Повернення викрадених фашистами культурних цінностей

Повернення зниклого культурного надбання України необхідно насамперед з метою збереження духовного багатства народу. Як відомо, доля нашого національного культурно-історичної спадщини в період Великої Вітчизняної війни склалася трагічно. Багато чого було вивезено в Третій рейх і держави гітлерівського блоку, багато чого просто знищено, у тому числі видатні пам’ятки світової культури – царські палаци в Петергофі, Павловську, Царському Селі, Гатчині. На території СРСР постраждали 427 музеїв (у Росії – 173). Тільки масові бібліотеки втратили 100 млн. Книг [90]. За підрахунками архівістів постраждали 44897 фондів, т. Е. 63% всього архівного фонду Російської Федерації [91].
Розшук втраченого, що почався ще в ході війни, вели відповідні структури армій і фронтів, оперативні групи Управління державними архівами НКВС СРСР, пошукові організації від Всесоюзного Комітету у справах мистецтв при Раднаркомі СРСР, Комітету у справах культурно-освітніх установ при Раднаркомі РСФРР, Академії наук СРСР, Академії наук Української РСР та інших організацій.
Необхідно відзначити, що частина награбованого фашистами була знайдена радянськими військовослужбовцями діючої армії. Наприклад, у м Белленштадт на горищі одного з будинків вони виявили близько 100 картин відомих російських майстрів. Прославлену реліквію – ікону “Богоматір з немовлям”, оправлену в золочений оклад і прикрашену коштовностями, знайшов у банківському сейфі капітан Ф. П. КЛЕЙНОС. У березні 1945 р війська 4-го Українського фронту в Польщі, недалеко від Освенцима, захопили ешелон з архівами більше 30 місцевих партійних комітетів і частиною архіву Смоленського обкому ВКП (б). Там же виявилися музейні та бібліотечні цінності: 100 тис. Книг і 80 тис. Журналів з бібліотек Пскова, Новгорода, Смоленська та інших міст, а також Академії наук БССР [92].
У маєтку Г. Герінга Карінхалле були розшукані 409 ящиків культурних цінностей з радянських музеїв. У цього нацистського лідера крім Карінхалле були й інші особняки, замки, вілли, мисливські будиночки, так що в зведену опис художніх творів, що перебували у власності Г. Герінга на кінець війни, увійшли понад тисячу триста сімдесят п’ять художніх полотен, 250 скульптур, 108 килимів і 175 інших предметів мистецтва [93].
Солдати і офіцери Червоної армії знаходили десятки бронзових статуй, що прикрашали в мирний час парки і музеї наших міст, на мідеплавильних заводах Німеччини. За архівними джерелами встановлено, що в 1945 р з фронту військовими частинами було доставлено в Центральне сховище музейних фондів приміських палаців Ленінграда (м Пушкін) +7017 предметів. Серед них – 444 картини, 1203 книги, 528 графічні роботи і т. Д. Але реєстр і опису повернутих цінностей складені не були [94].
Після перемоги над фашизмом повернення конфіскованих рейхом пам’яток культури та історії могло бути забезпечене тільки при взаємодії Радянської військової адміністрації в Німеччині (Сваг) і окупаційних властей США, Великобританії і Франції, оскільки основний комплекс викраденого нацистами опинився в південно-західних регіонах капітулювала країни. Реституція [95] російських культурних цінностей здійснювалася відповідно до норм міжнародного права, за рішеннями союзницьких властей.
Радянський Союз направив на територію колишнього Третього рейху і в інші європейські країни спеціальних представників. У західних зонах окупації Німеччини працювали радянські місії. Постраждалі країни, у тому числі СРСР, складали списки втрат і виставляли свої вимоги. Оформлення і пред’явлення вимог на реституцію радянського майна здійснював відділ реституції Сваг на підставі документів Надзвичайної державної комісії з встановлення і розслідування злочинів німецько-фашистських загарбників та їхніх спільників (ЩДК), окремих міністерств і відомств СРСР, німецьких архівів.
У лютому 1946 маршал Г. К. Жуков, який очолював Сваг, був сповіщений американської військової адміністрацією в Німеччині про дозвіл на в’їзд радянської місії в американську зону. Однак її робота просувалася повільно, склад часто змінювався, не вистачало валютних коштів на утримання апарату [96].
