ВОЛОДИМИР ВИННИЧЕНКО – МАЙСТЕР ПСИХОЛОГІЧНОГО АНАЛІЗУ. МОМЕНТ – ЛІТЕРАТУРА кін. XIX ст. – 30-х рр. XX ст
√ Володимир Кирилович Винниченко (26 липня 1880 р., Єлисаветград, Херсонська губернія – 6 березня 1951 р., Мужен, Франція) – автор понад 100 оповідань, п’єс, сценаріїв, памфлетів і статей, історико-політичного трактату “Відродження нації”, двотомної етико-філоеофської праці “Конкордизм”, 14 романів, громадський і політичний діяч, перший голова Директорії УНР. У його творчості поєдналися найсуттєвіші риси перехідної доби – від критичного реалізму до модернізму.
! Драматургія В. Винниченка зробила великий внесок у розвиток українського театру.
√Творчість варто розглядати за такими Періодами:
1902-1905 рр.: більшість творів – нариси й оповідання (“Біля машини”, “Контрасти”, “Голота”, “Раб краси”, “Хто ворог?”, “Голод”, “Салдатики”, “Кузь та Грицунь”, “Босяк”, “Терень” та ін.);
Після революції 1905 р.: оповідання, п’єси (драми: “Дисгармонія”, “Великий Молох”, “Щаблі життя” та ін.) і романи.
√ Особливості творчого методу:
– відсутність народницького підходу, замість того – художнє висвітлення в боротьбі як батраків, селян, так і їх ворогів;
– твори (малих жанрів) написані стисло, коротко, доступні для сприйняття;
– висока майстерність оповідача (уміння жваво розповідати і художньо показувати);
– удосконалює реалістичні елементи, переходячи до імпресіонізму;
– гострота і цікавість інтриги, побудованої на контрастах;
– нескладний сюжет завжди загострюється антитезами, несподіваними зовнішніми ефектами;
– намагання художньо розв’язати хворобливі для інтелігента проблеми моралі.
√ Революційні твори В. Винниченка:
– про українофільство і націоналізм: “Забирайтеся, кацапи, із наших українських в’язниць!”;
– нариси і оповідання із вояцького життя: “Боротьба”, “Мнімий господін”, “Темна сила”;
– із життя дітей: “Кумедія з Костем”, “Федько-халамидник”;
– про революційну інтелігенцію, про інтелігенцію взагалі: “Промінь сонця”, “Талісман”, “Студент”; “Чудний епізод”, “Історія Якимового будинку”, “Дрібниця”, “Тайна”.
√ Занепадницькими (нереволюційними) вважаються деякі п’єси (“Дисгармонія”, “Великий Молох”, “Щаблі життя”, “Memento”, “Базар”, “Чорна Пантера і Білий Ведмідь”, “Брехня”) та романи (“Рівновага”, “Чесність з собою”, “Божки”, “Хочу”).
! Як протест проти бруду, письменник задумує Образи “Позитивних” Реформаторів, для котрих свобода і чесність особистості перед собою – найважливіше.
– Соціально-психологічне оповідання (близьке до новели) з елементами філософського “Момент” (1909, напрям – модернізм, течія – експресіонізм) написана під час перебування у в’язниці за участь у Революційній українській партії. В оповіданні йдеться про перехід людей через кордон; розповідається про життєві перипетії, з якими вони зустрічаються на шляху до щастя.
√ Провідні Мотиви оповідання – любов до життя, вибір, скороминущість щастя, життя і смерть.
√ Проблематика оповідання:
– щастя людини і любовні переживання;
– мить, яка тотожна вічності: Муся переконана: “Щастя момент. Далі вже буденщина, пошлість. …Саме найбільше щастя буде мізерним у порівнянні з цим. Значить, зовсім не буде…”;
– філософія людського буття;
– життя і смерть;
– гармонійне співіснування людини і природи;
– природність поривань людського тіла і душі.
√ Символізм образів: свобода, життя, народження – поле; ворожа стихія (у час небезпеки) або свобода і кохання (у час щастя) – ліс; відсутність правил і всіляких обмежень – комашки; смерть – зелені мушки, ворон; межа між життям і смертю – кордон.
√ Образи людей:
– оповідач – в’язень, що слухав Шехерезаду;
– Шехерезада – в’язень, який розповідає співкамерникам історії з минулого;
– панна Муся – красива молода жінка, котра перетинає кордон із Шехерезадою;
– Семен Пустун – контрабандист, який намагається допомогти Мусі й Шехерезаді перетнути кордон.
√ Основні риси новели “Момент”:
– напруженість і динамічність сюжету;
– імпресіоністичні засоби:
Колористика тексту концентрує лісову зелень, небесну блакить, сонячні барви;
Зорові і слухові образи увиразнюють образи;
Події розгрртаються на тлі пейзажу;
– розповідь ведеться від першої особи.
√ Художні засоби: епітет, порівняння, метафора, метонімія, гіпербола, антитеза тощо.
! Оповідання концентрує в собі барви сонця, зелень лісу, блакить небес. Багате зорове й слухове пейзажне тло, яке творить душевний стан героя.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)