Перифраз, Перифраза
Перифраз, Перифраза (грецьк. periphrasis – описовий вираз) – мовний зворот, який вживається замість звичайної назви певного об’єкта і полягає в різних формах опису його істотних і характерних ознак. П. можуть бути як довільні, так і фразеологічні сполучення слів: майстер сцени – артист, театральний режисер; благородні птахи – лебеді; чорне золото – вугілля; бити себе в груди – каятись; накивати п’ятами – втекти і та ін. У науково-популярних і публіцистичних текстах П. часто використовують, щоб уникнути повторень і водночас висловити авторське ставлення до об’єкта розповіді: Геродота називають “батьком історії”, Ольгу Кобилянську – Гірською орлицею”, Лесю Українку – “дочкою Прометея”. До П. належить і заміна авторського “Я” – “ваш покірний слуга”, “автор цих рядків”. Від частого вживання, зокрема в засобах масової інформації, позитивні якості П. нівелюються і перетворюються на штамп (королева полів, солодкі корені).
П. у художній літературі має завданням зробити текст виразнішим, більш дієвішим та цілеспрямованішим і своїм характером наближається до метафори або метонімії, виражаючи семантику слова чи словосполучення переносно, за принципом подібності й суміжності: “Розпадеться луда на очах ваших [прозрієте] неситих” (Т. Шевченко); “Лягло костьми [загинуло] людей муштрованих [солдатів] чимало” (Т. Шевченко). Необхідно розрізняти П. і перефразування – часткову зміну відомого вислову (приказки, прислів’я, афоризми) на вимогу контексту: “Не спитавши броду, полізли у воду”; “І кинули бізнесових щук у каламутну річку нестабільної економіки” тощо.
Related posts:
- ПЕРИФРАЗ Перифразом (грец. περίφρασΙζ – описовий вираз) називається заміна прямого найменування предмета непрямим його означенням, даним у формі описового словесного зворота, що вказує на предмет, виділяючи його побічні ознаки. Як вказував Б. Томашевський: “…перифраз побудований на визначенні предмета замість прямого його найменування”. Наприклад: “Над морем високо, на непорушній скелі, // Квіт чарівний на мертвому стеблі, // […]...
- Перифраз – Засоби контекстуально синонімічного увиразнення мовлення (тропи) – Художньо-мовленнєва організація літературного твору – ЗОВНІШНЯ ФОРМА ХУДОЖНЬОГО ТВОРУ – ЛІТЕРАТУРНО-ХУДОЖНЯ ТВОРЧІСТЬ Перифразом (грец. Περίφρασιζ – описовий вираз) називається заміна прямого найменування предмета непрямим його означенням, даним у формі описового словесного зворота, що вказує на предмет, виділяючи його побічні ознаки. Як вказував Б. Томашевський: “…перифраз побудований на визначенні предмета замість прямого його найменування” [97, 230]. Наприклад: “Над морем високо, на непорушній скелі, // Квіт чарівний на мертвому […]...
- Метонімія – Засоби контекстуально синонімічного увиразнення мовлення (тропи) – Художньо-мовленнєва організація літературного твору – ЗОВНІШНЯ ФОРМА ХУДОЖНЬОГО ТВОРУ – ЛІТЕРАТУРНО-ХУДОЖНЯ ТВОРЧІСТЬ Метонімія (грец. Μετωνυμία – перейменування) – це слово, значення якого переноситься на найменування іншого предмета, пов’язаного з властивим для даного слова предметом за своєю природою. Наприклад, такий вислів, як “весь театр аплодував”, містить у собі метонімію, виражену словом “театр”. Це слово вжите тут не у прямому, а в переносному значенні, оскільки, кажучи так, ми маємо […]...
- МЕТОНІМІЯ Метонімія (грец. μετωνυμία – перейменування) – це слово, значення якого переноситься на найменування іншого предмета, пов’язаного з властивим для даного слова предметом за своєю природою. Наприклад, такий вислів, як “весь театр аплодував”, містить у собі метонімію, виражену словом “театр”. Це слово вжите тут не у прямому, а в переносному значенні, оскільки, кажучи так, ми маємо […]...
- МОВА ХУДОЖНЬОГО ТВОРУ. ЗОБРАЖАЛЬНО-ВИРАЖАЛЬНІ ЗАСОБИ (ТРОПИ) – Мова художньої літератури – мовна система, яка співвідноситься з літературною формою, до якої долучаються усі нелітературні форми задля якнайповнішого відображення дійсності і змалювання образів. У мові художньої літератури функціонують усі відомі мовні засоби. √ Мова художнього твору базується на використанні Тропів, фігур (синтаксичних конструкцій), символів, лексики за історичним, територіальним принципом тощо. – Троп – […]...
