Художній світ прози Василя Стефаника – ВАСИЛЬ СТЕФАНИК – МОДЕРНА УКРАЇНСЬКА ПРОЗА
Талановитий новеліст “прищепив експресіонізм на український грунт, втілив його в українську народну тематику, до того ж надихав його чаром української природи та фольклору.
О. Черненко, дослідниця творчості В. Стефаника
Василь Стефаник та епоха модернізму. В автобіографії В. Стефаник зазначав, що, навчаючись у Краківському університеті, “черпав широкий європеїзм”, був знайомий з письменниками-модерністами, які входили до угруповання “Молода Польща”. Такі обставини диктували необхідність пошуків власного стилю. Так, в одному з листів молодий автор писав: “Я маю раз вийти з лісу різних напрямів літературних, котрі мене тепер на роздоріжжі напали і кожний тягне у свій бік”.
Тогочасна літературна критика відразу високо оцінила його неординарний талант. Так, О. Кобилянська, розмірковуючи над його новелістикою, зазначала: “Страшно сильно пишете Ви. Так, якбисьте витесували потужною рукою пам’ятник для свого народу… Гірка, пориваюча, закривавлена поезія Ваша, котру не можна забути”. І. Франко називав В. Стефаника “абсолютним паном форми”, відзначаючи, що це, “може, найбільший артист (митець. – Авт.) від часу Т. Шевченка… Його нариси як найкращі народні пісні, в котрих нема жодної риторики, ані сентиментальності, а тільки дійсність сумна, але скупа в золоті найчистішої поезії”. Леся Українка говорила про його майстерність непривабливо зображувати своїх героїв, але при цьому викликати у читача симпатію до них. Літературознавець М. Євшан, не називаючи стильового напряму, вказував на експресивність Стефаникового письма.
Ключем до розуміння творчості В. Стефаника є його одкровення про жертовні муки над художнім словом. Звертаючись до читацької аудиторії, митець говорив: “Я представив ваше темне життя і представив ваш настрій. І все те страшне, що є в ньому, а що так болить мене, писав я, горіючи, і кров зі слізьми мішалася. Але коли я знайшов у ваших душах такі слова, що можуть гриміти як грім і світити як зорі, то це оптимізм”.
Творчий доробок. Перші новели В. Стефаника “Виводили з села”, “Лист”, “Побожна” “В корчмі”, “Стратився”, “Синя книжечка”, “Сама-саміська” та інші з’явилися в 1897 р. у чернівецькій газеті “Праця”. Твори одразу привернули увагу літературної громадськості художньою новизною, глибоким та оригінальним трактуванням тем із життя селянства, тонким психологізмом.
Перша збірка новел “Синя книжечка”(1899) принесла йому визнання й була високо оцінена І. Франком, Лесею Українкою, М. Коцюбинським, О. Кобилянською.
Основна тематика збірки – художнє відтворення безвихідного становища, жорстокої експлуатації галицького селянства.
Як визначна літературна подія була сприйнята збірка творів В. Стефаника “Камінний хрест” (1900), у якій письменник зосередився на розкритті теми вимушеної трудової еміграції, бідності селянських родин, одинокої бідної старості.
У 1904 р. В. Стефаник опублікував третю збірку новел “Дорога”, у якій переважали безсюжетні новели лірично-емоційного характеру (“Вістуни”, “Сон”, “Злодій”, “Палій”, “Кленові листки”, “Похорон” та інші). Збірка вирізняється художнім змалюванням теми матері й дитини, жертовності материнської, батьківської любові.
У 1905 р. вийшла четверта збірка В. Стефаника “Моє слово”, в якій була надрукована новела “Суд”, що завершує перший період творчості новеліста.
Хронологічним початком другого періоду можна вважати новелу “Діточа пригода” (1916-1917), у якій письменник показав жахи війни й загибель мирних людей.
У 1916 р. В. Стефаник пише новелу “Марія”, яку присвятив пам’яті І. Франка. Згодом він опублікував ще шість новел, що разом із творами “Діточа пригода” і “Марія” увійшли до п’ятої збірки творів “Вона – земля” (1926).
Протягом 1927-1933 рр. В. Стефаник опублікував ще понад десять новел. В останні роки життя письменник написав автобіографічні новели “Нитка”, “Браття”, “Серце”, “Вовчиця” тощо.
Зароджуючись у модерністських поезіях, оригінальний стиль В. Стефаника виявився несподіваним яскравим явищем української художньої культури. Письменник показав людину такою, якою вона була насправді – “неприкрашеною, розбитою на всі протиріччя”. Саме така манера письма притаманна експресіонізмові як художньому методу.
Характерні ознаки експресіонізму у творах В. Стефаника: психологізм у розкритті внутрішнього світу героїв; напружена, нервово-трагічна оповідь; лаконізм художнього вислову; калейдоскопізм – швидка зміна емоційно насичених картин без логічної обумовленості; драматично-трагічна загостреність конфлікту; екстремальність умов, у яких діють герої; широке використання засобів увиразнення: яскраві художні деталі, порівняння, гіперболи, гротеск, насичені та контрастні кольори; символіка образів; глибокий підтекст твору; домінування монологів героїв; незначні авторські коментарі; узагальненість образів.
Запитання і завдання
1. Назвіть стильові особливості експресіонізму як модерного мистецько – художнього напряму рубежу XIX-XX ст.
2. Який вплив мало європейське мистецтво експресіонізму на розвиток творчості В. Стефаника?
3. Дайте загальну характеристику творчості В. Стефаника. Назвіть ознаки експресіонізму в творах письменника.
Культурно-мистецький контекст
Поняття “експресіонізм” як художній напрям модернізму утвердилося в 1913 р. Експресіонізм у живописі увиразнився у творчості В. Ван Гога, Е. Мунка, П. Сезанна, П. Гогена, А. Мятісса, В. Кандинського та інших.
Видатним представником експресіоністичного стилю є норвезький художник Едвард Мунк (1863-1944). Для його авторського стилю характерні розпливчатість обрисів і ліній, особлива експресія, гра з кольорами та неповторний колорит.
Однією з найвідоміших робіт митця є “Крик” (1893), на якій зображено агонізуючу від жаху постать людини на тлі криваво-червоного неба.
У щоденнику Е. Мунк згадував: “Я прогулювався стежиною з двома товаришами, саме заходило сонце, і раптом небо налилося кров’ю, я спинився, відчувши страх, та обперся об огорожу, – повсюди була кров і язики полум’я над синьо-чорним фйордом і містом, мої друзі крокували далі, а я, тремтячи від жаху, стояв і відчував безкінечне голосіння природи”. Відомо, що художник створив декілька версій цієї картини у різних техніках.
Дослідники відзначають, що на картині зображено самого художника, який не кричить, але відчайдушно намагається захистити себе. Його постать передає спробу відгородитися від реального та уявного зла.
Творчість Е. Мунка мала величезний вплив на подальший розвиток європейського і світового образотворчого мистецтва.
Едвард Мунк. “Крик” (1893)
Запитання і завдання
1. Підготуйте віртуальну екскурсію “Галерея художників-експресіоністів”. Прокоментуйте роботи митців.
2. Як естетика експресіонізму виявилася в живописі норвезького художника-модерніста Е. Мунка?
(2 votes, average: 5.00 out of 5)