Новела МОМЕНТ – Володимир ВИННИЧЕНКО (1880-1951) – УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА кінця XIX – початку XX ст

Проблемно-тематична основа

Неважко помітити, що в новелі “Момент” (1909) мова йде про середовище революціонерів. На це вказує хоча б підзаголовок “Із оповідань тюремної Шехерезади”. Політичний в’язень розповідає співкамерникам про звичну для революціонерів того часу подію – нелегальний перехід кордону. Але при цьому не повідомляється, до якої партії належить сам герой-оповідач. У новелі взагалі немає будь-якої “політики” та згадок про соціальні обставини, що підштовхнули людей до протесту й революційної боротьби.

Пишучи про революціонерів, модерніст (неореаліст) В. Винниченко хоче бачити в них насамперед людей, а не фанатиків, які сліпо сповідують свої ідейні принципи. Справжньою темою оповідання є кохання, а якщо ширше – то людина у своєму природному пориві до щастя.

Випадкова зустріч двох переслідуваних молодих людей, гостре відчуття смертельної небезпеки, що зближує, та емоційне піднесення, дивна ейфорія від реальної загрози – усе це змушує героїв новели відкинути звичні умовності й по-іншому поглянути на світ. Хвилинна близькість і наступне спонтанне рішення вберегти “момент” щастя від руйнівної дії буднів у свідомості героя перетворюється на надзвичайно цінний душевний досвід, який підтримує в скрутні часи і яким варто поділитися з товаришами по нещастю.

У підсумку замість революційних подій і пригодницького, авантюрного сюжету (утеча під пострілами від прикордонної варти) вдумливі читачі знаходять у новелі важливі й складні філософські питання: життя і смерті, щастя, сенсу людського життя. Захоплюючи майстерною оповіддю, автор водночас запрошує читачів не лише до творчого співпереживання, а й до серйозних роздумів філософського характеру.

■ Володимир Винниченко (Микола Глущенко, 1923)

Читаємо взірці української художньої літератури

Прочитайте оповідання Володимира Винниченка “Момент”. Звірте власні враження від твору з матеріалом, запропонованим у статтях підручника.

В електронному додатку до підручника на сайті interactive. ranok. com. uaви знайдете повний текст твору.

Персонажі новели

“Хто вона, де вона, й досі не знаю, але я завжди ношу її в душі”. Що змусило героя твору до такого зізнання? Випадкова зустріч переросла в щось більше, хоч обставини склалися не надто романтичні. Він мусить чимшвидше перейти кордон, а вона вже кілька днів чекає на це сприятливого моменту.

Автор ніяк не пояснює, що саме змусило обох героїв ризикувати життям. “Можуть убити”,- так загально оцінює ситуацію провідник. Герой не може приховати подиву, зустрівши за таких обставин “справжню панну”. Невимушене спілкування і сміх на якийсь час послаблюють нервову напругу, навіюють ілюзію спокою.

Та небезпека нагадує про себе. Аби вберегтися від стражників, негайно слід рушати до кордону, де, можливо, причаїлася смерть. Буяння весняної природи, поле й ліс удалині, а в душі дивним чином єднаються страх і сміх. Одягнені в селянські свитки, утікачі самим собі здаються смішними в незвичному вбранні.

Автор розкрив романтичну вдачу, ліричний бік особистості свого героя. Дорогою до кордону його раптом огортає “хвиля чулості”: “Можливо, вона була колись веселою берізкою, а я вітром? Вона тремтіла листям, коли я співав їй в тихий вечір пісню вітра? Хто скаже, що ні? Може, ми були парою колосків і близько стояли один коло одного? Хто його зна, але я знав її давно-давно”.

Події розвиваються доволі стрімко: ось уже прикордонні стовпи, постріли навздогін, нарешті, порятунок. “Таємна вогкість смерті” лишається позаду, а двох людей охоплює щасливе піднесення.

Обійми, поцілунки і прощання. “Щастя – момент. Далі вже буденщина, пошлість”. Щойно усвідомивши свої почуття, закохані розлучаються, щоб зберегти спогади про мить щастя. А пам’ять та уява мрійливого героя одразу починають творити образ “прекрасної незнайомки”.

Реалісти шукали в житті типове й часто повторюване, натомість модерністів цікавило все неординарне. Почасти цим зумовлена любов модерніста В. Винниченка до парадоксів – незвичних думок, що, на перший погляд, суперечать самим собі. Наприклад, щоб зберегти щастя, слід від нього відмовитись. Звичайно, цей авторський парадокс може викликати незгоду, суперечки, але водночас таки змусить читачів замислитись над складністю людської особистості та загадкою щастя.

Образи природи

Цікаво, що новела “Момент” побачила світ одразу після появи “Intermezzo” М. Коцюбинського. Окремі риси імпресіонізму властиві й творчій манері В. Винниченка. У погодженні емоційних імпульсів та пейзажних малюнків відтворюються психологічні зміни в душі героя. Образи природи також відчутно впливають на вираження філософського задуму автора.

У новелі В. Винниченка природа виступає символом вічного ритму життя, частиною якого усвідомлює себе людина. Наприклад, ліс позначає не лише територіальну межу – кордон, який слід перейти, а й викликає в героя різні асоціації. Спочатку вони негативні. А зблизька суцільна й загрозлива “стіна” лісу раптом розпадається на окремі природні об’єкти і сприймається вже зовсім по-іншому.

У весняному буянні природи героя захопив сам рух життя: “Люблю я цей процес у лісі, в полі! Чистий він, не скалічений цими моралями людей, не заслинений лицемір’ям похоті, сильний, одвертий, простий. Люблю цих кузьок, пташок, цих маленьких, несвідомих протестантів проти лицемір’я старшого брата свого – людини”.

А закоханим природа допомогла уникнути зайвих слів. Вона стала важливим “посередником”, який сприяв гармонійному зростанню почуттів та усвідомленню цінності цієї дивної миті пережитого щастя.

Виявляємо літературну компетентність

1. Яка тема у творі є основною? До яких проблем звернувся письменник?

2. Як героїня розуміє щастя?

3. Порівняйте образи природи у творі В. Винниченка та в новелі М. Коцюбинського “Intermezzo”. Що їх споріднює? Чи є між ними суттєві відмінності? Підготуйте за цими питаннями усну доповідь.

Запрошуємо до дискусії

4. Яким у новелі є погляд на щастя? Чи погоджуєтеся ви із цим поглядом?




1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 4.00 out of 5)

Новела МОМЕНТ – Володимир ВИННИЧЕНКО (1880-1951) – УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА кінця XIX – початку XX ст