МЕТОНІМІЯ

Метонімія (грец. μετωνυμία – перейменування) – це слово, значення якого переноситься на найменування іншого предмета, пов’язаного з властивим для даного слова предметом за своєю природою. Наприклад, такий вислів, як “весь театр аплодував”, містить у собі метонімію, виражену словом “театр”. Це слово вжите тут не у прямому, а в переносному значенні, оскільки, кажучи так, ми маємо на увазі те, що аплодував не театр, а глядачі, які в ньому знаходилися. При цьому поняття “театр” і “глядачі” перебувають у тісному взаємозв’язку, виступаючи як близькі за самою своєю природою, реально, а не умовно, як це має місце в метафорі. Метонімія часто ототожнюється з метафорою, або розглядається як її різновид. Арістотель не виокремлював метонімії з метафори. Як окремий троп метонімію вперше використав римський оратор І століття нашої ери Квінтіліан. На відміну від метафори, метонімічне зіставлення предметів відбувається не за ознакою їхньої подібності, а за ознакою їхньої суміжності, тобто належності їх до одного кола явищ, до понять одного порядку, пов’язаних часовими, просторовими, причинно-наслідковими та іншими відношеннями. Метонімія широко використовується у віршованому та прозаїчному мовленні як місткий зображувально-виражальний засіб.

Розрізняють такі різновиди метонімії:

1) Метонімія місця (в основі – заміщення назви об’єкта вказівкою на місце його знаходження). Наприклад: “Гомоніла Україна” (Т. Шевченко); “Борислав сміється” (І. Франко). Особливий випадок – заміна назви вмістимого вказівкою на предмет, що вміщує його: “Ми випили по кілька чарок, і моя голова з незвички трохи обважніла” (В. Підмогильний).

2) Метонімія часу (в основі – заміщення назви події вказівкою на час, коли вона відбувалася). Наприклад: “Як і колись, так і тепер ти // Не спромоглась на гарний плід” (В. Сосюра; йдеться про історію України).

3) Метонімія засобу (в основі – заміщення назви дії вказівкою на знаряддя, яким вона була здійснена). Наприклад: “Під дзвінкії струни гетьмани встають, // І прадіди в струнах бандури живуть” (Л. Боровиковський).

4) Метонімія належності (в основі – заміщення назви предмета вказівкою на ім’я його творця). Наприклад: “Ти довго Шекспіра перекладав сьогодні” (Є. Маланюк).

5) Метонімія матеріалу (в основі – заміщення предмета вказівкою на матеріал, з якого даний предмет зроблений). Наприклад: “Купив князь пісню Боянову, //

Возложив йому гривну золоту на шию – // срібні гуслі озолотив, // попліч свого злотокованого стільця // усоболях возсадовив” (І. Калинець).


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 2.50 out of 5)

МЕТОНІМІЯ