Афоризм
Афоризм (грецьк. aphoridzo – визначення) – короткий влучний оригінальний вислів, узагальнена, глибока думка, виражена в лаконічній формі, подеколи несподівано парадоксальній (“Поспішай повільно” – Октавіан Август). А. завжди містить у собі більше значення, ніж мовлено, він ніколи не аргументує, але впливає на свідомість виразною неординарністю судження. Тому часто А. називають “крилатими словами”.
Літературний А. як самостійний жанр виник з народних прислів’їв та приказок, але різниться від них фіксованим авторством. Першим його зразком вважаються “Афоризми” Гіппократа. Відомий він і в києво-руську добу (“Моління Даниїла Заточника”, XIII ст.). Особливого поширення А. набув у роки Ренесансу, досягнув смислової витонченості в епоху класицизму (Б. Паскаль, М. Монтень, Ф. Ларошфуко). Чимало влучних висловів українських письменників, де використані розмаїті стилістичні фігури, парадокси, метафори тощо, перетворилися на крилаті, вживаються як А..:
Любов к отчизні де героїть,
Там сила вража не устоїть (І. Котляревський).
Борітеся – поборете (Т. Шевченко).
Захочеш – і будеш. В людині, затям,
Лежить невідгадана сила (О. Ольжич).
Related posts:
- Що таке афоризм – визначення Як і багато визначення, що відносяться до російської мови, цей термін прийшов до нас із Древньої Греції. В даному випадку, слово в перекладі означає “визначення”. Афоризм – це чітка і закінчена думка, в якій закладено глибокий зміст. Її легко запам’ятати, і вона неодноразово вживається людьми в повсякденному житті. У всіх афоризмів є цілий ряд відмінних […]...
- Що таке афоризм? У перекладі з грецької мови слово “афоризм” (αφορισμός) означає “визначення”. Афоризм – це оригінальна закінчена думка, сформульована в лаконічній текстовій формі і повторювана через деякий час іншими людьми. По суті, афоризм являє собою щось схоже з прислів’ям. Прислів’я, хіба що, є продуктом народної творчості, а афоризм завжди має конкретного автора. У наш вік комп’ютерних технологій […]...
- “Сміючись, говорити правду” (античний афоризм) – ЗРАЗКИ ТВОРІВ – БАЙКА У СВІТОВІЙ ЛІТЕРАТУРІ – 6 клас Почуття гумору – одна з гарних рис особистості. Відомий французький письменник XIX століття В. Гюго говорив: “Сміх – це сонце: воно проганяє зимуз людського обличчя”. Гумор взагалі позитивно впливає на людей: поліпшує настрій, вселяє оптимізм, допомагає пережити негаразди. Але сміх може бути й гострим, нищівним, таким, що викриває вади людського суспільства. Саме таким є сміх […]...
- ДАНИЛО ЗАТОЧНИК ДАНИЛО ЗАТОЧНИК (XII або XIII ст.) – давньоукраїнський письменник. Ймовірний автор двох творів – послання до князя Ярослава Володимировича (на думку дослідників, мова йде про Юрія Долгорукого), відомого в літературі як “Слово” Данила Заточника, й текстуально подібного до нього “Моління” (“Послання”) Данила Заточника. У “Молінні” автор звертається до Ярослава Всеволодовича, який був князем Переяславським і […]...
- ПЕРЕЛІК МОЖЛИВИХ ТЕМ – КЛАСИЦИЗМ ЯК ХУДОЖНІЙ НАПРЯМ У ЛІТЕРАТУРІ XVII СТ. ФІЛОСОФСЬКЕ ТА ЕСТЕТИЧНЕ ПІДГРУНТЯ КЛАСИЦИЗМУ. ОСНОВНІ ПРАВИЛА КЛАСИЦИЗМУ – 9 клас 1. Античність – взірець для наслідування для класицистів. 2.Співзвучність ідеології класицизму політиці абсолютистської монархії. 3. Закони класицизму. 4.Характеристика французького класицизму. 5.Образ людини в класицистичному творі. 6. Позиція представників класицизму і бароко щодо можливості пізнання світу. 7.Порівняльна характеристика двох стилів: бароко і класицизму. 8. Зображення людини у творах класицистів, античності й Відродження Спільне, різне. 9.Кардинал Рішельє […]...