- Чим зумовлене перейменування в художньому творі? Перейменування (гр. metonimia – метонімія)- троп, заміна назви якогось предмета чи явища іншою назвою на основі асоціативного зв’язку між ними. Як і в метафорі, один із елементів метонімії опущений і лише мається на думці. Гомоніла Україна, Довго гомоніла. Довго, довго кров степами Текла – червоніла. У цих відомих рядках з поеми Т. Шевченка “Гайдамаки” Україна […]...
- СИНЕКДОХА Синекдохою (грец. συνεκδοχή, від σύν – разом і εκδοχή – переймання) називається різновид метонімії, в якій відбувається перенесення значення з цілого на його окрему частку. Наприклад: “З баталії в ліс не ховався. // В татарина коней в полях віднімав” (Л. Боровиковський), де слово “татарин” вжито в значенні “татари”. Синекдоху відносять до різновиду кількісної метонімії. Якщо […]...
- Дифірамб – Жанровий поділ лірики – ЛІРИЧНИЙ РІД ЛІТЕРАТУРИ – РОДИ І ЖАНРИ ЛІТЕРАТУРИ Дифірамб (грец. Διθύραμβοζ – урочиста хорова пісня, присвячена богові Діонісу, пізніше – іншим богам та героям. За своїм піднесеним характером наближається до жанрів оди й гімну (інколи дифірамб називають гімном Діонісу). Появу та художнє становлення дифірамба пов’язують з творчістю давньогрецького поета Аріона, який жив у VII столітті до нашої ери. Крім цього, дифірамби писали такі […]...
- Двоголосе слово Двоголосе слов. (двоголосся) – окремий тип слова в літературі, досліджуваний металінгвістикою. Д. с. одночасно належить двом суб’єктам мовлення, виражаючи два відмінні наміри, два погляди чи значеннєві позиції, які перебувають у діалогічному відношенні. Сам факт і спосіб подачі такого слова зумовлює появу в ньому другого голосу, власне, голосу розповідача (нарратора) чи автора. М. Бахтін у праці […]...
- ВОЛОДИМИР СОСЮРА. ЛЮБІТЬ УКРАЇНУ – ЛІТЕРАТУРА кін. XIX ст. – 30-х рр. XX ст √ Володимир Миколайович Сосюра (6 січня 1898 р., Дебальцеве, нині Донецька обл.- 8 січня 1965 р., Київ) – автор більш ніж 40 збірок поезій, поем, роману “Третя рота”. ! Вірш “Любіть Україну” В. Сосюри (написаний ще 1944 р.) таврували в газеті “Правда” від 2 липня 1951 р. як зразок ідеологічних перекручень в літературі, поет знаходився […]...
- Список рекомендованої літератури – Діяльність та доля Кирило-Мефодіївського братства у контексті життя і творчості Тараса Шевченка 1. О. Тарас Шевченко-Грушівський. Хроніка його життя / О. Кониський. – К. : Дніпро, 1991. – 702 с. 2. Зеров М. Тарас Шевченко. Біографічні студії (і далі за змістом) / М. Зеров // Твори : в 2 т. – К. : Дніпро, 1990. – Т. 2. – 601 с. 3. Франко І. Тарас Шевченко / […]...
- Відсторонення Відсторонення – художній прийом за суттю протилежний до уособлення. Якщо уособлення оживлює неживі предмети, персоніфікує фізичні явища, то В. представляє психічні процеси, стани як фізичні явища, зображує їх як нібито самостійно існуючі. За структурою В. – вид метонімії: Тріпонуться слова, мов бджоли на дощі, Вривається розмова, ледве розпочата, Спалахують думки й ховаються мерщій, І погляд, […]...
- Яке місце символу серед інших видів тропів? Символ – це слово, яке умовно виражає сутність яко-вища. У ньому завжди наявне приховане порівняння, той чи інший зв’язок з конкретними речами, явищами реального світу, з народними уявленнями. Так, у відомій “Пісні про рушник” А. Малишка рушник – символ життєвої дороги; на ньому оживають “і зелені луги, й солов’їні гаї”, “і дитинство, й розлука, і […]...
