Партнерства, повні та командитні товариства в торговому праві
Партнерство представляє собою спільне підприємство декількох осіб (фізичних, юридичних), кожна з яких бере участь у ньому не тільки своїм капіталом, паєм, але і особистою працею.
Термін “партнерство” характерний для країн англо-американської системи права, в країнах європейського континентального права цьому поняттю приблизно відповідає товариство. Але, на відміну від партнерства, товариство, як правило, є юридичною особою.
Партнерство створюється на основі договору, яким регулюються права та обов’язки пайовиків, порядок відшкодування загальних витрат, розподілу прибутку, строки діяльності партнерства, умови його розпуску і т. п.
На відміну від акціонерної компанії члени партнерства зазвичай несуть необмежену солідарну відповідальність по боргах і зобов’язаннях, що виникають у процесі його діяльності.
У Великобританії, США і низці інших країн не передбачається обов’язкова письмова форма договору про партнерство, хоча на практиці відносини учасників найчастіше оформляються у формі документа за печаткою”. При відсутності письмового договору наявність партнерства визначається залежно від конкретних обставин. Наприклад, у Великобританії наявність спільної власності само по собі не створює відносин партнерства. Для цього повинно мати місце:
– участь партнерів у прибутку, а також несення збитків;
– відсутність у кого-небудь із власників права цесії (уступки вимоги) без згоди інших власників і права наполягати на поділ майна в натурі, а не у вигляді виплати його вартості;
– наявність можливості утримання майна, що перебуває у спільному володінні.
Загальне партнерство (амер.,англ. General Partnership, нім. offene Handelsgesellschaft, фр. societe en nom collectif) формально не є юридичною особою, однак, має ознаки самостійного підприємства. Учасники, згідно з укладеним між ними договором можуть вести підприємницьку діяльність від імені партнерства і несуть відповідальність за зобов’язаннями належним їм майном. Угода про створення визначає порядок управління, реорганізації та права на майно партнерства. Необмежена відповідальність по зобов’язаннях розподіляється солідарно між всіма партнерами.
Партнерство не є платником податків на доходи, так як партнери – фізичні особи сплачують їх самостійно. При визначенні оподатковуваної бази партнера як фізичної особи можуть йти в залік всі понесені ним витрати.
У більшості європейських держав встановлюється вимога щодо реєстрації повних товариств, які аналогічні по суті загальним партнерствам. Згідно з правом Франції, Росії, Республіки Білорусь, повні товариства є юридичними особами. Відмінністю повного товариства від господарських товариств є відсутність внутрішньої системи органів управління, функції яких бере на себе один або кілька товаришів, яких інші учасники надають довіреність. Фірмове найменування повинне містити імена всіх учасників або одного або декількох з додаванням слів “компанія” і “повне товариство”. На відміну від країн англо-американської системи в країнах європейської системи права містяться вимоги щодо формування статутного фонду.
При підготовці міжнародних торгових угод необхідно враховувати, що в ряді випадків використання даних підприємницьких структур в міжнародній торгівлі дозволяє мати переваги, при яких саме партнерство не платить корпоративних податків, а його учасники є резидентами іншої держави, у якому вони звільнені від прибуткового податку.
Партнерство з обмеженою відповідальністю /командитне товариство/(алнгл., амер. Limited Partnership, нім. Kommanditgessellschaft, фр. societe en commandite) – це партнерство, яке складається з двох груп учасників: учасників, які несуть повну необмежену майнову відповідальність за зобов’язаннями партнерства та учасників з обмеженою відповідальністю (вкладників), які вносять певний внесок і несуть відповідальність за зобов’язаннями в межах цього вкладу, не беручи участі в управлінні. Вкладники мають право:
– одержувати частину прибутку, згідно з установчими документами;
– отримувати інформацію про діяльність партнерства (знайомитися з фінансовими звітами, балансами тощо);
– виходити з партнерства по закінченні фінансового року і отримувати свій внесок;
– передавати свою частку в статутному фонді або її частину іншій особі.
В якості вкладників можуть виступати фізичні та юридичні особи. Для створення потрібно, як мінімум, один повний партнер (товариш) і один обмежений (вкладник). Партнерство з обмеженою відповідальністю платить податки аналогічно загальним партнерствам. Законодавство більшості держав не розглядають партнерства з обмеженою відповідальністю як юридичних осіб (за винятком Франції, Росії тощо).
(2 votes, average: 3.00 out of 5)