Микола Вороний. Коротко про письменника. Поема Євшан-зілля. Патріотичні почуття й толерантне ставлення до інших народів. Роль слова, пісні, історії в житті будь-якої людини. Краса природи рідного краю
Мета: подати короткі відомості про життя та творчість М. Вороного, ознайомити школярів з історичною основою і змістом поеми “Євшан-зілля”, композицією, жанровою своєрідністю та ідейним спрямуванням твору, розкрити роль слова, пісні, історії в житті будь-якої людини на прикладі твору “Євшан-зілля”, ознайомити учнів з поняттями Ліричний герой, ліро-епічний твір, поема; розвивати навички вдумливого виразного читання, коментування прочитаного, переказу ліро-епічного твору; виховувати почуття патріотизму, національної самосвідомості та толерантного ставлення до інших народів.
Тип уроку: урок засвоєння нових знань.
Засоби навчання: підручник, портрет письменника, збірки його творів, ілюстрації до поеми, слайди; аудіозаписи пісень “Україна – моя земля” (слова Г. Даниленко, музика А. Говорадла), “Виростеш ти, сину” (слова В. Симоненка, музика А. Пашкевича); схема “Ознаки ліро-епосу” (її зміст – у конспекті уроку), пучок полину, мультимедійні засоби.
Випереджувальне завдання: учень-біограф готує повідомлення про життя і творчість М. Вороного (бажано зі слайдами), учень-історик – повідомлення про історію написання поеми “Євшан – зілля”.
ТЛ: ліричний герой, ліро-епічний твір, поема.
Епіграфи до уроку:
У мене вмить заб’ється в грудях серце,
Коли до болю рідна й чарівна
Десь українська пісня розіллється
І жайвором над нами залуна.
Ігор Муратов
Краще зовсім на світі не жить,
Ніж рабами довічними жити.
Борис Грінченко
Перебіг уроку
І. Організаційний етап.
Етап створення позитивного настрою.
Прослуховування пісні “Україна – моя земля” з коментарем учителя.
II. Повідомлення теми і мети уроку. Мотивація навчальної діяльності.
Бесіда за питаннями.
· Що для кожної людини є найріднішим?
· Що в житті будь-яка людина не може вибирати?
Сьогодні ми ознайомимося з життям і творчістю М. Вороного, який тривалий час був пасинком у рідному краї: його ім’я тричі викреслювалося з історії української культури. Доля патріота рідної землі, правдошукача, людини з чистою совістю дуже тяжка. Саме для такого поета не було нічого святішого за страдницьку і підневільну Україну.
Отже, мета нашого уроку – поглибити на прикладі поеми “Євшан-зілля” уявлення про ідейно-естетичні погляди М. Вороного на роль слова, пісні, історії в житті будь-якої людини; усвідомити красу природи рідного краю; навчитися за віршованим твором давати характеристику героя і збагнути актуальність слова М. Вороного.
Поняття “рідна земля” для кожного з нас означає дуже багато, бо синонімами до цього словосполучення є слова “Батьківщина”, “Вітчизна”, “рідний край”.
Рідна земля – це щось велике, неосяжне. Це і рідна хата, і лагідні мамині руки, бабусині казки, шкільні друзі. А ще чудові наші чорноземи, прекрасна природа, співучий працьовитий народ, його звичаї та обряди, героїчна історія. Нерідко трапляється так, що люди залишають рідну землю. Причини можуть бути різними. Дехто виїжджає за кордон назавжди, а хтось повертається з часом на батьківщину. Але в будь-якому випадку ми не повинні забувати рідну землю, своє коріння. Бо людина без коріння – людина без душі. Якщо в народу є свої пісні, своя мова, історія, то є народ, є Україна. І ми не маємо права втратити ці найцінніші надбання нації, бо тоді перестанемо бути народом, занедбаємо найсвятіше – свою душу. У слові відображаються сторінки історії, краса природи рідного краю, здобутки цивілізації…
З його життєдайних джерел починається наша література. Через слово утверджували добро і правду Т. Шевченко, І. Франко, Леся Українка, М. Вороний… На уроці йтиметься про те, що людина має завжди пам’ятати, звідки вона пішла в життя, де її коріння і чому вона не має права бути безбатченком. Допоможе нам у роботі твір М. Вороного “Євшан-зілля”.
ІІІ. Сприймання й усвідомлення учнями фактичного матеріалу, осмислення зв’язків і залежностей між елементами вивченого матеріалу.
Виступ учня-біографа.
Короткі відомості про Миколу Вороного з використанням слайдів.
Доповнення вчителя.
Розповідь про навчання, еміграцію, арешт, тюрми, заслання; про сина Марка, який вирішив допомогти батькові, був арештований, помер у таборі; розстріл Миколи Вороного 29 квітня 1938 р.
