ОСОБЛИВОСТІ УКРАЇНСЬКОГО МОДЕРНІЗМУ – МОДЕРНА УКРАЇНСЬКА ПРОЗА
1. У західноєвропейських літературах (насамперед французькій) існувала певна послідовність течій: символізм – імпресіонізм – експресіонізм; неоромантизм – неокласицизм – неореалізм – сюрреалізм тощо. В Україну ж модернізм “запізнився” на 10-20 років, тому письменники одночасно опановували стилі, які на Заході вже “відквітли”. Це зумовило синкретизм1 різноманітних модерністських течій у нашій літературі.
2. Західноєвропейський модернізм в основному був аполітичним і дистанціювався від соціальних проблем (крім авангарду). Український модернізм хоча зрідка декларував такі наміри (Микола Вороний, молодомузівці, неокласики), але все ж зберігав тісний зв’язок із національним, соціально-політичним життям. Це іноді негативно позначалося на художньому, естетичному рівнях творів, проте й увиразнювало актуальність, величезне значення й авторитет української модерної літератури в житті народу, не давало їй змізерніти, перетворитися лише на розвагу.
Початок XX ст. ознаменувався новим українським національним відродженням. На підросійській Україні його особливо активізувала Революція 1905 р. Розгорнули діяльність українські політичні партії, громадські організації, насамперед “Просвіта”, з’явились україномовна преса й книгодрукування, дуже пожвавилося театральне, музичне та літературне життя.
З 1907 р. в Києві діє перший стаціонарний український театр під керівництвом Миколи Садовського. У 1916 р. Лесь Курбас засновує “Молодий театр”, що модернізував сценічне мистецтво.
Формується модерний національний стиль у музиці.
Це поєднання фольклорної традиції з ускладненням ладо-тональних відносин, збагачення гармонії (видатні молоді композитори того часу – Микола Леонто́вич, Кирило Стеценко, Яків Степовий, Олександр Ко́шиць).
1Синкретизм – поєднання різних поглядів, настанов.
Вистава “Осіння буря” театру “Руська бесіда”.У головних ролях – Лесь Курбас і Катерина Рубчакова. 1914р.
В. Кандинський. Імпровізація. Ущелина
Є. Сагайдачний. По воду
Оригінальні модерністські стилі виробляють художники й графіки – Олександр Мурашко, Іван Труні, Василь і Федір Кричевські, брати Михайло та Тимофій Бойчуки, Георгій Нарбут.
У цей час в архітектурному стилі почали використовувати нові технології й матеріали: метал, бетон, залізобетонні конструкції. Класичним зразком стилю модерн є Будинок з химерами (1901-1902) архітектора В. Городецького.
Виникло українське кіно. У 1893 р. механік Одеського університету И. Тимченко спроектував перший кіноапарат, а в 1896 р. з’являються перші українські фільми. Зокрема, було екранізовано твори І. Котляревського, Г. Квітки-Основ’яненка, М. Гоголя.
І все ж найвизначніші досягнення мала художня література. У цей час на ниві рідного слова виступали представники різних напрямів: продовжували реалістичну традицію Панас Мирний, Іван Нечуй-Левицький, Олена Пчілка, Михайло Старицький, Іван Карпенко-Карий, Марко Кропивницький, Павло Грабовський, Борис Грінченко. Деякі автори (Іван Франко, Михайло Коцюбинський) почали працювати як реалісти, а потім поступово перейшли на позиції нового світосприймання. Молодші ж письменники відразу вибрали шлях модернізму. Це Ольга Кобилянська, Леся Українка, Василь Стефаник, Володимир Винниченко, Олександр Олесь, Богдан Лепкий, Микола Вороний, Архип Тесленко, Гнат Хоткевич і багато інших талановитих митців.
Оновлення мистецького світосприймання спричиняло бурхливі дискусії, що було цілком закономірно. Однак нездоланної прірви між традиційнішими й новаторами, звичайно ж, не було. Усі вони разом творили прекрасну й багатогранну рідну літературу.
Ф. Кричевський. Центральна частина триптиха “Життя”
(1 votes, average: 5.00 out of 5)