У книзі старовинній я знайшов – Михайло Орест

У книзі старовинній я знайшов

Рукопису незнаного уривок

І прочитав його:

– … уже віддавна

Громадились ознаки лиховісні:

Дерева не цвіли, зникали квіти

З лиця землі, і в пурпурових ризах

Погрозливо палали вечори;

Злоба, порок, неситі насолоди

Нещадно коротили вік людей.

Постали лжепророки між народом;

Жорстокі, владолюбні і підступні,

Вони погнали світ в безодні згуби,

Бо нечестиво славили Безсутнє.

Жертовники війни горіли; небо

Диханням битов опалялось.

Голод, чума і мор пустошили краї.

Люд обезумілий святині нищив,

Безчестив кладовища і вбивав

Усіх, хто опирався злому чину.

Останні мудреці пішли в пустелі;

В печерах оселившись, день у день

Молитву діючи, вони чекали

Кінця Речей. Але ватага дика

Знайшла до них тропу через піски

І, піднята намовою жаскою

Проводирів диявольських, убила

Обранців мудрости. І враз блакить

Потьмарилась. Могутня буря, грім…

На слові цім рукопис уривався.

Що це було? Грізна пересторога?

Легенда стародавня? Темна провість

Незнаного нікому прозорливця?

І чим кінчалась гідна дива повість?


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

У книзі старовинній я знайшов – Михайло Орест