Драматургія В. Винниченка – ВОЛОДИМИР ВИННИЧЕНКО – МОДЕРНА УКРАЇНСЬКА ПРОЗА

Драматургія Винниченка відіграла важливу роль у розвитку українського модерного театру. Митець прагнув відійти від канонів класичної драматургії, залучити глядача до співучасті, співтворчості, відтворити світ духовних пошуків героїв, передати багатий спектр тих морально-психологічних випробувань, яких зазнає особистість на шляху самореалізації. За своїми художніми особливостями – глибоким психологічним аналізом характерів, специфікою конфлікту особистості з навколишнім світом, незавершеністю кінцівки – драматургічні твори В. Винниченка близькі до модерних драм Г. Ібсена, М. Метерлінка, К. Гауптмана.

В. Винниченко розумів, що настав час європеїзувати український театр, “надати йому філософської глибини, гостроти морально-етичних колізій, динамізувати дію…”. Ці думки були близькі й М. Садовському, який у 1910 р. узявся за постановку п’єси “Брехня”, але традиційна режисура у поєднанні з модерним текстом не принесли очікуваного успіху.

Поступово українська публіка відчула, що народжується новий театр. Він “ударив по нервах сучасності, торкнув боляче питання інтелігенції, й вона обізвалася й почала ходити в “Український театр”.

Після постановки “Брехні” одна за одною почали з’являтися нові п’єси драматурга: “Чорна Пантера і Білий Ведмідь” (1911), “Дочка жандарма”, “Молода кров” (1913), пізніше – “Мементо”, “Гріх”, “Пророк” та інші. Твори Винниченка стали постійними в репертуарі “Молодого театру” Леся Курбаса, Державного драматичного театру ім. Т. Шевченка, Драматичного театру ім. І. Франка, Незалежного Львівського театру.

Найбільший успіх серед поціновувачів творчості В. Винниченка мала п’єса “Чорна Пантера і Білий Ведмідь”, яка побачила сцену тільки в 1917 р.

П’єси Винниченка були популярними й за межами України. Вони знаходили своїх шанувальників у Німеччині, Голландії, Швейцарії, Австрії, Польщі, Італії, Іспанії, Румунії.




1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Драматургія В. Винниченка – ВОЛОДИМИР ВИННИЧЕНКО – МОДЕРНА УКРАЇНСЬКА ПРОЗА