На території Німеччини, як уже говорилося вище, працювало кілька груп з СРСР, що займалися пошуками втрачених в роки війни книжкових і музейних фондів, а також відбором творів мистецтва і німецької літератури для поповнення наших музеїв і бібліотек в порядок часткового відшкодування шкоди, понесеного ними від окупантів. В архівних документах найбільш часто зустрічаються прізвища уповноважених по Німеччині: А. Д. Маневськи – директора Науково-дослідного інституту музеєзнавства, М. І. Рудоміно – директора Центральної державної бібліотеки іноземної літератури, А. І. Замошкин – директора Державної Третьяковської галереї, А. М. Кучумова – головного зберігача Павловського палацу-музею, А. А. Білокопитова – співробітника Всесоюзного Комітету у справах мистецтв, Г. Г. Кричевського – співробітника Фундаментальної бібліотеки АН СРСР і ін. Небезпечні умови роботи в берлінському районі, охопленому пожежами в травні 1945 р, характеризують записи А. Д. Маневськи, який очолював музейну групу. Про перебування в будівлі Музею Вищої художньої школи дванадцятий травня він записав: “Обстежити всі підвали цього величезної будівлі, з’єднаного підземними ходами з іншими будинками кварталу, що примикав до Тіргартені, де ще були залишки фашистських загонів, нам тоді не вдалося. Щойно призначений комендант будівлі заявив, що там у підвалах ще знаходяться нацисти і намагалися напередодні туди проникнути наші бійці були вбиті “[97].
Пошуки експонатів з музеїв СРСР, незважаючи на численні труднощі, все ж дали певні результати. Музейна група Комітету у справах культурно-освітніх установ влітку 1945 р виявила в будівлі природничо музею в Берліні вивезене з Києва в 1942 р майно АН України (близько 800 книг і ящик негативів з Інституту біології та зоології, 8 ящиків гербарію та 8 ящиків ентомологічних колекцій). Все це було відправлено в Радянський Союз. У Ботанічному музеї Берліна знайдені гербарії Воронезького, Харківського, Дерптського (Тарту) університетів, переміщені з СРСР в 1942-1943 рр. Цінності також були транспортовані в СРСР представниками АН СРСР.
На складах комендатур в Берліні і Мюльберге були виявлені 40 ящиків з Новгородського державного музею, іконостас з Новгородського Софійського собору, церковні предмети з новгородських і псковських музеїв, меблі з приміських палаців-музеїв Ленінграда. Всього фахівцями Комітету у справах культурно-освітніх установ до 1 січня 1946-му був відібрано для відправки в СРСР 5665 ящиків з книгами, музейними експонатами, бібліотечним обладнанням [98].
Найбільша кількість захованих нацистами культурних цінностей з різних країн Європи було знайдено американцями. Виявлені скарби вони звозили в чотири великих збірних пункту в Мюнхені, Марбурзі, Вісбадені та Оффенбахе. З них цінності передавалися законним власникам, у тому числі в СРСР. Однак починаючи з другої половини 1946 р в період “холодної війни”, питання репарацій та реституції стали предметом постійних дискусій представників СРСР з їх західними колегами [99].
Першим експертам, направленим у Німеччину в лютому 1946 р вдалося ідентифікувати вміст 1815 ящиків, як радянське майно. У них знаходилися експонати керченських, Одеська, Херсонська, київських, львівських та інших музеїв України, а також Новгорода, Пскова, Мінська, ленінградських приміських палаців-музеїв [100]. Велика акція з евакуації належать Радянському Союзу предметів культури та історії пройшла в грудні 1945 в величезному сховищі замку Хохштадт (Баварія). У підвалі цього замку були заховані археологічні та етнографічні колекції, транспортовані німцями з Києва, Риги, Вільнюса, Львова, Харкова, Чернігова, Вінниці, а також Кракова та Варшави. Однак при огляді виданих ящиків з’ясувалося, що в них відсутні найбільш цінні музейні предмети [101].