- Історія Паскаля Мова програмування Паскаль був створений швейцарським професором Ніклаус Віртом в 1969 році як мова для навчання студентів структурної методикою програмування. Мова отримав свою назву на честь Блеза Паскаля – винахідника першого обчислювального механічного пристрою. Пізніше фірма Borland International, Inc. (США) розробила систему програмування Турбо Паскаль для персональних комп’ютерів, яка вийшла за рамки навчального застосування і […]...
- Трактат Трактат (лат. tractatus, від tractare – розглядати, досліджувати) – науково-теоретична праця, в якій аналізується складна проблема, всебічно аргументується нова концепція автора, особливо в епоху класицизму і Просвітництва. За строгою послідовністю викладу думок, способом їх аргументації Т. є антиподом есе. Класичними зразками Т., які стосуються проблем мистецтва, в тому числі літератури, можуть бути “Аналіз краси” англійського […]...
- Тематика рефератів – Додатки 1. Обставини виникнення давньої української літератури. 2. Проблема періодизації давньої української літератури. 3. Жанровий склад української літератури періоду Київської Русі. 4. Українські переклади Біблії. 5. Фольклорні елементи у “Повісті минулих літ”. 6. Українські апокрифи: походження, функціонування, образи. 7. “Сказання про Бориса і Гліба”: від фактів – до художності. 8. Образ автора у “Благанні” Данила Заточника. […]...
- ПРИСЛІВ’Я ТА ПРИКАЗКИ – ІЗ ДЖЕРЕЛ НАРОДНОЇ МУДРОСТІ Прислів’я – це стислий і влучний народний вислів з висновком повчального характеру. Наприклад: За двома зайцями поженешся – ні одного не впіймаєш. Слово – не горобець, вилетить – не піймаєш. Приказка – це короткий образний вислів, близький до прислів’я, але без повчального змісту, наприклад: побігти за двома зайцями, слово – не горобець. Прислів’я та приказка […]...
- Парадокс Парадокс (грецьк. paradoxon – несподіваний, дивовижний, той, що суперечить здоровому глуздові) – у логіці – міркування, – яке не належить до ряду істинних чи хибних. Трапляється П. у філософії (пойменований Е. Кантом антиномією), у математиці та в лінгвістиці (семантичний та синтаксичний П.), а також у художній літературі, де вживається як художній засіб, відіграючи відмінну за […]...
- Літопис Літопис – пам’ятка історичної прози Київської Русі та козацької доби. Розповідь часто починалася словами “В літо…” – с звідси назва жанру. Л. мали такі різновиди: щорічна хроніка та власне літописні оповідання, що мають відповідну літературну обробку. Л. – інтеграційний жанр, що поєднує в собі і легенду, і вояцьку повість, і житіє святого, і розмаїті документи […]...
- Апокрифи Апокрифи (грецьк. apdkryphos – таємне, заповідне) – велика група християнського епосу, пов’язана із сюжетами Св. Письма, Житіями Святих, версіями першопочатку світу тощо. Існували у рукописному вигляді. Зміст А. відбитий у “Палеї толковій” та “Палеї історичній”. Окрему групу складають А. есхатологічні, де мовиться про Страшний суд та потойбіччя (“Книга про тайни Єнохові”, “Ходіння Богородиці по муках” […]...
- КАЛЬНО ФОЙСЬКИЙ АФАНАСІЙ КАЛЬНО ФОЙСЬКИЙ АФАНАСІЙ (рр. нар. і см. – невід.) – давньоукраїнський письменник. Був ченцем Києво-Печерської лаври; на думку деяких дослідників, навчався в Києво-Братському училищі. Належав до книжників, що гуртувалися навколо Петра Могили. 1638 р. видав польською мовою книгу “Тератургима, або Чуда”, яка має прозову та віршовану частини. В ній оповідається про чудеса та надзвичайні події, […]...
- Озерна школа “Озерна школа” англійських поетів-романтиків – напрям в англійській поезії на межі XVIII-XIX ст.., представники якого (У. Вордсворт, С.-Т. Колрідж, Р. Сауті) мешкали в Озерному краї, спромоглися, заперечуючи раціоналістичний догматизм класицизму та Просвітництва, здійснити оновлення англійської лірики. Для їхньої поезії характерні мрійливість, переживання природи, любов до простої людини, Ідеалізація середньовічної минувшини. Відгомін творчих пошуків “0. ш.” […]...
