ЛІНА КОСТЕНКО. СТРАШНІ СЛОВА, КОЛИ ВОНИ МОВЧАТЬ. УКРАЇНСЬКЕ АЛЬФРЕСКО – ЛІТЕРАТУРА сер. ХХ-ХХІ ст. ЕМІГРАНТСЬКА ЛІТЕРАТУРА
– Вірш-роздум (медитація) “Страшні слова, коли вони мовчать” (1977 р., збірка “Над берегами вічної ріки”, течія – неоромантизм) з’явився на знак протесту проти політики тоталітаризму, яка після короткої “відлиги” знову набирала обороти. Тому Ліна Костенко понад 16 років писала в шухляду. Великий відсоток творів саме стосувалися сутності поезії та місії митця.
√ Ідея вірша: “поезія – це завжди неповторність, якийсь безсмертний дотик до душі”, “страшні слова, коли вони мовчать”.
√ Образи: ліричний герой, слово, поезія, краса, асфальти і спориші.
√ Вірш написаний 5-стопним ямбом, будова не строфічна, перехресне римування.
√ Художні засоби:
– метафори: “слова… мовчать”, “слова… причаїлися”;
– епітети: “безсмертний дотик”, “страшні слова”;
– оксиморон, гіпербола, антитеза, афористичність тощо.
! Ліна Костенко порушила важливе питання ролі Слова. Дослідники справедливо вважають його ліками, здавна і народ говорить, що словом можна вбити, а можна і надати людині крила. Відомо, що існують лікарні, в яких пацієнтів лікують поетичними текстами, поетичними записами. З давніх – давен поезія супроводжувала всі значущі для історії народу процеси.
– Вірш-ідилія “Українське альфреско” (1987 р., збірка “Сад нетанучих скульптур”, течія – неоромантизм з елементами символізму) – інтимна лірика з елементами філософської.
! Альфреско – це настінний живопис водяними фарбами по сирій штукатурці.
! Чорнобильська трагедія, яка трапилася у 1986 р., розрив міста і села справили на українське письменство надзвичайне враження, теми, мотиви (прощання з “останньою в світі казкою”). Образи трагедії спустіння сіл застосовувала і Ліна Костенко.
Мотив розриву зв’язків міста і села:
“Я знаю, дід і баба – це коли є онуки, / а в них сусідські діти шовковицю їдять”.
! Поетеса дуже переймалася долею “пустелі” Чорнобильського краю, організовувала експедиції в ті краї, ставила проблему зони відчуження.
√ Тема вірша – вимираюче село, бездітна старість як “осіння казка”, яка змальовується доволі ідилічно.
√ Мотиви у вірші: діти, краса природи, тиха старість, село.
! “Українське альфреско” схоже на Шевченковий “Садок вишневий коло хати” за своєю ідилічністю і мотивами, проте у Ліни Костенко змальовується ідилія вимираючого села. Щоб його змалювати, авторка використовує відомі кожному українцеві з дитинства фольклорні образи-архетипи.
! Образи-символи: яєчка золоті, курочка-ряба означають ідилічний старий, казковий світ; первинні образи українського народу.
√ Вірш написаний на силабо-тонічній основі, з ускладненням, подібністю до силабіки, віршовий розмір – ямб (зайвий склад після шостого), строфа – катрен, римування перехресне.
√ Художні засоби:
– епітети: “біла-біла хатка”, “чорноокі вишні”;
– метафори: “казка сидить під образами”;
– уособлення: “навшпиньки виглядають жоржини через тин”;
– гіперболи, інверсія, повтор, символи.
(2 votes, average: 5.00 out of 5)