Протягом 1945-1948 рр. в розпорядження радянських властей американці передали 13 вантажів (2391 ящик) з книжковими, архівними фондами, музейними експонатами і т. д. Вони прибули спочатку в Берлін на склад “Дерутра”. Повні звіти про передачах культурних цінностей з американської зони, знайдені професором Гарвардського університету П. Грімстед Кеннеді в Національному архіві США, давно опубліковані на Заході. Частина документальних свідчень введена в науковий обіг бременської групою дослідників під керівництвом німецького професора В. Айхведе. За зарубіжними джерелами вони містили понад півмільйона найменувань [102]. У Росії ці дані не афішувалися. У 2008 р автором виявлені у вітчизняних архівах восьмій переліків надходжень з американської зони. Знайдено і квитанції-розписки радянських представників на отримання вантажів. Йдеться про відправленнях археологічних колекцій, книг, архівів, картин, ікон, меблів, кераміки з Центрального збірного пункту в Мюнхені, сховища архівних документів і книг в Оффенбахе, збірного пункту у Вісбадені [103].
Прибула в 1947 р в Берлін група радянських експертів у складі представника Комітету у справах культпросветучрежденій при Раді міністрів РРФСР Д. Б. Марчукова, зберігача фондів Павловського палацу-музею А. М. Кучумова, співробітника Історичного музею Г. Г. Антипина в жовтні 1947 р приступила до роботи на складах “Дерутра”. Найбільше цінностей належало палацам-музеям Павловська, Царського Села, Петергофа, Гатчини.
У висновку комісії з приймання культурно-мистецьких цінностей зі складу “Дерутра”, до складу якої крім експертів увійшли уповноважений Радміну УРСР В. С. Островецький та уповноважений Радміну БССР М. О. Кальницький, було зазначено: “Визначити кількість експонатів не представляється можливим через – за відсутності точних відомостей про нього. Орієнтовно можна сказати, що в 2 391 ящику знаходяться декілька сот тисяч предметів “[104].
7 листопада 1947 знайдене в “Дерутре” відправили в СРСР в 18 закритих вагонах і 1 відкритій платформі у супроводі осіб, уповноважених урядами Росії, України і Білорусії. Після отримання вантажів у місцях призначення спеціальним комісіям слід було здійснити відповідну інвентаризацію, обчислити вартість кожного експоната і направити розшукані цінності колишнім власникам. Проте зробити це було важко через брак фахівців, і частина повернутого в процесі реституції майна з різних причин опинилася в інших установах [105].
За документами вдалося встановити факти передачі повернутих з Німеччини культурних цінностей 20 музеям, у тому числі 13 російським, 5 українським, 2 білоруським. Новгородський музей отримав 10 ящиків художніх експонатів, Псковський – 300 предметів; Ростовський-на-Дону – 40 картин. Серед одержувачів були Смоленський краєзнавчий і Таганрозький музеї, а також вже згадувані палаци-музеї передмість Ленінграда [106].
До теперішнього часу колегами з України та Республіки Білорусь не знайдені переліки повернутого майна в Київ і в Мінську. У документах Радянської військової адміністрації в Німеччині автором виявлені акт приймання 182 ящиків з білоруськими пам’ятками культури, які прибули з Німеччини в двох залізничних вагонах в столицю республіки (акт від 6 липня 1948), і поящичной опис предметів [107].
Викрадені цінності самого різного роду були знайдені в англійської та французької зонах.
У 1946 р англійцями був виявлений в Любеку Готторпський глобус, вивезений штабом А. Розенберга з Адміралтейства Царського Села. Величезний глобус вагою 3,5 т, перед відправкою його спочатку в Гамбург, а потім у Ленінград, був продемонстрований військовослужбовцям армії Великобританії [108]. У вересні 1947 г. Дві картини “Українська хата” та “Осінній пейзаж” з британської зони були відвантажені в СРСР. У липні 1948 ще 12 картин були відправлені в Радянський Союз. Переліки є (без вказівки музеїв). Всього в британській зоні за період з вересня 1947 по грудень 1949 знайдено 327 найменувань художніх та історичних предметів, що належать СРСР [109].
