ТЕМА ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ Й РУХУ ОПОРУ В ПОВОЄННІ ДЕСЯТИЛІТТЯ. ПОШИРЕННЯ ЕКЗИСТЕНЦІАЛІЗМУ В ЛІТЕРАТУРІ ЦЬОГО ПЕРІОДУ. ЖИТТЄВИЙ І ТВОРЧИЙ ШЛЯХ БЕРТОЛЬДА БРЕХТА. БРЕХТ ЯК ДРАМАТУРГ-НОВАТОР. “ЕПІЧНИЙ ТЕАТР” БРЕХТА, ЙОГО ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ Й ТВОРЧА ПРАКТИКА – ІЗ ЛІТЕРАТУРИ другої ПОЛОВИНИ ХХ ст. ПРОЗА ТА ДРАМАТУРГІЯ 1920-1940-х рр
Мета (формувати компетентності): предметні (поглиблені знання про антивоєнну сутність літератури середини ХХ ст.; знання про життя та творчість Б. Брехта та особливості його “епічного театру”; розуміння понять “епічний театр”, “ефект очуження”; читацьку активність); ключові (уміння вчитися: навички пізнавальної діяльності; аналітичне й образне мислення; комунікативні: навички спілкування в колективі; інформаційні: уміння знаходити потрібну інформацію та презентувати її, сприймати інформацію на слух; загальнокультурні: прагнення до літературної освіти, естетичний смак, гуманістичний світогляд).
Тип уроку: урок засвоєння нових знань і формування на їхній основі вмінь та навичок.
Основні терміни та поняття: екзистенціалізм, “епічний театр”, “ефект очуження”.
Обладнання: портрет Б. Брехта, видання його творів, словники літературознавчих термінів, роздавальний матеріал, презентація за темою уроку, медіазасоби.
Культуру буде врятовано тоді,
Коли будуть врятовані люди!
Б. Брехт
Перебіг уроку
І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ
ІІІ. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ Й МЕТИ УРОКУ
Робота з епіграфом до уроку
Учитель. “Культуру буде врятовано тоді, коли будуть врятовані люди!” – проголосив німецький драматург Бертольт Брехт, замислюючись над тим, куди можуть завести людську цивілізацію наукові відкриття, використані жорстоким розумом. Про особистість письменника, його новаторський підхід до театру поговоримо сьогодні.
ІІІ. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ
1. Повідомлення за індивідуальним домашнім завданням “Друга світова війна та її наслідки, рух Опору в Європі”
2. Евристична бесіда
– Із чим пов’язані активні пошуки засобів виразності у світовій літературі другої половини ХХ ст.?
– Назвіть жанри інтелектуальної прози та драматургії, що виникли у цей період, наведіть приклади
IV. РОБОТА НАД ТЕМОЮ УРОКУ
1. Вступне слово вчителя
– 1915 року Європа захлиналася у кривавій, безглуздій війні, що вимагала нових жертв. Вірнопіддані баварські вчителі готували зі своїх учнів “гарматне м’ясо”. Коли в Аугсбурзькій гімназії для написання твору запропонували вислів Горація “Солодко й почесно вмерти за Батьківщину”, гімназист Бертольт Брехт написав: “Вислів, що вмерти за Батьківщину солодко й почесно, можна розцінювати так само, як тенденційну пропаганду. Прощатися із життям завжди складно, у ліжку так само, як і на полі бою, особливо молодим людям у розквіті сил. Тільки пустоголові дурні можуть зайти у своєму марнослів’ї так далеко, щоб говорити про легкий стрибок крізь темні ворота”. За це юнака ледь не виключили з гімназії.
Усе життя Брехт активно виступав проти воєнного психозу й насильства, облудної моралі тих, хто “потайки пив вино, а прилюдно уславлював воду”…
2. Теорія літератури (запис до зошитів)
Учні записують до зошитів визначення поняття екзистенціалізм (за літературознавчим словником).
3. Огляд життя та творчості Б. Брехта
1) Повідомлення за індивідуальним домашнім завданням
2) Розповідь учителя “Б. Брехт як драматург-новатор”
3) Самостійна робота за підручником та роздавальним матеріалом (робота в групах)
– За підручником та роздавальним матеріалом (картки) опрацюйте у групах інформацію про “епічний театр” Б Брехта, його теоретичні засади та творчу практику.
Картка № 1
Драматичний театр та “епічний театр”
Драматична форма театру | “Епічна” форма театру |
– Сцена “втілює” дію, залучає глядача до подій; – виснажує активність, збуджує емоції; – переносить глядача в інше оточення, ставить його в центрі подій та змушує співпереживати; – збуджує інтерес до розв’язки, звертається до почуттів | – Сцена розповідає про дію, ставить глядача в позицію спостерігача; – стимулює активність глядача, змушує його ухвалювати рішення; – показує глядачеві інше оточення, протиставляє його обставинам та змушує вивчати їх; – збуджує зацікавленість розвитком подій, звертається до розуму |
Картка № 2
Б. Брехт уважав, що драматургія та театр мають впливати передусім не на почуття, а на інтелект людини (“глядач повинен не співпереживати, а сперечатися”), що найважливішим у п’єсі є не змальовані події, а висновки й узагальнення.
