Простір і час в спеціальній теорії відносності (СТО)

Наступним етапом у розвитку уявлень про простір і час, після абсолютного простору і часу, стала спеціальна теорія відносності (СТО), створена в 1905 р А. Ейнштейном.

Істотна відмінність СТО від класичної механіки полягає в тому, що за цією теорією час не є абсолютним, т. Е. Єдиним для всіх систем відліку. В СТО час відносно. Це означає, що будь-яка подія, що відбувається в різних системах відліку, має не тільки різні просторові, а й різні часові координати. Кожна система відліку має свій годинник.

Ще одна особливість уявлень про простір і час в СТО – їх зв’язок. Якщо в класичній фізиці простір і час розглядалися незалежно один від одного, то в СТО положення тіла визначається трьома просторовими координатами x, y, z і четвертої тимчасової координатою t. Таким чином, замість роз’єднаних просторових координат і часу теорія відносності розглядає чотиривимірний світ фізичних подій, який часто називають світом Г. Маньківського (1864-1909), німецького математика і фізика, який запропонував це поняття.

Питання з цього матеріалу:
У чому основна відмінність уявлень про простір і час в СТО і в класичній механіці?
Яка теорія лягла в основу вивчення властивостей простору і часу?


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Простір і час в спеціальній теорії відносності (СТО)