ВІДХІД ЛІСІВ – Михайло Орест

(початок)

Поваблений погожим літнім днем,

Далеко я за містом був. З горба

Я оглядав місцевість. Віднедавна

Закинутий сюди війни вирами,

Я полюбити встиг і город, славний

В дієписах отчизни, і горбисту

Околицю його, лісів масиви

І лінії спокійні, тихоплинні

Долин і дружніх нив, де очі маків

Вкропились рясно в натовпи недвижні

Колосся спіючого.

А проте

Утіхи не несли мені сьогодні

Ні течія полів на обрій, де

Юга тремтіла, ні вівтарна тиша

Горба улюбленого, ані запах

Гієратичний чебрецю, що густо

Процвів округ: три роки велетенське

Убивство лютувало на землі;

Суперники всесвітні, два державства

В зухвалій і безприкладній сваволі

Звели безоглядно межи собою

Війну – і ні блідої тіні права

За ними не було: жадоба влади,

І заздрість на багатства не свої,

І пристрастей наука низькородна

Убивства шалові розкрили брами

В широкий світ: неоміренне зіво

Щодня, щодня, в невтомності жахливій,

Ум потрясаючій, втягало тупо

Тіл, муками покорчених, безвладні,

Покірні тисячі; по городах

Обложених населення вмирало

Від голоду і пошестей. Металь,

Діставши мертві крила і літати

Спромогу, розкидав гримучу смерть

На городи – і їх пишнота давня,

Палатами і банями церков

Упевнено піднесена до неба,

Додолу звалищами опадала

Без форми, імени і без обличчя.

У моторошній чорняві ночей

Раптово виникаючі руїни

За мить одну, що розривалась ляском

І гуркотом оглушливим, ставали

Безладним кладовищем для дітей

І матерів. А на майданах тьмяних,

Оточених скелетами домів,

Дня другого похмуро височіли

Стовпи з повішеними, і тіла

Розстріляних бунтівників валялись

Під стінами, ще цілими…

Бурун

Всезатопляючий, жадний, пекельний

Зближався невідхильно до околиць,

Ще незаторкнених, квітучих миром,

В яких найшов притулок я дочасний,

І мав перекотитись незабаром

Неублаганним потоптом по них…


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3.50 out of 5)

ВІДХІД ЛІСІВ – Михайло Орест