Моріс Метерлінк 1862-1949 – БЕЛЬГІЯ – ДРАМАТУРГІЯ наприкінці XIX – на початку XX ст

Із заплющеними очима нічого не можна побачити…

М. Метерлінк

Моріс Метерлінк народився 29 серпня 1862р. в м. Тенті (Бельгія) у родині адвоката. 1885 р. закінчив юридичний факультет Гентського університету, продовживши традицію родини, де всі чоловіки працювали в галузі права. Однак його вабила література. У 1889 р. вийшла друком перша збірка поезій митця “Теплиці”. Але справжнім покликанням юнака стала драматургія, яку він прагнув докорінно оновити. М. Метерлінк багато подорожував Європою, жив в Англії, Франції та інших країнах. У роки Першої світової війни (1914-1918) виступив проти німецького мілітаризму. У 1940 р. драматург поїхав до США. До Франції повернувся тільки через сім років, де жив у своєму замку в Ніцці до кінця життя.

Рання творчість письменника грунтується на теорії, викладеній у статті “Трагізм повсякденного життя” (1896), яка стала маніфестом символістської драми. Своєму театру М. Метерлінк дав назву “театр мовчання” (або “театр статичний”). Сутність трагізму, на його думку, полягає в трагізмі повсякденності, у самому факті життя людини. Завдання драматурга – зображувати не тільки події, де все вирішує випадок, а й духовне життя особистості, яка прагне до вищих сфер буття. За діалогом розуму й почуття, уважав митець, потрібно розкрити “урочистий діалог особистості та її долі”. Тому М. Метерлінк не визнавав зовнішньої дії в драмі. Справжній трагізм виявляється, за його переконаннями, не “у вчинках і криках”, а “у тиші й мовчанні”. “Сльози людей стали мовчазними, невидимими, майже духовними”, – писав він. Письменник відмовився від міметичних засобів (наслідування життя у формах самого життя), для нього головним було не зовнішня достовірність, а “відчуття внутрішньої правди життя, духовної сутності, прихованої за реальними подіями”.

Слово в драматургії М. Метерлінка втрачає свій безпосередній зміст. На першому плані – символічне значення, яке дає змогу показати “внутрішню дію”, стан душі особистості й духовну атмосферу дійсності загалом. “Усе, що сказано, приховує й водночас відкриває джерела ще не відомого нам життя, – писав він. – Завжди потрібно пам’‎ятати, що в людині є риси, цікавіші за її буденність, розум і свідомість”.

У п’‎єсах “Принцеса Мален”, “Сліпі” (1890), “Маленькі драми для маріонеток” (1894) герої занурені у свій внутрішній світ, споглядають вічність, перебуваючи під владою сил невідомого. У драмах М. Метерлінка значну роль відіграють символи, підтекст, настрої та ідеї. Тут немає гострих зовнішніх конфліктів, пристрасних монологів. Через поетику “мовчання” автор спонукає глядачів відчути присутність “нечутного голосу духу”.

У 1890-і роки драматург переглянув концепцію символістського театру. Зберігшії філософську умовність символізму, він водночас шукав шляхи подолання приреченості людської долі, засоби одухотворення дійсності, утвердження істини в житті.

Моріс Метерлінк з дружиною. 1912 р.

М. Реріх. Ілюстрація до п’‎єси М. Метерлінка “Сліпі”. 1905р.

М. Реріх. Ілюстрація до драми М. Метерлінка Принцеса Мален”. 1917р.

У той час драматург наголошував на необхідності “активізації театру”, його наближення до сучасності. Герої п’‎єс “Аріана і Синя Борода” (1896), “Монна Ванна” (1902) та ін. захищають свою свободу й право особистості на власне життя. У драмі-феєрії “Блакитний Птах” (1908) за допомогою засобів символізму М. Метерлінк утілив ідеї відновлення порушених зв’‎язків у світі, одухотворення буття, людського щастя. Цей твір – гімн красі, життю, шляхетності й добру. П’‎єса “Заручини” (1918) – це своєрідне продовження історії одного з героїв твору “Блакитний Птах”.

Здобутки М. Метерлінка були визнані сучасниками ще за його життя. У 1911 р. він став лауреатом Нобелівської премії за “різноманіття літературної діяльності, а особливо за драматичні твори, що відзначаються багатством уяви та поетичною фантазією”. У 1932 р. отримав титул графа за ініціативи бельгійського короля Альберта І.

Драматургія письменника, покликавши глядачів спочатку в далеке невідоме, повертала їх до земних духовних проблем, осяявши чарівним світлом внутрішнього прагнення до ідеалу.

М. Метерлінк помер 5 травня 1949 р. в м. Ніцці ( Франція).