- Позитивний персонаж (Герой) Позитивний персонаж (Герой) – дійова особа твору, персонаж, який є носієм авторського кредо (образ Сомка у романі П. Куліша “Чорна рада”, Володька та Матвія Довбенків у романі У. Самчука “Волинь”). У фольклорі, давній українській літературі, літературі новій, включаючи епоху класицизму, поняття “позитивний герой” та “ідеальний герой” не розмежовувалися. П. п. наділявся всіма моральними чеснотами, що […]...
- Список рекомендованої літератури – Діяльність та доля Кирило-Мефодіївського братства у контексті життя і творчості Тараса Шевченка 1. О. Тарас Шевченко-Грушівський. Хроніка його життя / О. Кониський. – К. : Дніпро, 1991. – 702 с. 2. Зеров М. Тарас Шевченко. Біографічні студії (і далі за змістом) / М. Зеров // Твори : в 2 т. – К. : Дніпро, 1990. – Т. 2. – 601 с. 3. Франко І. Тарас Шевченко / […]...
- Збірник Збірник – видання, яке охоплює ряд творів одного (авторський 3.) або кількох (колективний 3.) авторів. 3. літературно-художніх творів поділяються на альманах, антологію, хрестоматію. Поняття увів Г. Квітка-Основ’яненко у “Супліці до пана-іздателя”. Цей термін означає також рукописні (іноді друковані) книги, відомі як “Ізборник Святослава” (1073, 1076), перекладений києво-руською мовою “Златоуст” (ХІ-ХП ст.), книга афоризмів “Пчела” (XIII […]...
- Що таке тиск Покладіть руку на стіл і натисніть – так ви чините тиск на стіл. Книга лежить на столі і теж навитих на стіл. Ваше тіло тисне на стілець і на підлогу. А тепер спробуйте продавити якусь дощечку пальцем. Якщо вона досить щільна, то нічого не виходить. Але якщо взяти для цього канцелярську кнопку, шило, хоча б […]...
- Києво-Печерський патерик Києво-Печерський патерик – пам’ятка києво-руської літератури XIII ст., збірник оповідань про ченців та заснування Києво-Печерської лаври. В основу К.-П. п. покладене листування владимирського єпископа Симона, який скаржився на звичаї Владимиро-Суздальського краю, поривався до Києва, та печерського ченця Полікарпа. Пам’ятка має кілька редакцій (Арсеніївська, Феодосіївська, дві Касіянівські), вперше опублікована 1661 у друкарні Києво-Печерської лаври. К.-П. п. […]...
- СИМОН СИМОН (р. нар. невід. – 22.05.1226) – давньоукраїнський агіограф. Один із авторів Києво-Печерського патерика. Був ченцем Києво-Печерського монастиря, згодом (імовірно, з 1197 р.) – ігуменом Рождественського монастиря у Владимирі й духівником великої княгині, дружини Всеволода Юрійовича (Велике Гніздо). 1214 р. став єпископом Суздаля й Владимира. Дбав про зміцнення політичних позицій молодого Владимиро-Суздальського князівства, ініціював будівництво […]...
- ЛАРОШФУКО, Франсуа де (1613 – 1680) ЛАРОШФУКО, Франсуа де (La Rochefoucauld, Francois – 15.12.1613, Париж – 17.03. 1680, там само) – французький письменник. Ларошфуко був представником старовинного дворянського роду. У 1629 р. брав участь в Італійських походах, після чого залишився при дворі. Був серед змовників проти кардинала Рішельє, першого міністра Людовіка XIII, на боці королеви Анни Австрійської, керований […]...
- ПОЛІКАРП ПОЛІКАРП (кінець XII – перша половина XIII ст.) – давньоукраїнський агіограф. Один із авторів Києво-Печерського патерика. Був ченцем Києво-Печерської лаври, протягом певного часу – ігуменом у київському монастирі св. Косми й Даміяна. Мріяв про єпископську кафедру, в чому його підгримувала княгиня Верхуслава, дружина князя Ростислава Рюриковича, та її брат – князь Юрій Всеволодович. З проханням […]...
- НАРОДНІ УСМІШКИ – ІЗ СКАРБНИЦІ УСНОЇ НАРОДНОЇ ТВОРЧОСТІ Народні усмішки – невеликі за розміром дотепні гумористичні твори, у яких висміюються негативні явища людського життя. Чимало влучних, цікавих народних усмішок зібрав славетний український письменник і педагог Борис ГРІНЧЕ́НКО (18631910). Він відомий як автор словника української мови, читанки “Рідне слово”, “Української граматики”, за якими вчилося не одне покоління дітей. Прочитай народні усмішки, записані Борисом Грінченком. […]...