У французькій зоні окупації до 1 травня 1950 було виявлено 179 предметів, реквізованих в нашій країні, організовано п’ять передач цінностей. У числі повернутого 128 картин із зображенням російських солдатів і офіцерів 1797-1801 рр.; 9 альбомів поштових марок гр. Якубовського (Харків), скриня з предметами релігійного культу; архівні матеріали Гатчинського палацу-музею, у тому числі частина інвентарних описів музею. 18 лютого 1948 в Росію був відправлений реституційний вантаж: 3 ікони, картина І. Ю. Рєпіна “Бурлаки” (копія), Євангеліє, хрест церковний, бронзова статуя XVII ст., Картина “Свята мучениця Катерина”. Мініатюрні іконки, високо оцінені експертом О. М. Малашенко, були вивезені до Москви на адресу Комітету у справах мистецтв 28 січня 1950
Знайдені у французькій зоні 8 картин (копії) були відправлені в Ризький музей російського та латвійського мистецтва 28 вересня 1950 р.; гуцульські вази (5 штук) передані Міністерству зовнішньої і внутрішньої торгівлі і постачання НДР 28 лютого 1950 [110]
Слід зауважити, що з боку союзників мали місце відмови у видачі цінностей, відправлених нацистами з території Прибалтики та Західної України. Наприклад, англійці відмовили у видачі 8 картин з музею м Львова під приводом “польське майно”; міського архіву м Талліна; міського архіву м Калінінграда та архіву Калінінградській області під приводом “майно Прибалтійських республік” [111].
На території Німеччини, що знаходилася у веденні радянської військової адміністрації, виявилася менша частина захопленого нацистами культурного надбання СРСР. Пошуки велися в музеях, картинних галереях, виставкових залах, антикварних магазинах у федеральних землях і провінціях в Саксонії, Саксонії Ангальт, Тюрінгії, Бранденбурзі, Мекленбурзі. У банку Веймара виявили залишилася там частину художнього зібрання рейхскомісара України Е. Коха. Колекційні предмети були викрадені в музеях СРСР. Знайдене (картини, гравюри, 1 гобелен) було відправлено до Києва [112].
Як випливає зі звіту Управління репарацій і поставок, в радянській зоні на 1 липня 1948 році були підготовлені до відправки у СРСР такі реституційних вантажі: 18745 книг, 260 ящиків з предметами з порцеляни й гіпсу, 87 картин, 13 скульптур, 1 предмет прикладного мистецтва [113].
У 1948 р спеціальна комісія, якій було доручено підведення підсумків реституції майна СРСР, у тому числі культурних цінностей, представила перелік музейних експонатів і творів мистецтва, реквізованих та не повернутих законним власникам. У переліку сумарно вказувалося кілька сот тисяч найбільш цінних предметів культури і мистецтва, у тому числі понад 9 тис. Творів живопису, включаючи картини Рєпіна, Сурікова, Айвазовського, Крамського, Рембрандта, Веронезе та ін.; більше 2 тис. творів графіки, гравюр, офортів; +3300 Ікон; більше 33 тис. предметів прикладного мистецтва; 111576 предметів, знайдених під час археологічних розкопок; близько 150 тис. найцінніших одиниць меблів, порцеляни, скульптури, бронзи, кришталю з розграбованих палаців-музеїв передмість Ленінграда і ін. [114]
За архівними даними, на 1 січня 1949 р радянській зоні окупації Німеччини знаходилися наступні культурні цінності, що підлягають поверненню в СРСР: 36 картин, збори старовинних російських монет (108 штук), старовинне знаряддя, 2 килими, 2 гобелена; в західні країни: 72 картини, 2 рояля і 12 предметів прикладного мистецтва [115]. У східній зоні відповідно до постанови Ради міністрів СРСР № 14859-р від 29 вересня 1949 датою завершення реституції було встановлено 1 жовтня 1949 Подальший розшук радянських культурних цінностей покладався на спеціальні органи МЗС Німецької Демократичної Республіки [116].
Однією з найважливіших зон пошуку зниклих історико-художніх творів була Східна Пруссія (з 1946 р Калінінградська область) і в першу чергу р Кенігсберг. Це місто за нацистів став базою зберігання і розподілу культурних цінностей, переміщених в період війни з окупованих республік і областей СРСР. Розшук предметів художнього та історичного значення, що надійшли на Кенігсбергськая базу, вівся з 1945 р у багатьох сховищах. Назвемо найбільш відомі: Орденский замок, маєток гаулейтера Е. Коха, кірхи, картинні галереї, бібліотеки. Частина конфіскованого була розміщена в околицях Кенігсберга – в замках Бальга, Лохштедт, Прейсиш-Ейлау (Багратионовск), а також в старовинних графських резиденціях. Пошукова діяльність на цій території колишнього Третього рейху не припиняється і у третьому тисячолітті.
Найбільш відомою сторінкою історії пошуків втраченого є події, пов’язані з долею знаменитої Бурштинової кімнати, вивезеної в 1941 р в Кенігсберг військовослужбовцями вермахту з Катерининського палацу Царського Села.

(2 votes, average: 4.50 out of 5)