“БЛАКИТНИЙ ПТАХ”. Ідея одухотворення життя й відновлення втрачених зв’‎язків. М. Метерлінк писав: “Ми живемо сумно й безбарвно. Ми втратили в житті щось дуже важливе й цінне для нас. Ми не бачимо довкола нічого прекрасного, не цінуємо того, що поруч із нами. А головне – не піднімаємо наші голови вгору й не бачимо високого ідеалу. Живучи у світі буденного, ми забули дорогу до невідомого – прихованого смислу, який, незважаючи на всі негаразди й протиріччя, усе ж таки має наш світ”. У п’‎єсі “Блакитний Птах” утілено провідну тему символістського театру М. Метерлінка – турботу про духовний стан людства, яке втрачає високі ідеали. Водночас письменник уважав, що мистецтво має допомогти людям відкрити їхній творчий потенціал, показати їхні величезні внутрішні можливості для того, щоб вони могли знайти загублений сенс буття. Завдяки мистецтву, на думку М. Метерлінка, люди знайдуть у собі духовні сили для відновлення втрачених зв’‎язків – з природою, минулим, теперішнім і майбутнім, а також з рідним для них довкіллям. Отже, ідейний зміст п’‎єси “Блакитний Птах” визначає духовний пошук смислу, любові, розуміння, причетності до життя й відповідальності за світ.

Сюжет і композиція п’‎єси. Дія відбувається напередодні Різдва. Автор не випадково визначає саме цей час, оскільки в п’‎єсі йдеться не тільки про казкові пригоди персонажів, а передовсім про диво духовного народження людського в людині, про відкриття вічної таємниці буття. Основа композиції – казкова подорож маленьких дітей лісоруба Тільтіля й Мітіль за чарівним Блакитним Птахом. Уві сні до дітей прийшла добра Фея Берилюна, яка попросила їх знайти Птаха щастя, що може вилікувати її хвору онуку, зробити її радісною та щасливою. За казковими пригодами персонажів прихований інший, зовсім не казковий, а філософський зміст. М. Метерлінк у фантастично-казковій формі змальовує блукання людської душі в Усесвіті, її зіткнення з добром і злом, пошуки особистістю істини й гармонії.

У творі об’‎єднані два плани: фантастичний та реальний. У реальному світі родина лісоруба живе дуже бідно, навіть на Різдво батьки не можуть подарувати дітям подарунки, маленькі Тільтіль і Мітіль із захопленням рахують тістечка, які їдять мешканці сусіднього будинку. Однак дивовижний сон Тільтіля й Мітіль про подорож за Блакитним Птахом змінює головних героїв та їхнє сприйняття дійсності. Вони прокидаються набагато мудрішими й щасливішими, бо зрозуміли найголовніше: за Блакитним Птахом не треба далеко ходити – він тут, удома, у рідному будинку, де живуть батьки й панують любов, мир і злагода.

Сюжет розвивається дуже стрімко, він насичений багатьма різноманітними подіями, які мають прихований зміст. Кожні ситуація, слово чи деталь набувають символічного значення. Фея Берилюна нагадує, що “люди повинні побачити суть речей”, тобто відчувати духовну атмосферу світу, щоб впливати на неї силою добра. Для цього Фея Берилюна дає Тільтілю й Мітіль чарівний капелюшок, за допомогою якого вони можуть спілкуватися з різними предметами, природою, минулим і майбутнім. Чарівний капелюшок – це символ вічного прагнення людства пізнати таємниці буття.

Разом з домашніми тваринами й предметами (тобто їхніми душами) Тільтіль і Мітіль прямують до своєї мети. У зображенні М. Метерлінка навколишній світ наповнений не тільки добрими, а й злими силами. Душа Світла й Пес допомагають людям, а Киця, Хліб, Цукор та інші, навпаки, шкодять їм. У такий спосіб автор стверджує, що не всі істини ще відкриті людьми. Шлях Тільтіля та Мітіль є дорогою до непізнаного й несвідомого.

У Країні Спомину на них чекають покійні Бабуся та Дідусь, брати й сестри. Тут Тільтіль і Мітіль усвідомлюють важливість духовної пам’‎яті, зв’‎язок із своїми пращурами, бо без цього людина не може називати себе людиною.

У Палаці Ночі за зачиненими дверима сховані Хвороби, Примари, Страхіття, Темні Духи. Цариця Ніч каже, що люди давно вже нічого не бояться, тому мешканці її королівства “хворі”. Та все ж таки людству загрожують великі біди – війни: “Вони могутніші й жахливіші, ніж будь-коли. Не доведи, Господи, якась із них вислизне!” У цих словах звучить попередження: автор застерігає людство від насильства й жорстокості.

