“Епічний театр” Брехта

Яскравим явищем театрального мистецтва ХХ ст. став << епічеський театр “німецького драматурга Бертольта Брехта (1898- 1956). З арсеналу епічного мистецтва він використовував багато способи – коментування події з боку, уповільнення ходу дії і його несподівано швидкий новий поворот. У той же час Брехт розширив драму за рахунок лірики. У спектакль включалися виступу хору, пісні-зонги, своєрідні вставні номери, найчастіше не пов’язані з сюжетом п’єси. Особливою популярністю користувалися зонги на музику Курта Вейля до вистави “Тригрошова опера >> (1928) і Пауля Дессау для постановки п’єси” Матінка Кураж та її діти >> (1939).
У виставах Брехта широко використовувалися написи і плакати, які виконували завдання своєрідного коментаря до дії п’єси. На екран могли проектуватися і написи, що “відчужує” глядачів від безпосереднього содержа (наприклад, “Не видивляйтеся так романтично!”). Раз у раз автор перемикав свідомість глядачів з одного дійсності на іншу. Перед глядачем поставали співак чи оповідач, що коментують те, що відбувається зовсім не так, як це могли зробити герої. Цей ефект в театральній системі Брехта отримав назву “ефект очуждения” (люди і явища поставали перед глядачем з самою несподіваного боку). На місці важких завіс був залишений лише невеликий шматок тканини, щоб підкреслити, що сцена не особливе магічне місце, а лише частина повсякденного світу.
Театральна система Брехта складалася протягом 30 років, постійно уточнюючи і вдосконалюючись. Створений в 1949 р театр “Бер-лінер ансамбль” досі залишається одним з театрів, які впливають на розвиток театральної культури у світі. Так, художні принципи “епічного театру” Брехта розвивали багато режисерів різних країн. В Італії вони були покладені в основу унікальної режисури Джорджа Стрелера (1921 – 1997) в міланському << Пікколо-театрі “> (194 7). У Росії були поставлені вистави за творами Брехта: << Добра людина з Сезуана “> (Юрій Любимов у Театрі на Таганці, 1964),” Тригрошова опера “> (Валентин Плучек у Театрі сатири і Володимир Машков в” Сатириконе “, 1996-1997 ). Незважаючи на своєрідну і багато в чому полемічну трактування п’єс, в них все ж помітно вплив “епічного театру”> Брехта.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 4.00 out of 5)

“Епічний театр” Брехта