- Літота Літота (грецьк. litotes – простота, помірність) – троп, різновид метонімії (протилежний за значенням гіперболі), в якому міститься художнє поменшування величини, сили, значення зображуваного предмета чи явища. Приклад Л. з вірша М. Вінграновського “Поїхали у Сквиру, на гриби…”, котрий у пуанті розкривається трагічним завбаченням: Ми карасів наловим до обіду І серцем захмелієм як на те, І […]...
- Катахреза Катахреза (грецьк. katdchresis – зловживання) – різновид гіперболічної метафори, в якій сполучаються слова, логічно між собою не узгоджені (“червоне чорнило”, “пекучий лід” тощо). Частіше подібні тропи називають оксиморонами, оскільки вони створюються завдяки незвичайному використанню епітетів (назва збірки В. Стуса “Веселий цвинтар” тощо). Подеколи К. вживається і в ширшому розумінні – як сполучення несумісних понять: “Я […]...
- Лексична сполучуваність Сполучуваність – це одне з основних властивостей мовних одиниць, це можливість поєднуватися в мові при утворенні одиниць більш високого рівня, наприклад, це можливість слів утворювати словосполучення і пропозиції. Лексична сполучуваність – здатність слова вживатися спільно з іншим словом в мовному відрізку. Межі сполучуваності в значній мірі визначаються смисловими особливостями слова, його значенням. Виділяють такі типи […]...
- Афоризм Афоризм (грецьк. aphoridzo – визначення) – короткий влучний оригінальний вислів, узагальнена, глибока думка, виражена в лаконічній формі, подеколи несподівано парадоксальній (“Поспішай повільно” – Октавіан Август). А. завжди містить у собі більше значення, ніж мовлено, він ніколи не аргументує, але впливає на свідомість виразною неординарністю судження. Тому часто А. називають “крилатими словами”. Літературний А. як самостійний […]...
- Загадка Загадка (від “гадати” – думати, вгадувати) – жанр фольклору, дотепне запитання, часто у віршованій формі. 3. вживається не лише для активізації пізнавальних можливостей дитини (та й дорослих), практикованої етнопедагогікою, чи гуртової розваги, а й почасти містить у собі філософський зміст (“Ой що росте без кореня, / А що біжить без повода, / А що цвіте […]...
- Елегія Елегія (грецьк. elegeia – журлива пісня, скарга; хоч етимологічне значення може мати й інші джерела: фриг. elegn – очеретина, очеретяна сопілка) – один із жанрів лірики медитативного, меланхолійного, почасти журливого змісту. Е. визначилась у Стародавній Греції (VII ст. до н. е.) передовсім як вірш (двовірш), що складався із гекзаметра та пентаметра, розмежованого на дві рівні […]...
- Модель необхідності Розенберга Модель Маршалла Розенберга “Співчуваюча комунікація”, відома як “Ненависна комунікація”, визначає відмінність між універсальними потребами (що підтримує і мотивує людське життя) і конкретними стратегіями, використовуваними для задоволення своїх потреб. Почуття сприймаються ні як хороші, ні погані, ні правильні, ні неправильні, а як індикатори того, задовольняються людські потреби чи ні. Особливо виділяються життєві потреби. Люди також говорять […]...
- “Заповіт” Т. Шевченка – патріотичний гімн “Заповіт” Тараса Шевченка є програмним твором автора, бойовою програмою для закріпаченого народу, неповторним поетичним заповітом у світовій літературі. Твір був написаний у грудні 1845 року, коли Шевченко лежав хворий у Переяславі у знайомого лікаря А. Козачковського. Літературознавець Г. Нудько писав, що хоч поштовхом до написання вірша була тяжка хвороба автора, проте “причини, що породили твір, […]...
- Металінгвістика Металінгвістика (грецьк. meta – через, після; фр. lingvistique, від лат. lingua – мова) – наука, яка досліджує діалогічні відношення в літературі та інших сферах спілкування. Вона трактує висловлення як індивідуальну, авторську і конкретну значеннєву позицію того, хто говорить чи пише, виражаючи своє світоглядно-духовне ставлення, та досліджує вислови мовця стосовно висловів інших мовців. Предметом М., зокрема, […]...
- Художні засоби (зображально-виражальні) Художні засоби (зображально-виражальні) – сукупність прийомів, способів діяльності письменника, за допомогою яких він досягає мети – творить художньо-естетичну вартість. Оскільки митець зображає певний світ і виражає до нього своє ставлення, то Х. з. називаються ще зображально-виражальними засобами. Це – базова основа художнього мовлення, за допомогою якого митець створює нову художню реальність за естетичними критеріями, рівновелику […]...
