ТАРАС ШЕВЧЕНКО. ОБРАЗИ У ПОЕМІ КАТЕРИНА – ЛІТЕРАТУРА кін. XVIII – 70-90-ті рр. XIX ст

√ “Катерина” (1838-1839) – соціально-побутова поема, написана “шевченківським віршем”.

! Упродовж першого творчого періоду Шевченко написав ще дві, окрім “Катерини”, соціально-побутові поеми – “Слепая” та “Мар’яна-черниця”. Ці твори відкривають Галерею неповторних жіночих образів письменника.

√ Т. Шевченко По-новому розкрив тему простої селянської дівчини:

Катерина народила сина від москаля, односельці та батьки відцуралися її, вигнали з дому. Коханий відмовляється від неї із сином, а вона кінчає життя самогубством. У поемі звучить застереження автора від москалів:

“…москалі – чужі люде, / Знущаються вами…”.

! Слово “Москаль” у Шевченка використовується у всіх значеннях – “росіянин”, “військовий”, “солдат”.

√ Конфлікт у поемі варто розглядати У руслі національних, а не класових Розбіжностей. Катерина – носій української ментальності, належить до народу, який рівноправно оцінював жінку ічоловіка. Російське національне життя передбачає покору і безправ’я жінки.

Звабити для москаля українку – доблесть: “Ай да баба! ай да наші! / Кого не надуют!”.

√ Панич-звабник – представник панівної нації, який знаходить у собі моральне право відмовитися від власного сина:

“Пізнав тії карі очі, / Чорні бровенята… / Пізнав батько свого сина, / Та не хоче взяти”.

! Батьки Катерини – апологети народної української моралі, вони змушені її покарати, хоча цим нищать не тільки дочці молодість, але й собі старість. Драматизм сцени вигнання дочки змальовується через монолог матері.

√ Катерина – центральний образ твору: красива і відкрита, довірлива і щира, любляча, мужня перед незгодами спочатку, надломлена згодом.

– Шевченко влучно передає психологічний стан Катерини. Молода жінка знає, що назад не повернеться:

“Пішла в садок у вишневий. / Богу помолилась, / Взяла землі під вишнею. / На хрест почепила; / Промовила: / Не вернуся! / В далекому краю, / В чужу землю, чужі люде / Мене заховають…”.

– Материнський інстинкт керує Катериною на чужині:

“Тілько сина пригортає, / Цілує та плаче…”; “Не плач, сину, моє лихо! / Що буде, то й буде. / Піду дальше – більш ходила… / А може й зостріну: / Оддам тебе, мій голубе, / А сама загину…”.

√ Образ “Чужих людей” у творі поступово розширюється, спершу так називає поет москалів, потім односельців і батьків Катерини, які засуджують її, а потім уже недобрих людей на чужині:

“Засміються злії люде / Малій сиротині…”.

√ Специфічні засоби поеми.

– Ліричні відступи подають оцінку подій, роздуми поета. У них зустрічаємо і персонажів – сил добра, і представників злого боку. Напружені Ліричні роздуми – місток між горем дівчини і горем соціальним, загальнолюдським.

– Автор часом виступає активним героєм.

– Пейзажі підкреслюють психологічний стан героя.

– Художні засоби: епітети, порівняння, гіперболи, метафори, звертання-повчання, риторичні запитання і звертання та ін.




1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

ТАРАС ШЕВЧЕНКО. ОБРАЗИ У ПОЕМІ КАТЕРИНА – ЛІТЕРАТУРА кін. XVIII – 70-90-ті рр. XIX ст