ЛІТЕРАТУРНА ПРОГУЛЯНКА

Міфологічні уявлення давніх кельтів

У драмі-феєрії “Блакитний Птах” відображено вірування й міфи давніх кельтів, які жили колись на територіях сучасних Франції, Бельгії, Швейцарії, частини Німеччини, Австрії, Італії, Іспанії, Угорщини та Болгарії. Кельти вірили в реінкарнацію, вони вважали, що кожен предмет (живий або неживий) наділений власною душею й здатний промовляти до людини. Згідно з уявленнями кельтів, потойбічний світ є не тільки місцем, де на людину чекають жахи й страховиська. Там можуть відбуватися й чудесні перетворення, зустрічі з дивовижними істотами, трансформації людської сутності. Перебування в потойбічному світі давні кельти вважали духовною підготовкою до повернення в земний світ. Традиційні сюжети кельтських міфів – випробування героя, пошук заповітного предмета (або сили), подвиги заради добра і любові.

Т. Кусайло. Ілюстрація до п’‎єси М. Метерлінка “Блакитний Птах”. 2000 р.

У чарівному лісі, куди потрапили Тільтіль і Мітіль, оживає все – дерева, трави, тварини. За допомогою голосу природи митець засуджує діяльність людей, які шкодять усьому живому, – вирубують ліси, убивають тварин. Думкою про повернення природної гармонії пронизана ця символічна сцена.

У Садах Блаженств діти дізнаються про те, що люди мають різні цілі в житті. Одні задовольняються Блаженством Нічого Не Знати, Блаженством Нічого Не Робити, Блаженством Нічого Не Розуміти, а інші прагнуть духовних “розкошів” – Блаженства Любити Батьків, Блаженства Чистих Помислів, Блаженства Бачити Схід Зірок тощо. Дітям відкриваються Великі Радощі: Радість бачити Прекрасне, Радість Справедливості, Радість Розуміти, а найголовніша з них – Неповторна Радість Материнської Любові. Зустріч із Материнською Любов’‎ю є психологічною кульмінацією твору, бо саме тоді герої усвідомили перевагу духовного над бездуховним, добра над злом, світла над темрявою. Не випадково після Садів Блаженств вони потрапляють до Царства Майбуття. На переконання письменника, тільки через духовність пролягає шлях людства до світлого майбуття.

Трактування фіналу. Наприкінці подорожі Тільтіль і Мітіль знов опиняються в рідному будинку. Навколо них – знайомі речі, кішка, собака. Замість казкових персонажів з ними поруч батьки, а Фея перетворилася на сусідку Берленго. Однак дітям рідний та знайомий світ видається тепер дивовижним, бо вони самі морально змінилися, а відповідно й по-новому оцінили все, що їх оточує. Відбулося диво Різдва – диво духовного пробудження людини, яка зрозуміла нарешті секрет свого щастя – бути сміливою, доброю, людяною, чесною, завжди йти нелегким шляхом до краси, любові, гармонії, утверджувати вічні цінності в реальному житті. Духовні зміни, що відбулися з Тільтілем і Мітіль, вплинули не тільки на них, а й на тих, хто поруч. Хвора онука Берленго під впливом доброго вчинку Тільтіля одужала й стала щасливою.

Маленькі герої не змогли знайти Блакитного Птаха. Кілька разів їм здавалося, що вони вже вхопили його, однак Блакитний Птах так і залишився казковою мрією. І все ж таки мрія про щастя не залишилася нездійсненною. Тільтіль і Мітіль знайшли його у своєму домі, в оточенні близьких людей. Горлиця Тільтіля видалася Дівчинці прекрасним, чарівним птахом, отже, звичайний світ можна одухотворити за допомогою творчої уяви. Щастя – поруч, щастя – у нас самих, щастя – наша внутрішня гармонія та зв’‎язок із природою, минулим і майбутнім. Ці ідеї утверджує М. Метерлінк у фіналі твору.

Драма-феєрія “Лісова пісня” Лесі Українки

У 1911 р. Леся Українка створила драму-феєрію “Лісова пісня”, у якій яскраво втілено традиції символізму. Відносини людини й природи зображені в символіко-міфологічному плані. Світ людський та світ народних казок, легенд, міфів нерозривно поєднані між собою. У творі показано одвічний потяг людини до краси, природи, духовних джерел і водночас загрозу знедуховлення суспільства, знищення природного й морального начал. Головні герої твору (Мавка й Лукаш) відкривають для себе силу кохання, однак із часом вони втратили найцінніше – своє єство під впливом ворожих сил. У драмі-феєрії Леся Українка втілила ідею відновлення людяності, краси й природи у світі, сповненому небезпек і випробувань. “Людина має бути сильною духовно, не дати загинути прекрасному у своїй душі й у навколишньому світі”, – стверджує мисткиня.

С. Караффа-Корбут. Лукаш і Мавка. Ілюстрація до драми-феєрії Лесі Українки “Лісова пісня”. 1990-і роки

Символіка образів. У творі порушено межу між реальним і казково-міфологічним світом. Кожен з образів має два плани: дійсний та умовно-символічний.