- МЕТАФОРА Метафорою (грец. μεταφορά – перенесення) називається слово, значення якого переноситься на найменування іншого предмета, пов’язаного з предметом, на який звичайно вказує це слово, рисами подібності. Наприклад, у рядках вірша Є. Ма-ланюка “Вічне”: “Досі сниться метелиця маю, // Завірюха херсонських вишень…” – метафорами будуть виступати слова “метелиця” та “завірюха”, оскільки в даному контексті вони вживаються не […]...
- ТАРАС ШЕВЧЕНКО. ОБРАЗИ У ПОЕМІ КАТЕРИНА – ЛІТЕРАТУРА кін. XVIII – 70-90-ті рр. XIX ст √ “Катерина” (1838-1839) – соціально-побутова поема, написана “шевченківським віршем”. ! Упродовж першого творчого періоду Шевченко написав ще дві, окрім “Катерини”, соціально-побутові поеми – “Слепая” та “Мар’яна-черниця”. Ці твори відкривають Галерею неповторних жіночих образів письменника. √ Т. Шевченко По-новому розкрив тему простої селянської дівчини: Катерина народила сина від москаля, односельці та батьки відцуралися її, вигнали з […]...
- Поетичні роздуми про сутність людського життя в поемі “Минають дні, минають ночі” – 8 клас – ТАРАС ШЕВЧЕНКО По закінченні Академії мистецтв у Петербурзі Т. Шевченко повернувся в Україну. Свої почуття і настрої, які виникли у зв’язку з цією подією, він висловив у вірші “Минають дні, минають ночі…”. Поет знаходить Батьківщину такою самою, якою вона була і до його від’їзду. Безрадісна картина виникає перед його очима: Минають дні, минають ночі, Минає літо. Шелестить […]...
- ТАРАС ШЕВЧЕНКО. ЗАПОВІТ – ПАТРІОТИЧНИЙ ГІМН – ЛІТЕРАТУРА кін. XVIII – 70-90-ті рр. XIX ст √ “Заповіт” (1845) – ліричний вірш за жанром, (належить до громадянської лірики), написаний хореєм у формі монологу в часи, коли поет тяжко хворів. ! В автографі не було жодного заголовка, проте у першому посмертному виданні “Кобзаря” (1867) вірш було названо “Заповіт”. √ Головний мотив – заклик до повалення існуючого експлуататорського ладу, до розвитку нового вільного […]...
- Фонема Фонема (грецьк. phonema – звук, голос) – найменша неподільна звукова одиниця мови, що поєднує в собі різні диференціальні ознаки і служить для побудови та розрізнення морфем і слів. У мовленні реалізується у звуках, що називаються алофонами, або варіантами. Уперше термін “Ф.” використав французький мовознавець А. Дуфрі – Держене в 1873 у значенні “мовний звук”. Згодом […]...
- Значення дружби в житті юних героїв повісті В. Короленка “Діти підземелля” – шкільний твір 6 клас СВІТ ДИТИНСТВА Дружба – найцінніший скарб. Вона необхідна для кожного з людей, адже ніхто не побажає собі життя без друзів. Недарма кажуть, що людина без друзів – що дерево без коріння. Т, безумовно, велике значення дружба мала для юних героїв твору В. Короленка “Діти підземелля”. Вася, Валек та Маруся належали до різних суспільних […]...
- Пантелеймон Куліш і Тарас Шевченко Серед активних борців за майбутнє України, за утвердження нашої мови, культури в кінці першої половини – другої половини XIX століття були Тарас Шевченко та Пантелеймон Куліш. Доля цих людей різна, а об’єднує їх одне – любов до України, до її співучої мови, бажання бачити її вільною серед інших країн. Народилися митці майже в один час: […]...
- Неологізм Неологізм (грецьк. neos – новий та logos – слово) – нове слово або вислів, поява яких зумовлена потребами доби (наукові відкриття, зміни суспільних відносин, розвиток культури тощо). Досить часто творцями Н. були самі письменники. Такі слова називаються авторськими, вони нерідко так і лишаються в даному контексті, бо не призначені існувати поза ним, як-от у ліриці […]...
- Аналіз вірша “Слово” Гумільова Вірш викроїти в блокноті Гумільова в 1919 році і вперше видано в збірнику “Вогняний стовп” в 1921. Жанр: філософська лірика. Вірш відноситься до течії акмеїзму, на це яскраво вказує його надзвичайна речовинність і наділення абстрактних понять матеріальної оболонкою. Тема і основна думка. Подумки ми можемо розділити вірш на три частини: 1. Присвячені славлю слова перші […]...
