Поняття вчинку: вибір цінностей та відповідальність
“М. М. Бахтін розглядав світ людської дії як “світ ” події”, “світ вчинку”. Він ввів образ-поняття “не-алібі в бутті”. Словом “алібі” користуються, як відомо, для позначення відсутності кого-то в даному місці в момент злочину. За Бахтіним, людина не має морального права на бездіяльність, на “алібі”, на ухилення від відповідальності за своє неповторне “місце” в бутті. Адже унікальним соціальним дією, “актом-вчинком” має з’явитися все життя людини. А якщо це так, то перед кожним з нас, не охочим “зарити талант у землю” (або інакше – спрямованим до дії), виникають непрості питання”.
Вчинок – вища форма самостійного поведінки, це “суспільно орієнтований і особисто значуща дія”. Здійснюючи вчинки, людина формує свою позицію. Позиція – це усвідомлене ставлення до свого діяння. Позиція заснована на свободі вчинку і відповідальності за свій вибір.
Вчинок – це завжди вибір:
1) між боргом і бажаннями людини (схильностями). “Борг – це обов’язки, які людина виконує з поваги до них. Схильність – це бажання, потребу щось зробити”;
2) між своїми і чужими інтересами (вибір між позиціями егоїзму і альтруїзму). Інтерес – це наше суб’єктивне особистісне сприйняття. “Егоїзм – це установка на дотримання лише своїх інтересів”. Людина має долати свій егоїзм. Тут ми вибираємо між цінністю своїх бажань і цінність більш високого порядку – цінністю моральності. Як відомо, золоте правило моральності” говорить: “поступай по відношенню до інших так, як хочеш, щоб вони поступали по відношенню до тебе”;
3) між вимогами суспільства (громадською думкою) і переконаннями особистості. Догматик наполягає на незмінності своєї позиції, а “флюгер” – змінюється, куди вітер подме. Показуючи значущість громадської думки, JI. H. Толстой висунув формулу: справжня цінність людини дорівнює громадської оцінки діленої на самооцінку.
В умовах вибору між альтернативами – взаємовиключними позиціями – людина може потрапляти в психологічний стан “цвишенизма”. У виборі можуть допомогти тверді ціннісні орієнтири.
У вчинку проявляються внутрішні ціннісні орієнтації людини. Вибір – це перевагу одних цінностей іншими. “Вчинок – морально значуща одиниця людської діяльності”.
Вчинок можна аналітично розчленувати на декілька складових, представлених нижче в таблиці. Все починається з мотиву – внутрішньо усвідомленого спонукання до дії. На рівні мотиву людина вирішує внутрішні суперечності вибору. Намір – це задум що-небудь зробити. Треба не тільки поставити перед собою мету, але і вибрати засоби для її досягнення. Рішення – багато в чому вольовий акт, тому виховувати в собі уміння і бажання напружувати волю для досягнення мети корисно змолоду. Це дозволяє володіти собою і відчувати себе господарем того, що відбувається.
Продумувати, як саме ти збираєшся втілити свої наміри, дуже важливо, інакше результат не збігається з очікуваним. Коли “все вже відбулося”, настає пора зрозуміти, що ми, власне, зробили. Що ж зазвичай оцінюється? Спочатку формальний результат: вдалося – не вдалося, переміг – програв. Потім настає пора порівнювати наслідки з намірами.
У структурі вчинку можна також виділити дві сторони: зовнішня сторона-активне або пасивне поведінка; внутрішня сторона вчинку – осмислення і оцінка ціннісної спрямованості вчинку, формування поведінкової стратегії життєвого вибору.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)