Короткий переказ – Українське альфреско – ЛІНА КОСТЕНКО

ЛІНА КОСТЕНКО

Над шляхом, при долині, біля старого граба,

Де біла-біла хатка стоїть на самоті,

Живе там дід та баба, і курочка в них ряба,

Вона, мабуть, несе їм яєчка золоті.

Там повен двір любистку, цвітуть такі жоржини,

І вишні чорноокі стоять до холодів.

Хитаються патлашки уздовж всії стежини,

І стомлений лелека спускається на хлів.

Чиєсь дитя приходить, беруть його на руки.

А потім довго-довго на призьбі ще сидять.

Я знаю, дід та баба – це коли є онуки,

А в них сусідські діти шовковицю їдять.

Дорога і дорога лежить за гарбузами.

І хтось до когось їде тим шляхом золотим.

Остання в світі казка сидить під образами.

Навшпиньки виглядають жоржини через тин…

Коментар

Елегійну і разом із тим зворушливу картину малює Л. Костенко у своїй поезії “Українське альфреско”, навіяну, очевидно, казкою. А також роздумами про людську долю. Одних вона щедро обдарувала дітьми та онуками, іншим – не дала їх. Тільки сусідським дітям можуть дід та баба подарувати свою ласку, дати гостинця. А потім – бути один для одного, як “остання в світі казка”, на яку, ставши навшпиньки, задивляються жоржини.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Короткий переказ – Українське альфреско – ЛІНА КОСТЕНКО