“Епічний театр” – “неарістотелівський”, “повчальний”, “раціональний”, “інтелектуальний” (за визначеннями Б. Брехта).
Мета театру: допомогти глядачеві побачити соціальне коріння відтвореного на сцені конфлікту; спонукати його шукати засоби вдосконалення законів суспільного життя; збуджувати прагнення втручатись у дійсність Більшість сюжетів брехтівського театру подібні до притч.
Картка № 3
Письменник закликав читача до інтелектуально-полемічного сприйняття дії й застосував “ефект очуження” (коментування тексту п’єс), мета якого – “викликати у глядача аналітичне, критичне ставлення до зображених подій”. Сутність “ефекту очуження” полягала в тому, що буденне явище поставало в новому світлі як дивне, вирване зі звичного плину життя. Це також підштовхувало глядача до аналізу того, що відбувалося на сцені. “Ефект очуження” був стрижнем, що пронизував усі рівні епічної драми: сюжет, систему образів, художні деталі, мову та ін., аж до декорацій, особливостей акторської техніки й сценічного освітлення.
Картка № 4
Брехт заперечував перевтілювання актора в сценічний образ, він був проти створення ілюзій дійсності в театрі, навіть під час гри актор повинен був залишатися собою.
Події в “епічному театрі” історизовано та соціально визначено оточенням. Лінія дії переривається відомими брехтівськими зонгами (піснями), що доволі часто не пов’язані з розвитком сюжету і навіть із персонажами, які виконують їх, а відбивають думки самого автора з приводу почутого та побаченого.
Застосовано спеціальні віршовані заставки, у яких стисло викладено зміст наступної сцени; уведено цитати з відомих класичних творів, що пов’язують події історичного минулого із сучасністю Багато уваги приділено композиції п’є: не використано класичного поділу на акти, а лише епізоди, які найчастіше мають заголовок, що визначає їхній зміст.
V. ПІДБИТТЯ ПІДСУМКІВ УРОКУ. РЕФЛЕКСІЯ
Колективне гронування за темою “”Епічний театр” Б. Брехта”
VІ. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
Прочитати “Матінка Кураж та її діти” Б. Брехта.
ДОДАТОК ДО УРОКУ № 29
ЖАНРОВЕ НОВАТОРСТВО ДРАМАТУРГІЇ БРЕХТА (ДРАМИ-ПРИТЧІ, П’ЄСИ-ПАРАБОЛИ, ДРАМИ-ОБРОБКИ)
Брехт прагне глибинного оновлення театру, пошуків нових художніх форм. Так, на ранньому етапі своєї творчості він зацікавився драмою-притчею як повчальним, дидактичним жанром. Оскільки для притчі був характерний загальнолюдський зміст та універсальна, позачасова мораль, Брехт розширив межі й можливості притчі, перевівши її із загальнолюдського плану у соціально-політичний план Позаісторичний характер притчі не задовольняв драматурга, тому (завдяки цій принциповій зміні акцентів) Брехт трансформував п’єсу-притчу у п’єсу-параболу, спрямовану на формування світогляду глядачів. До п’єс-парабол належать такі твори Б. Брехта, як: “Круглоголові і гостроголові”, “Кар’єра Артуро Уї, яку можна було спинити”, “Добра людина із Сичуані”, “Кавказьке крейдяне коло” та ін.
Ще одним новаторським жанром у Брехта є драма-обробка. Саме у створенні обробок відомих або маловідомих літературних сюжетів дався взнаки вплив “ефекту очуження”. Звісно, Брехт не першим в історії драматургії розпочав обробляти відомі сюжети (достатньо пригадати комедії та трагедії В. Шекспіра, сюжети більшості з яких засновано на античних, середньовічних і ренесансних джерелах), але саме він теоретично обгрунтував провідні жанрові принципи драматургії обробок і довів необхідність цього жанру для епічного театру Брехт-драматург часто обробляв добре відомі літературні сюжети: “Тригрошова опера” грунтується на “Опері жебраків” англійського драматурга XVIII ст. Джона Гея, “Мати” – на однойменному романі радянського письменника Максима Горького, “Матінка Кураж та її діти” – на повісті німецького письменника XVIII ст. Ганса Якоба Крістоффеля фон Гріммельсгаузена. На створення п’єс “Антігона”, “Життя Едуарда ІІ Англійського”, “Дон Жуан”, “Гувернер” Бертольта Брехта надихнули драми Софокла, Крістофера Марло, Мольєра та Зігфріда Ленца
(1 votes, average: 5.00 out of 5)