Орест, Пілад і Електра
У вбитого дружиною, Клітемнестрою, царя Агамемнона була дочка Електра. Вона була присутня при загибелі батька, але, боячись жорстокої матері, не могла навіть з честю поховати батька і тільки приходила таємно сумувати на його самотню занедбану могилу.
Побоюючись, що її малолітнього брата Ореста може спіткати батьківська доля, Електра таємно відіслала його в Фокиду до його дядька, царю строфи. Там Орест ріс разом з сином царя Піладом.
Коли Орест змужнів, Дельфійський оракул наказав йому відправитися в Мікени і помститися за смерть батька. Вірний друг Пілад відправився з ним разом.
Прийшовши в Мікени, Орест знайшов батьківську могилу і приніс в пам’ять його жертву – локон свого волосся. З цієї жертві Електра дізналася брата, якого не бачила багато років – бо хто інший, як не син я, зважився б принести таку жертву убитому, чиє ім’я заборонялося навіть вимовляти!
Брат і сестра змовилися про те, як помститися за батька. Орест з Піладом проникли в царський палац під видом мандрівників. Вони оголосили Клитемнестре, що Орест помер. У той час як Клітемнестра не могла приховати злочинної радості про кончину рідного сина, від якого давно чекала кари, Орест убив її, а Пілад – її підступного коханця Егісфа.
Так відбулося людське помста, але боги не могли стерпіти такого страшного злочину, як вбивство матері. Страшні Еринії – муки совісті – накинулися на Ореста, оточили його; він біг, рятуючись від них, але вони всюди наздоганяли його і мучили, до затьмарення розуму, до сказу. Він сховався нарешті в храмі Аполлона в Дельфах і благав бога очистити його від злочину: адже саме Дельфійський оракул звелів йому скоїти вбивство матері.
Але Еринії не погоджувалися випустити свою здобич; вони дорікали Аполлона в тому, що він захищає матереубійци і наважується порушувати віковічну влада Долі (Рока). Щоб не залишати нещасного, хто прибіг до його милосердя, Аполлон відправив Ореста до Афіні Палладі. Орест, тримаючи в руках оливкову гілку, прийшов в храм цієї богині і звернувся до неї з благанням. Еринії продовжували переслідувати його і там.
Орест розповів Афіні, що Аполлон вже очистив його, але що страшні Еринії не визнають цього свавільного нововведення і протестують проти нього. Навіть Афіна, богиня мудрості, була поставлена в подив: як примирити правосуддя з милосердям. На вершині пагорба, званого Ареопагом, вона скликала раду мудреців міста Афін і надала їм право розсудити справу Ореста. Це послужило початком афінської ради старійшин, який зберіг назву ареопаг.
Мудреці, виносячи рішення, голосували за допомогою білих і чорних куль. Афіна і від себе поклала біла куля на користь виправдання і тим звільнила Ореста від переслідувань Ерінній.
Але йому треба було ще принести очисну жертву. Афіна і Аполлон послали Ореста в Херсонес Таврійський добути з знаходиться там храму статую Артеміди і привезти її до Греції.
У супроводі вірного Пілада Орест відправився в Тавриду, але вони були схоплені там тубільцями, лише тільки пристали до берега. За звичаєм тієї країни, вони як чужинці повинні були бути принесені Артеміді в жертву.
Двох юнаків повели в храм, проте там головна жриця, дочка Агамемнона Іфігенія, колись унесення чудесним чином в Тавриду з Авліді, дізналася в Оресте свого брата. Іфігенія врятувала його і Пілада від смерті і разом з ними і зі статуєю Діани пішла в Грецію.
Цей міф, а особливо суд над Орестом, цікавий тому, що вказує, яке значення почали приймати в грецькій міфології очисні жертви за допомогою релігійних обрядів, які омивають грішників, подібно до того, як згодом у християн хрещення очищало всі гріхи світу.
(2 votes, average: 4.00 out of 5)