Тільтіль і Мітіль – не тільки діти лісоруба, а втілення думки письменника про здатність особистості до духовного відродження. Герої нічого не бояться, вони мужньо дивляться в обличчя долі. Не випадково головними героями твору автор зробив дітей, бо він вірив у майбутнє людства, у сили молодого покоління відкрити таємниці буття.

Символічно, що сусідка Берленго перетворилася на Фею Берилюну, а образ Материнської Любові нагадав Тільтілю його рідну матір. У такий спосіб драматург увиразнив думку про те, що в кожній людині приховано щось дивовижне, чарівне. “Людина – над усе”, “Людина – Бог” – ці слова неодноразово звучать у творі.

У п’‎єсі оживають предмети, рослини та тварини. М. Метерлінк за допомогою прийому персоніфікації втілює думку про те, що весь світ живий. Він рухається, розвивається, живе своїм життям, і людству потрібно докласти чимало зусиль, щоб навчитися жити в злагоді з ним, не шкодити всьому живому.

Абстрактно-алегоричні образи (Страхіття, Блаженства, Радощі та ін.) уособлюють приховані сторони людської душі – як темні, так і світлі. Письменник стверджує, що складна духовна боротьба відбувається не тільки в навколишньому світі, а й у серці людини. Від наслідків цієї боротьби залежить сучасне та майбутнє.

Особливого значення у творі набувають образи Душі Світла та Блакитного Птаха. Це символи духовної мети людства, яка, на думку автора, повинна спонукати його до пошуку істини та внутрішнього розвитку. Душа Світла веде за собою дітей, освітлюючи їм найпотаємніші куточки буття. Світло, урешті-решт, перемагає темряву, душі героїв просвітлюються й оновлюються. Блакитний Птах – це символ щастя й непізнаної таємниці життя, яких завжди прагнуло людство.

Жанр. П’‎єса “Блакитний Птах” належить до жанру феєрії, у якій дуже потужними є елементи казки та фантастики, а також усілякі театральні ефекти. Межі драми наприкінці XIX – на початку XX ст. стали надто відкритими для проникнення інших родів і жанрів. Тому в п’‎єсі-феєрії можна знайти не тільки елементи драми, а й лірики, казки та притчі.

В. Медведева. Ілюстрація до п’‎єси М. Метерлінка “Блакитний Птах”. 1972р.

Обізнаність. 1. Доведіть, що “Блакитний Птах” – п’‎єса “нової драми”. 2. Визначте дві лінії розвитку сюжету – зовнішню та внутрішню. Які основні події відбуваються в межах цих ліній? Намалюйте схему. Читацька діяльність. 3. Проаналізуйте систему персонажів. На які групи їх можна поділити? Поясніть свою класифікацію. 4. Виявіть подібність і відмінність п’‎єси “Блакитний Птах” із казкою, міфом, фантастичною драмою. 5. Знайдіть у драмі М. Метерлінка символи, розкрийте їхній зміст. 6. Поясніть, чому події твору відбуваються на Різдво. Людські цінності. 7. Які ідеї втілено в образах (Душа Світла, Материнська Любов, Блакитний Птах)? Комунікація. 8.Дискусія “Чи знайшли Тільтіль і Мітіль те, що шукали?”. Ми – громадяни. 9. Які соціальні проблеми відображено у творі? Розкрийте ставлення автора до них. Сучасні технології. 10. За допомогою Інтернету з’‎ясуйте значення культурних паралелей у творі: Тільтіль у костюмі Хлопчика-Мізинчика з казок Ш. Перро, Мітіль – у костюмі Гретель або Червоного Капелюшка, убранство Саду Блаженств нагадує картини Веронезе та Рубенса та ін. Творче самовираження. 11. Які Найтовстіші Блаженства й Великі Радощі могли б зустріти Тільтіль і Мітіль, якби жили в наш час? 12. Напишіть твір-роздум на тему “Що бачить і що не бачить Людина?” (за п’‎єсою “Блакитний Птах”), Лідери й партнери. 13. Уявіть, що ви – режисер, який готує до постановки п’‎єсу М. Метерлінка. Розробіть план постановки будь-якої картини (за вибором), дайте рекомендації щодо костюмів, акторської гри, організуйте з однокласниками інсценізацію уривка. Довкілля та безпека. 14. Порівняйте, як вирішено проблему довкілля в п’‎єсах “Блакитний Птах” М. Метерлінка та “Лісова пісня” Лесі Українки. Установіть подібність і відмінність у зображенні відносин природи й людини у творах. Навчаємося для життя. 15. Висловте свою думку: “Що краще – іти за Блакитним Птахом чи жити звичайним, буденним життям?”

(1 votes, average: 5.00 out of 5)