Простір і час
Цілком зрозуміло, що всі навколишні нас предмети мають певними розмірами (ширина-висота-довжина – параметри їх протяжності в просторі), вони переміщуються (зміна, рух) відносно один одного або разом з планетою Земля – по відношенню до інших космічних тіл: зіркам, планетам, сузір’ях, галактикам.
Точно також всі предмети змінюються (переміщуються, рухаються) у часі: вони виникають у процесі взаємодії матеріальних утворень, розвиваються і переходять з одних форм в інші.
Тому простір і час є загальними формами буття – атрибутами – матеріальних систем. Не може існувати предмета, який знаходився б поза простором і часом, як немає простору і часу існуючих самі по собі, поза постійно рухається (що змінюється) матерії.
В історії філософії склалися дві концепції щодо розуміння простору і часу, які можна позначити як концепції Демокріта-Ньютона (субстанціональна) і Аристотеля-Лейбніца (реляційна). Суть їх полягає в з’ясуванні питання: в якому відношенні знаходяться простір і час до матерії.
Субстанціональна концепція. Вона складалася в метафізичному руслі відповідно до принципів класичної механіки, які інтуїтивно припускали стародавні мислителі, а фундаментально обгрунтував в першій чверті XVIII століття Ісаак Ньютон. Простір розглядалося як нескінченна порожня протяжність, що вміщає в себе всі тіла (предмети). Час розглядалося як рівномірний потік тривалості, що не залежить від будь-яких процесів, воно абсолютно. Матерія існує сама по собі і як би “занурена” у простір і час. Відповідно відношення між простором, часом і матерією уявлялося як відношення між самостійними субстанціями.
Реляційна концепція (лат. Relativus – відносний). Вона зародилася в руслі діалектичної традиції – Арістотель, Лейбніц, Гегель; була сформульована в діалектичний матеріалізм і остаточно підтверджена теорією відносності Ейнштейна, який розкрив безпосередній зв’язок простору і часу з рухомою матерією і один з одним. Фундаментальний висновок, який випливає з теорії відносності, свідчив: простір і час не існують без матерії, їх метричні властивості створюються розподілом і взаємодією матеріальних мас, тобто гравітацією. Сам Ейнштейн, відповідаючи на запитання про суть своєї теорії, говорив, що раніше вважали, що якщо якимось дивом всі матеріальні речі зникли б раптом, то простір і час залишились би. Згідно ж теорії відносності, разом з речами зникли б і простір, і час.
Ейнштейн Альберт (1879-1955 рр.), Фізик-теоретик, один із засновників сучасної фізики. Народився в Німеччині в забезпеченій єврейській родині, з 1893 р жив у Швейцарії. У 1900 р в Цюріху закінчив політехнікум, в 1902-1909 рр. працював у патентному бюро в Берні. Надалі займався науковою та педагогічною роботою в Бернському, Женевському, Празькому та Берлінському університетах. Створив приватну (1905 р) і загальну (1907-1916 рр.) Теорії відносності. Відкрив закон взаємодії маси і енергії. Автор основоположних праць з квантової теорії речовини і поля: ввів поняття кванта світла, як “порції” світла, у вигляді якої він існує, згодом іменованого фотоном (саме слово “фотон” ввів у науковий обіг в 1926 р фізик Н. Льюїс), встановив закони фотоефекту, основний закон фотохімії, передбачив вимушене випромінювання. Розвинув статистичну теорію броунівського руху, заклавши основи теорії флуктуацій, створив квантову статистику Бозе-Ейнштейна. Нобелівський лауреат 1921 за праці з теоретичної фізики. Парадокс: в 1907 р Ейнштейн брав участь у конкурсі по кафедрі теоретичної фізики Віденського університету на посаду приват-доцента, представивши в якості конкурсної роботи опубліковану ним статтю, за новим на той момент науковим поглядам в області квантових явищ: факультет визнав роботу незадовільною, а 14 років потому за ці дослідження Нобелівський комітет присудили йому свою премію. Переслідуваний нацистами за ідейну боротьбу проти фашизму, Ейнштейн в 1933 р емігрував до США, де працював над проблемами космології і єдиної теорії поля. У 1940 р брав участь в написанні колективного листа вчених-фізиків президенту США Ф. Рузвельту про небезпеку для планети, створюваного в Німеччині ядерної зброї, яка стимулювало й американські ядерні випробування. Іноземний член-кореспондент РАН (1922), іноземний почесний член АН СРСР (1926). Один з ініціаторів створення держави Ізраїль.
Ідеї Ейнштейна послужили основою для подання матеріалістичної картини світу, що виходить із єдності простору і часу з матерією і її рухом. За визнанням Ейнштейна, на його філософський світогляд вплинули погляди Канта, Юма і Маха. Особливістю власного світогляду став раціоналізм. Раціоналізм Ейнштейна знайшов вираження в його поглядах на ідеал фізичної теорії, який він мислив як єдину теорію геометризированного поля. Його онтологічний раціоналізм полягав у поданні природи, як строго детермінованою системи, що включає невизначеності та випадковості.
Помер Альберт Ейнштейн 18 квітня 1955, похований у Прінстоні, США.
(2 votes, average: 4.00 out of 5)