- Прокопович Феофан – Зі скарбниці критичної думки Зі скарбниці критичної думки “У 1705 р. в стінах Києво-Могилянської академії силами студентів було поставлено драму Ф. Прокоповича “Владимир”, якій судилося стати видатним явищем в історії давньої української драматургії. Тема твору – запровадження християнства на Русі, показ боротьби проти християнства представників язичництва. Разом з тим автор прагнув показати Володимира, велич якого насамперед вимірювалась тим, що […]...
- Філософія серця “Філософія серця” – основний традиційний напрям української філософії, який відображає специфіку ментальної свідомості, що проявляється в яскравих емоційних формах “кордоцентризму”, пов’язуючи ентузіастичні настанови з чуттєвою сферою, з прагненням охопити в обмеженому безмежне, у відносному – абсолютне. “Серце” як прихований центр центрів людського буття не є проблемою тільки української душі, воно властиве й іншим народам, які […]...
- Що таке ода в літературі? Ода являє собою урочисте вірш. Колись ще в давньогрецькій поезії одою називали ліричний вірш, який виконувався хором. Цікаво, що спочатку в Стародавній Греції до Оде приписували абсолютно будь-яку форму віршованій лірики, супроводжуючу музику. Давньогрецький поет Піндар, що жив близько 518-442 до н. е., оспівував у своїх одах царів і аристократів, удостоєних, на його думку, розташування […]...
- Балабанів гурток Балабанів гурток – гурток українських культурно-освітніх діячів першої половини XVII ст., залучених Гедеоном Балабаном (1530-1607) до редакційно-видавничої діяльності, що розгорнулася у Стрятині (біля м. Рогатина) та Крилосі (біля м. Галича). Керував стрятинською друкарнею небіж Г. Балабана – Федір, редакторську роботу здійснював Федір Касіянович, активно працювали Памво Беринда, Гаврило Дорофієвич, Тарасій Земка. Б. г. продовжував справу […]...
- Четьї-Мінеї “Четьї-Мінеї” (києво-руське “четій” – призначений для читання, грецьк. menaisos – місячний) – середньовічні церковно-літературні збірники, де подано сюжети житій святих, тексти “слів” та повчань; розташовані за днем і місяцем вшанування певного святого, призначені для відповідного читання. Запровадилися у Візантії (Симеон Метафраст, IX ст.), а відтак у Болгарії (“Супрасльський збірник”, X ст.), згодом – у Київській […]...
- РУСИН ДО ПОЛЯКА ЩОСЬ ПО-ПОЛЬСЬКУ БАЛАКА – Лазар Баранович Не усякому поляку Будуть вірші сі до смаку. О коли б ти, ляше, вірші В руській мові склав не гірші! Звір се дикий для русина – Що польщизна, що латина. Звір той гострі має роги. Тож, поляче, не будь строгий, Почитай, як я утямив, І оддай нам тим же самим. Як напишеш щось по-руську, Русин […]...
- СЛОМИНСЬКИЙ (СЛОНИМСЬКИЙ) ГЕДЕОН СЛОМИНСЬКИЙ (СЛОНИМСЬКИЙ) ГЕДЕОН (р. і м. нар. невід. – 1772 р., м. Київ) – церковний та освітній діяч. Навчався в Києво-Могилянській академії, де його вчителем був Симон Тодорський. У 1745 р. – професор поетики, а згодом – професор філософії Києво-Могилянської академії. У 1747 р. за викликом Синоду виїхав до Петербурга з дорученням перевірити правильність перекладу […]...
- ПАТЕРИКИ ПАТЕРИКИ – різновид агіографічних збірників, у яких об’єднувалися оповідання та короткі повісті про ченців – подвижників якоїсь обителі чи місцевості. Особливо популярними були у візантійській християнській літературі. Патерики об’єднували різні за змістом оповідання аскетичного характеру. Джерелами їхніх сюжетів були легендарні фольклорні мотиви, в основі яких – зображення фантастичного світу, де ведеться боротьба за душі людей […]...
