Оформлення досягнутих угод
Для породження договору необхідно не тільки правильно визначити його зміст, дотримати встановлений законодавством порядок погодження необхідних умов, а й зафіксувати досягнуті угоди в необхідній формі.
З точки зору юридичних наслідків розрізняють:
А) форму, яка служить для доведення існування договору (доказательственная форма – ad probationen);
Б) форму, істотну для дійсності договору (істотна форма – ad sollemnitaten).
Доказательственная форма служить тільки для того, щоб було легше доводити існування
Договору у випадку, якщо контрагент або інша особа (наприклад, податковий орган) заперечує цей факт.
Встановлене ст. 161 ГК РФ загальне правило про те, що укладаються юридичними особами договори повинні відбуватися в простій письмовій формі, має на увазі саме доказову форму договору. Її недотримання не впливає на дійсність договору, але позбавляє сторони права посилатися на підтвердження факту існування цього договору і змісту його умов на показання свідків (п. 1 ст. 162 ЦК України).
Суттєвою називають форму, яка повинна бути виконана, щоб договір мав юридичну силу. Російське законодавство встановлює досить жорсткі вимоги до оформлення низки договорів у письмовій формі як умова їх дійсності (наприклад, зовнішньоторговельний договір – п. 3 ст. 162 ЦК України, договір поруки – ст. 362 ЦК України, договір про заставу – ч. 1 п. 2 ст. 339 ЦК РФ і т. д.). Недотримання зазначеної форми договору тягне його недійсність з настанням встановлених ст. 167 ГК РФ наслідків.
У міжнародному та зарубіжному договірному праві вимоги до оформлення договору значно менш жорсткі: укладення договору в письмовій формі або подання письмових доказів його укладення, а також пред’явлення інших вимог до його форми не є обов’язковим, а факт укладення договору можна доводити будь-якими засобами, включаючи свідчення свідків <1>.
Формування організаційної системи управління
Необхідне впорядкування праці працівників фірми, які беруть участь у договірній роботі, а також забезпечення єдності їх взаємодії досягаються за рахунок створення і впровадження організаційної системи управління процесом договірної роботи.
ОСУДР фірми – це система розподілу функціональних обов’язків, прав і відповідальності, порядку і форм взаємодії між органом управління і структурними підрозділами фірми (у тому числі відокремленими), між структурними підрозділами фірми, між керуючою і керованими (підконтрольними) фірмами, а також між безпосередніми виконавцями здійснюваних заходів договірної роботи.
Ключовими поняттями ОСУДР є: а) елементи; б) зв’язку (відносини); в) рівні; г) повноваження.
Як елементи ОСУДР виступають:
1) виконавчий орган фірми (одноособовий чи колегіальний);
2) структурні підрозділи фірми (у тому числі відокремлені);
3) безпосередні виконавці (персонал);
4) керуюча і підконтрольні компанії.
Відносини між елементами ОСУДР підтримуються за допомогою зв’язків. Існують наступні види зв’язків:
1) горизонтальні – зв’язки між працівниками різних підрозділів і фірм, що знаходяться на одному рівні ієрархії. Вони носять характер погодження;
2) вертикальні – зв’язки між працівниками одного підрозділу (фірми) або різних підрозділів (фірм), що знаходяться на різних рівнях ієрархії. Вони носять характер влади-підпорядкування;
3) лінійні – зв’язки з приводу прийняття і реалізації управлінських рішень;
4) функціональні – з приводу виконання певних функцій управління договірною роботою.
ОСУДР можуть бути однорівневими і багаторівневими. Як правило, ОСУДР фірми носить багаторівневий характер. У даному випадку створюються верхні ланки управління, які здійснюють керівництво договірною роботою фірми в цілому, і низові ланки – менеджери, безпосередньо керівні роботою виконавців на певній ділянці договірної діяльності. Між ними формуються середні ланки управління, які, у свою чергу, також можуть складатися з декількох рівнів.
Повноваження найманого персоналу фірми, як правило, є тільки функціональними. Виняток становлять працівники, що займають керівні посади, в тому числі керівники відокремлених підрозділів, які виконують лінійні функції і від імені фірми мають право давати обов’язкові для працівників цих підрозділів вказівки. Основними лінійними повноваженнями наділяється виконавчий орган фірми, керівники невідособленими структурних підрозділів наділяються обмеженими лінійними повноваженнями.
Відповідно, в ОСУДР виділяють лінійні та функціональні підрозділи. До лінійним відносять підрозділи, безпосередньо зайняті в основному бізнесі (виробничі, збутові, постачальницькі, транспортні та ін.). До функціональних відносять підрозділи, що забезпечують діяльність лінійних підрозділів. Юридична служба фірми відноситься до числа функціональних підрозділів.
Вихідна організаційна задача, яка стоїть на практиці перед кожною фірмою, полягає у створенні на цій фірмі оптимальною для її бізнесу організаційної системи управління договірною роботою. Нерозумне збільшення кількості елементів і рівнів призводить до ускладнення зв’язків, внаслідок чого погіршується оперативність прийняття та реалізації необхідних управлінських рішень. І навпаки, скорочення одних елементів може спричинити за собою перевантаження інших, результатом чого буде прийняття необдуманих рішень, і т. д.
При створенні ОСУДР необхідно спиратися на наступні принципи:
А) єдності розпорядження, що виключає подвійне підпорядкування і суперечливі вказівки керівників;
Б) встановлення точних меж між лінійним і функціональним керівництвом. Слід виходити з того, що лінійна організація покликана здійснювати безпосереднє керівництво договірною роботою, в той час як функціональна – надавати всіляку допомогу виконавцям у цій роботі, забезпечувати їх необхідною інформацією, давати рекомендації і т. д.;
В) керованості, згідно з яким необхідно визначити, якою кількістю підлеглих може керувати одна людина, тобто яка норма керованості даного керівника. Вона залежить від кількості зв’язків не тільки між керівниками і підлеглими, а й між самими підлеглими;
Г) мінімізації ступенів управління: чим менше ступенів в системі, тим більш гнучко та оперативно вживатимуться необхідні заходи на випадок будь-яких ускладнень;
Д) раціонального поєднання централізації і децентралізації функцій. При децентралізації керівництва підвищується активність низових ланок управління. При централізації створюються умови для усунення суперечливих вказівок керівників, однак при цьому може постраждати оперативність прийняття та реалізації рішень, значно знизитися активність і відповідальність нижчестоящих ланок.
Існує кілька базових підходів до розробки ОСУДР.
Лінійний підхід передбачає, що керуючий вплив на договірну роботу передається тільки від однієї посадової особи, що виконує всю сукупність функцій з управління договірною роботою.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)