Польоти в космос

Без допомоги ракет не можна було б полетіти в космос ні людині, ні приладу. Принцип дії ракети дуже простий. Якщо укласти газ в яку-небудь закриту камеру, наприклад в оболонку повітряної кулі, він буде однаково тиснути на її стінки у всіх точках. Давши газу вирватися з неї через невеликий отвір, ми порушимо цю рівновагу. Коли газ виходить в одному напрямку, оболонка (ракета) рухається з прискоренням в протилежному. Спробуйте відпустити затиснуте горлечко повітряної кульки, і ви побачите, як він відлетить убік. Таким же приблизно шляхом відправляють в політ космічні кораблі. Юрій Гагарін, перша людина, що побував у космосі, був доставлений на орбіту радянською ракетою 12 квітня 1961. Космічний корабель “Союз”, на якому космонавти літають в космос разом з усім необхідним для роботи на орбітальній станції “Мир” і повертаються назад на Землю, хоча і більше першого корабля, але сконструйований на його базі

Польоти на Місяць на космічному кораблі “Аполлон” були здійснені завдяки ракеті – носію “Сатурн V”. Маючи висоту 110 м і вага близько 3240 т, вона набагато перевершувала за потужністю всі існуючі тоді ракети. Враховуючи високу вартість космічних польотів, треба визнати, що справжнім проривом в галузі космічної техніки стала поява американського космічного човника. Будучи першим у світі кораблем багаторазового використання, він був розроблений з метою зменшити вартість запусків на 90 %. Перший політ човника на орбіту відбувся в 1981 році. Сполучені Штати планували створити космічну станцію “Фрідом” і вивести її на орбіту (у створенні станції повинні були взяти участь країни Європи, Японія, Канада і Росія). Спочатку буде побудована рама довжиною 155 м, до якої приєднають модулі для проживання космонавтів і для проведення досліджень. Панелі сонячних батарей на протилежних кінцях забезпечуватимуть комплекс електричною енергією. Крім ролі дослідницького центру, станція буде служити базою для автоматичних і пілотованих космічних кораблів, а так само проміжним етапом для експедиції на Місяць, Марс і ще далі.

Політ космічного човника

Орбітальний космічний корабель “Шаттл” може мати на борту екіпаж до восьми чоловік. У момент запуску він з’єднаний із зовнішнім боком, який постачає паливом головні двигуни корабля. Два твердопаливних прискорювача знаходяться з двох сторін бака. Прискорювачі і головні двигун включаються одночасно, через 2 хвилини прискорювачі автоматично відкидаються, а незабаром відкидається і зовнішній бак. Закріплені на спинах астронома ранці з невеликими ракетними двигунами дозволяють їм пересуватися поза корабля. Після завершення роботи на орбіті або операції з доставки на неї вантажу включаються невеликі ракетні двигуни, які гальмують корабель. Починається повернення в атмосферу, в результаті чого відбувається уповільнення польоту корабля та його нагрів за рахунок тертя об повітря. У решт він приземляється на злітно – посадковій смузі.

Польоти в майбутньому

Нові розробки в галузі космічних технологій передбачають створення космічної станції “Фрідом” і космоплана “Хотол”, який буде злітати і сідати як звичайний літак. Існує небезпека зіткнення космічного корабля з одним з безлічі уламків старих супутників або ракет, що знаходяться зараз на орбіті.

Піонери космосу:
1.Первая штучним супутником був радянський “Супутник – 1”, виведений на орбіту 4 жовтня 1957.
2. 12 квітня 1961 радянський космонавт Юрій Гагарін першим із людей здійснив космічний політ. Він зробив один оборот навколо Землі, досяг максимальної висоти 327 км. і приземлився через 108 хвилин після старту.
3. Першою жінкою в космосі стала радянська льотчиця Валентина Терешкова. Її політ відбувся 16 червня 1963.

Ракети-носії
У німецькій ракеті “Фау – 2” в якості палива використовувалися рідкий спирт і рідкий кисень, які, змішуючись, згорали в спеціальній камері. “Фау – 2” зображена тут у порівнянні з радянською ракетою “А – 1”, яка вивела на орбіту “Супутник – 1”, а також з гігантською ракетою – “Сатурн V”, що доставила екіпаж на Місяць, з “Титаном”, з допомогою якого виводилися на орбіту “Вояджери” і “Вікінги”, з європейською ракетою “Аріан” і японської “Ейч II”.

Видобуток мінералів на Місяці

У XXI столітті для розробки місячних корисних копалин може використовуватися постійна космічна база. Їх забиратимуть з Місяця і доставляти на навколоземну орбіту за допомогою вантажного корабля, який також може бути використаний для складання великих конструкцій в космосі, таких, наприклад, як орбітальні станції.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Польоти в космос