- ЛАЩЕВСБКИЙ ВАРЛААМ ЛАЩЕВСБКИЙ ВАРЛААМ (1704 – 28.07.1774) – давньоукраїнський драматург, філософ, церковно-релігійний діяч. Народився в польській родині. У 1726 – 1737 рр. навчався в Києво-Могилянській академії. 1738 р. постригся в ченці під іменем Варлаама. Викладав у Києво-Могилянській академії поетику, риторику, богослов’я, грецьку та єврейську мови. У 1747 р. запрошений до Петербурга для перегляду слов’янського тексту Біблії та […]...
- Вояцька повість Вояцька повість – жанр середньовічної літератури, де мовиться про героїчні подвиги, батальні сцени, епізоди військового побуту, в основі яких реальні та легендарні історичні події. Поетичний стиль В. п. пов’язаний із фольклорною епічною традицією, з історичною, переважно агіографічною (книжною) прозою, тяжів до фактографічного опису, стереотипних стилістичних фігур, поширював патріотичні ідеї та вояцькі чесноти, втілені в центральному […]...
- ВІТАЛІЙ З ДУБНА ВІТАЛІЙ З ДУБНА (2-га пол. XVI ст. – бл. 1640, м. Дубно, тепер Рівненської обл.) – поет, філософ, релігійний діяч. Був високоосвіченою людиною, знав грецьку й латинську мови. На початку XVII ст. – один із провідних діячів віденського братства; ієродиякон Святодухівського братського монастиря. З 1612 р. – ієромонах, згодом – ігумен Дубненського монастиря. Видав у […]...
- Що таке класицизм в літературі? Класицизм в літературі – це літературний напрям XVII – початку XIX століть, в основі якого закладено наслідування античних образів. Ознаки класицизму: – звернення до образів і форм античного мистецтва. – героїв можна чітко поділити на позитивних і негативних. – у сюжеті присутня і взятий за основу любовний трикутник: героїня – герой-коханець, другий коханець. – класична […]...
- Як пов’язаний класицизм з античністю? На зміну бароко з його пишністю, декоративністю в Європу приходить класицизм (XVII – початок XIX ст.) з суворими приписами, вимогами й законами щодо художньої творчості. Цей напрям тяжіє до античної спадщини, позначеної рясами краси, досконалості, гармонії. Античні письменники зображали ідеальних героїв, людей з розвинутим почуттям обов’язку, розумних і благородних. Для класицизму характерне наслідування античних тем, […]...
- Програма іспиту з давньої української літератури (XI-XVII ст.) – Додатки 1. Літературна спадщина минулого і сучасність. 2. Зародження української літератури: обставини та основні чинники. 3. Характерні ознаки давньої української літератури. 4. Хронологічні межі давньої української літератури. 5. Перекладна література часів Київської Русі. 6. Біблія як літературна пам’ятка, її значення в давній українській літературі. 7. Літописання в Київській Русі. Головні літописні зведення. 8. Зміст і художня […]...
- Альманах Учитель “Альманах “Учитель”” – збірник науково-популярних статей з різних галузей знань (філософія, фізика, астрономія, література), надрукованих у львівському педагогічному журналі “Учитель”, 1904. Мав на меті спопуляризувати найважливіші публікації цього журналу, зробити їх надбанням не лише вчителів, а й широкої громадськості. З письменників і літературних критиків у ньому взяли участь В. Щурат (“Герберт Спенсер і його філософія”), […]...
- ЩО ТАКЕ ГУМОР – УКРАЇНСЬКИЙ ГУМОР Мистецтво, як ви пам’ятаєте, крім інших, викопує й ігрову функцію. Найбезпосередніше вона виявляється в гумористичних творах. Завдання основного рівня 1. Ще раз пригадайте недавно вивчене (с. 140). Що таке комічне, сатира, гумор? 2. У 6 класі ви вже розглядали основні жанри гумору: анекдоти, байки, усмішки, гуморески, співомовки, гумористично-пригодницькі повісті. У чому своєрідність кожного з цих […]...
- КЛАСИЦИЗМ – БАРОКО І КЛАСИЦИЗМ Класичний стиль для людини XXI століття перш за все асоціюється зі строгою, монументальною архітектурною будівлею яскравого білого кольору, де переважають чіткі лінії, прямокутні гармонійні форми, вивірені пропорції, ясно виражена симетрія. Такий будинок уособлює дух вишуканості і благородства, створює атмосферу витонченості й елегантності. Тож нашим образом літературного та мистецького напряму класицизму, який прийшов на зміну бароко […]...