Василь Стефаник (1871-1936) – Модерна українська проза
Василь Стефаник
Василь Семенович Стефаник народився 14 травня 1871 року в селі Русові (тепер Снятинського району Івано-Франківської області) в сім’ї заможного селянина. Початкову освіту здобув у Русові, згодом навчався в Снятині, у гімназіях Коломиї та Дрогобича. У Коломиї почав писати літературні твори, а в Дрогобичі захопився громадською діяльністю.
За наполяганням батька В. Стефаник став студентом медичного факультету Ягеллонського університету в Кракові. Медицину не любив, навчався з перервами упродовж 1892-1900 років, однак лікарського фаху так і не здобув. Коли жив у Кракові, багато часу присвячував літературі. Тоді зацікавився модернізмом; був добре знайомий із лідером модерністського руху “Молода Польща” С. Пшебишевським.
У 1900 році важко переніс смерть матері. Тоді й покинув навчання. Через кілька років одружився з донькою сільського священика Ольгою Гаморак, мешкав у селі Стецеві в батьків дружини. Там займався господарюванням, провадив громадську роботу серед селян. Обирався послом (депутатом) до австрійського парламенту від Радикальної партії.
У 1910 році В. Стефаник разом із родиною перебрався до Русова. Під час Першої світової війни недовго жив у Відні. Тоді після тривалої перерви відновив літературну працю. Уряд Радянської України призначив В. Стефанику довічну пенсію. Письменник від неї відмовився, бо дізнався про влаштований комуністами голодомор.
В останні роки свого життя В. Стефаник переніс важку хворобу. Помер 7 грудня 1936 року, похований у рідному селі Русові.
Опрацьовуємо прочитане, виявляємо читацьку компетентність
У зручній для вас формі (тексту, плану, таблиці, схеми) запишіть відомості про життя письменника.
ЛІТЕРАТУРНА ТВОРЧІСТЬ
Перші літературні спроби Стефаника припали на час його коломийського побуту – тоді він писав ліричні поезії. У другій половині 1890-х років підготував до друку книжку поезій у прозі, але не став публікувати через неприхильні відгуки критиків і видавців. Незважаючи на розчарування, не відмовився від літературного покликання. У чернівецькій газеті “Праця” за 1897 рік вийшли його новели “Виводили з села”, “Лист”, “Побожна”, “У корчмі”, “Стратився” та інші, що одразу принесли авторові успіх і популярність. А в 1899 році в Чернівцях була надрукована перша збірка новел В. Стефаника “Синя книжечка”. Письменник по – новому осмислив тему села, розкрив людські драми та трагедії. Як відзначила О. Черненко, “у творах Стефаника винесене на поверхню все внутрішнє життя людини, з великою наполегливістю зображена уся істотність її існування”. У своїх новелах автор використав покутський діалект, яким розмовляли в його рідному селі. Це забезпечило додаткові виражальні можливості, потрібні для точного розкриття селянської психології.
Заохочений схвальними відгуками читачів, у 1900 році письменник видав збірку “Камінний хрест”, а ще через рік – книжку “Дорога”. У 1905 році побачила світ збірка В. Стефаника “Моє слово”, яка містила раніше написані твори. На той час В. Стефаник утратив інтерес до літературної роботи. Після 1901 року він майже на півтора десятиліття полишив літературну працю.
Другий період творчості В. Стефаника припав на 1916-1933 роки. Нові твори ввійшли до збірки “Земля”, що вийшла у Львові в 1926 році. У ній письменник відобразив зміни, що сталися в житті українського селянства під час та після Першої світової війни. Як і раніше, він звертався до жанру стислої психологічної новели, у якій поєдналися гострий драматизм із ліричним освітленням подій. Після публікації своєї останньої збірки В. Стефаник написав ще низку новел та спогади.
Опрацьовуємо прочитане, виявляємо читацьку компетентність
1. Коли В. Стефаник почав писати літературні твори?
2. У якому році вийшла перша збірка новел письменника? Яку назву вона мала?
3. Коли вийшли наступні збірки В. Стефаника?
4. Яку назву мала остання книжка його новел?
Станіслав Пшебишевський (Едвард Мунк, 1895)
ЕКСПРЕСІОНІЗМ У ТВОРАХ В. СТЕФАНИКА
На творчу манеру новеліста вплинув польський модернізм. Визнаючи роль лідера групи “Молода Польща” у своєму творчому становленні, В. Стефаник писав: “Станіслав Пшебишевський – сам великий і його великі товариші навчили мене шанувати мистецтво”.
У новелах В. Стефаника переважають риси експресіонізму. Це мистецький напрям перших десятиліть XX століття. Його назва походить від латинського expressio – вираження.
Експресіоністи прагнули через зображення зовнішніх проявів життя виразити його сутність. Основну увагу звертали на особистість, яка перебуває в кризовому стані, на межі своїх духовних і фізичних можливостей. Для літератури експресіонізму характерне максимально суб’єктивне сприйняття дійсності автором і персонажами творів.
Поширені теми й мотиви експресіонізму – страх, безнадія, біль, страждання, смерть. Експресіонізм тяжів до філософського абстрагування в зображенні життя. Його рисами є загострена емоційність автора й персонажів, фрагментарність оповіді, використання символіки й гротеску.
Більшість творів В. Стефаника пов’язана з темою українського села. У розкритті теми він рішуче відійшов від реалістичної традиції: “Я писав тому, щоб струни душі нашого селянина так кріпко настроїти і натягнути, щоби з того вийшла велика музика Бетховена”.
Важливі для реалістів соціальні чинники у В. Стефаника відсуваються на задній план. Це проникливо спостеріг І. Франко: “Ні, ті трагедії і драми, які малює Стефаник, мають небагато спільного з економічною нуждою; се трагедії душі, конфлікти та драми, що можуть mutatis mutandis повторитися в душі кождого чоловіка, і, власне, в тім лежить їх велика сугестійна сила, їх потрясаючий вплив на душу читача”.
Слова І. Франка вказують на вміння новеліста абстрагуватися від конкретних реалій у вираженні сутності людського буття.
Художні пошуки привели його до усвідомлення трагічної дисгармонії людського буття. Головною в новелах В. Стефаника є проблема негуманного світу, що по-різному виявляється в долях героїв. Письменник малював світ, у якому людина немовби приречена на страждання й забуття – хай то буде смерть, сирітство, голод, самотність, еміграція або якась інша людська драма чи трагедія.
Коментар фахівця
Василя Стефаника не можна читати, аби вбити час, аби приємно наладнувати себе до сну, аби захопити себе на якусь хвилину. Василя Стефаника бере у руки той, хто запалений бажанням пізнати світ, людину, її історію, передісторію, таємницю її душі, її радості, муки, горіння, біль, жах і торжество.
Валерій Шевчук, письменник
Опрацьовуємо прочитане, виявляємо читацьку компетентність
1. На кого рівнявся В. Стефаник у своєму літературному зростанні?
2. На що звертали увагу експресіоністи, зображуючи людину?
3. Які теми вони розкривали?
4. У чому полягає відмінність творів В. Стефаника, що розкривають тему села, від творів реалістичної традиції?
Експресіонізм – мистецький напрям перших десятиліть XX століття. Поширені мотиви – страх, безнадія, біль, страждання, смерть. Експресіонізму властиві загострена емоційність, фрагментарність оповіді, використання символіки і гротеску.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)