життя гідно, достойно людини, передай нащадкам те, що дістав ти в спадок від пращурів. Ось на такі роздуми наводить вірш, у якому на перший погляд нічого складного… І саме його простота й доступність і зумовлюють силу ідейно-художнього впливу твору на читача, змушують його переглянути своє ставлення до життя, до свого місця в ньому.

3.10. Обговорення змісту вірша.

– До кого і з якою метою поет звертається у творі?

– Як В. Симоненко зображує людину?

– Чим стурбований поет?

– Чи стосується зміст поезії її автора?

– Як, на вашу думку, поет поєднує у творі теперішнє і майбутнє людини?

– Над чим змушує замислитися кожного із вас твір В. Симоненка?

VI. Підсумок уроку

В. Симоненко у творі “Ти знаєш, що ти – людина?” переймається щирим занепокоєнням за долю кожної людини, прагненням, щоб вона відчула власну гідність, власну значимість на цьому світі. Автор підкреслив, наголосив на цьому, примусив читача замислитись над собою, над своїм місцем у житті, над своїм правом на щастя.

Ця поезія спонукає до роздумів про кожного з нас: які ми є, чи відповідаємо тим критеріям людяності, які утверджує своєю поезією В. Симоненко. Треба гідно прожити життя, лишити добрий слід на землі. Бо призначення людини – творити добро, жити відповідно до законів людської моралі. Про це нагадує нам Василь Андрійович Симоненко.

VII. Оголошення результатів навчальної діяльності школярів

VIII. Домашнє завдання

Вивчити напам’ять поезію В. Симоненка “Ти знаешь, що ти – людина?” Підготуватися до ідейно-художнього аналізу твору письменника “Гей, нові Колумби й Магеллани”.




1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

В. СИМОНЕНКО “ТИ ЗНАЄШ, ЩО ТИ – ЛЮДИНА?” ГРОМАДЯНСЬКИЙ МОТИВ У ПОЕЗІЇ