- ЛІНА КОСТЕНКО. СТРАШНІ СЛОВА, КОЛИ ВОНИ МОВЧАТЬ. УКРАЇНСЬКЕ АЛЬФРЕСКО – ЛІТЕРАТУРА сер. ХХ-ХХІ ст. ЕМІГРАНТСЬКА ЛІТЕРАТУРА – Вірш-роздум (медитація) “Страшні слова, коли вони мовчать” (1977 р., збірка “Над берегами вічної ріки”, течія – неоромантизм) з’явився на знак протесту проти політики тоталітаризму, яка після короткої “відлиги” знову набирала обороти. Тому Ліна Костенко понад 16 років писала в шухляду. Великий відсоток творів саме стосувалися сутності поезії та місії митця. √ Ідея вірша: “поезія […]...
- “ДОЛЯ” – ТАРАС ШЕВЧЕНКО (1814-1861) – ЛІТЕРАТУРА УКРАЇНСЬКОГО РОМАНТИЗМУ – НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА Цей твір – частина поетичного триптиха “Доля”, “Муза”, “Слава”, написаного 9 лютого 1858 року. Шевченко записав ці поезії до свого “Щоденника” в роки найвищого розквіту поетичного таланту, коли прагнув осмислити свій життєвий шлях і ті провідні орієнтири, які визначали його титанічний поступ. На долю свою, що символізує життєвий і творчий шлях поета, він не нарікає. […]...
- Дорогою до Тараса (триптих) – Творча робота з української літератури “І помоляться на волі…” Тарас Шевченко І я помолюсь. Помолюсь за мою Україну. Неподільну. Єдину. Соборну. Незалежну. Адже у ній – славний, вільний дух праотців наших. І ми з роду орачів, ратаїв. Всі – від отця Ора походимо. Народжені для праці, для поля, для лугів, для степів неозорих. І єднає нас споконвіку пісня Бояна славного. […]...
- Тавтограма Тавтограма – Див.: Алітераційний вірш, Алітерація, Анафора. Тавтологічна рима – римування одного і того самого слова, що не трактується як вада віршованого мовлення: І день іде, і ніч іде. І, голову схопивши в руки. Дивуєшся, чому не йде Апостол правди і науки? (Т. Шевченко). Т. р. спостерігається в деяких східних віршових формах (газель). Звертаються до […]...
- СЛОВО ДАВНЄ І СЬОГОЧАСНЕ – Тарас Шевченко Тарас Шевченко (1814-1861) Кожен народ має своїх генїїв. Таким генієм для українського народу є Тарас Шевченко. Народився Тарас Шевченко 9 березня 1814 року в селі Моринцях на Черкащині у сім’ї селянина-кріпака. Рано залишився Тарас сиротою. Коли йому було дев’ять років, померла мама, а коли виповнилося одинадцять – помер батько. З дитячих років Тарас служив у […]...
- Тарас Григорович Шевченко в Петербурзі. Викуп з кріпацтва і вступ до Академії мистецтв З початком польського національно-визвольного повстання 1830-1831 років службове с. тапоиіпце Шгвчепкового пана змінилося. Він покинув Вільно і па початку 1831 року переїхав до Петербурга. За ним, разом з іншими, прибув і Тарас. У Петербурзі Тарасова нездоланна пристраоть до малювання виявилася ще з більшою силою. Енгельгардт вирішив, що йому вигідно мати власного кріпосного маляра. Він поступився, […]...
- Притча Притча – повчальна алегорична оповідь, в якій фабула підпорядкована моралізаційній частині твору. На відміну від багатозначності тлумачення байки, у П. зосереджена певна дидактична ідея.-IL-відома за “Панчатантрою”. Вона широко, застосовується в євангелії, виражаючи в алегоричній формі духовні настанови, як, приміром, “притчі Соломона”, що вслід за Псалтирем набули широкого вжитку за/часів Київської Русі. Особливої популярності зазнала “Повість […]...
- Зоре моя вечірняя – ТАРАС ШЕВЧЕНКО – ПОЕТИЧНА ЗБІРКА 1 – З ЛІТЕРАТУРНОЇ СКАРБНИЦІ Тарас Шевченко – славетний поет і художник, гордість і слава України. Народився Тарас Шевченко 9 березня 1814 року в селі Моринці на Черкащині. Батьки його були кріпаками1. Малий Тарас гарно співав, добре грав на кобзі й скрипці. От тільки життя в нього було тяжке… Пейзаж у художньому творі Зоре моя вечірняя * * * Зоре […]...