“Синій птах” (Метерлінк): опис п’єси
“Синій птах” – п’єса-феєрія Моріса Метерлінка, бельгійського драматурга і філософа. Прем’єра “Синього птаха” відбулася в Росії – 30 вересня 1908 на сцені Московського Художнього театру. Ні на батьківщині письменника, в Бельгії, ні у Франції, де прийшла до нього світова слава одного з творців символістського театру, не було у Метерлінка такої кількості вірних шанувальників, як в Росії.
До кінця XIX в. Метерлінк був уже добре відомим письменником, автором філософських і естетичних трактатів, драматургом, чиї п’єси з найбільшою повнотою висловили прагнення символістського театру, який протиставив себе натуралізму і реалізму. У своїх теоретичних статтях “Мовчання” та “Трагізм повсякденному житті” (1896 г.) Метерлінк стверджував, що не зовнішня реальність, а внутрішня, підсвідома життя визначає поведінку персонажів, виявляються “безпосередньо лицем до лиця з ворожої їм дійсністю”. Герої його п’єс пасивно чекають того, що може з ними статися, тому що відчувають себе іграшкою невідомих сил. З вражаючою силою ця атмосфера очікування і покірності перед невідворотно насувається долею передана в одноактних п’єсах “Непрошена”, “Там всередині” і “Сліпі”, написаних в 1890-і рр. і передавальних відчуття безвиході, характерне для кінця століття. З настанням нового століття Метерлінк одержимий бажанням подарувати людині нову надію на можливість щастя, яку, звичайно ж, легше за все знайти в казкових сюжетах. Так народжується “Синій птах”.
Дія цієї феєрії в дванадцяти картинах відбувається в “Садах Блаженства”, “Країні Спогадів”, “Царство Майбутнього”. Серед дійових осіб представлені не тільки люди, тварини, але і їх душі, а також Вода, Молоко, Цукор, Душа Світла і ще безліч дивовижних персонажів. Разюча багатоплановість, багатошаровість твори, в якому є й фольклорні корені і елементи романтичної казки. Але незалежно від того, скільки пластів і прошарків ми здатні в ньому розшифрувати, і в дитячому наївному, і в дорослому філософічність сприйнятті “Синього птаха” присутнє бажання піддатися чарівності простий і світлої думки про те, що любов і щастя служать людині в його житті дороговказною зіркою. Для творчості Метерлінка закономірно, що на пошуки цієї зірки йдуть діти, які в своїй відкритості і готовності до чуда здатні більшою мірою, ніж зневірені і зневірені дорослі, проникнути в таємниці Буття.
Однак і в цій, найяснішої своїй п’єсі, письменник – НЕ нестримний оптиміст: ні в сновидіннях, ні наяву Синій птах не дається в руки хлопчика Тільтіля. Але щасливим був сам пошук Синьої Птахи, так багато чому навчив усіх, хто в ньому брав участь. Протягом усього XX ст., Особливо в Росії, Синій птах була символом пошуків щастя. На російській землі з феєрією Метерлінка сталося диво. Історія театрального мистецтва чи має іншими настільки ж вражаючими прикладами не тільки довголіття вистави, а й його перетворення в абсолютно особливий феномен національної культури. І це при тому, що всі творіння Метерлінка відразу ж ставали надбанням російської людини і глядача, завдяки живому інтересу до них не тільки у російських символістів, а й у всіх, хто відчував потребу в нових формах. А. А. Блок і В. Я. Брюсов, К. Д. Бальмонт і М. А. Волошин були не тільки їх перекладачами, а й пристрасними пропагандистами і інтерпретаторами, глибоко розуміла особливості творчого новаторства Метерлінка. Його ранніми п’єсами захоплювався А. П. Чехов, їх ставили К. С. Станіславський, В. Е. Мейєрхольд і Є. Б. Вахтангов. У них грали видатні російські актори. І все-таки Метерлінк відомий в Росії перш за все як автор “Синього птаха”, який показав, що надія для людини укладена в безмежності і нескінченності пізнання.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)