Микола Вороний усе життя марив чужими краями, далекими землями, а найбільше – Європою. Але завжди і скрізь думав про рідну Україну.
І сьогодні ми ознайомимося із твором, де автор показав, як важливо для людини пам’ятати рідну землю, звідки вона вийшла у світ. Це поема “Євшан-зілля”, яку ви попередньо читали.
Історія створення поеми “Євшан-зілля”.
– Що надихнуло письменника до написання поеми? Про це розкаже учень-історик.
Виступ учня-історика.
Орієнтовний матеріал.
“Євшан-зілля” М. Вороного написано на основі легенди з “Літопису руського”. Ця легенда привертала увагу багатьох митців, зокрема І. Франка. Ось кульмінаційний фрагмент з неї: “Мов же ти йому слова мої, співай же йому пісні половецькії. А якщо він не схоче – дай йому понюхати зілля, що зветься євшан”. Той же не схотів вернутися, ні послухати. І дав йому зілля, і той, понюхавши і заплакавши, сказав: “Да лучче єсть на своїй землі кістьми лягти, аніж на чужій славному бути”. І прийшов він у землю свою”.
Микола Вороний творчо використав основний мотив легенди.
Робота з підручником.
Ознайомлення із фрагментами легенди зі стародавнього літопису.
– Що спільне в літописній легенді про євшан-зілля та поемі?
– Розкрийте суть епіграфу поеми. Яку ідейно-історичну роль він виконує?
Словникова робота.
Слово “євшан” за походженням тюркське. У тлумачному словнику воно має кілька значень.
1. Євшан-зілля – степова запашна рослина з червоним або пурпуровим цвітом.
2. Євшан-зілля (Полин) – символ пам’яті, рідної землі, Батьківщини. У Біблії слово “полин” нерідко поєднується зі словом “отрута”. Грішники часто зазнають кари Господньої саме полином.
Небога – бідолашний.
Зацурали – занедбали.
Гудець – співець і музикант.
Ясир – полонені.
Блукати манівцями – ходити без дороги.
Твар – обличчя.
Байрак – яр.
Принада – привабливість.
Шатер – намет.
Хан – половецький князь.
Сірома – бідолаха.
Пустка – порожнеча.
Виразне читання вчителем та учнями уривків з поеми “Євшан-зілля”.
Робота з текстом поеми та його обговорення.
– Як ви розумієте назву твору? Про що він?
– Чи є у творі елементи фантастичного? Які?
– У яких рядках звучить головна думка твору?
– Про що розповідається у вступі?
– Чи відповідає зміст народній легенді?
– Як хлопчик потрапив до Києва?
– Чому він почав забувати рідний край?
– Як жилося хлопцеві у Києві?
– Як батько вирішив повернути сина?
– Чому батько обирає для цього саме співця?
– Чому хлопчик повертається додому?
– Чим є для нього євшан-зілля?
Проблемне запитання.
Застосовується метод “Мікрофон”.
– Як ви розумієте вислів із твору: “Там, де пустка замість серця, порятунку вже не буде!”?
– На які частини можна поділити твір?
Орієнтовна відповідь
1. Вступ (автор розповідає, чому він звернувся до літопису).
2. Основна частина (розповідь про події і героїв):
А) життя у розкоші ханського сина;
Б) страждання батька без коханої дитини;
В) прохання батька;
Г) “пісня вільного народу”;
Д) чарівне зілля;
Е) “воля, воленька кохана!”
3. Кінцівка (автор звертається до України, її синів та роздумує, де взяти такого зілля, щоб повертало українців до рідного краю).
Слово вчителя.
– Який життєвий урок ми намагалися засвоїти, читаючи історію про юнака-половця?
– Хто такі патріоти?
– Чи всі сучасники Вороного були патріотами? Чи кожен з них міг би сказати:
Краще в ріднім краї милім
Полягти кістьми, сконати,
Ніж в землі чужій, ворожій
В славі й шані пробувати.
– А ви патріоти?
Звучить аудіозапис пісні “Виростеш ти, сину”.
– Ось яким сильним може бути патріотизм! Адже цими рядками автор стверджує: людина може забути родину і друзів, звичаї й пісні свого народу, але забути рідну землю вона не в змозі. Там, де безсилим виявляється навіть голос крові, допоможе поклик Батьківщини.
Ще один прояв патріотизму М. Вороного в поемі – це його щире вболівання за долю України.
У словах легенди він відчуває якесь пророкування, яке може змінити на краще долю країни. Поета непокоїть те, що дуже багато українців край свій рідний забули, занедбали. І непам’ять виявилась настільки сильною, що навіть співи кобзарів не пробуджують у душах людей “духу, що зрива на ноги…”. Тому автор так переймається:
Де ж того євшану взяти,
Того зілля-привороту,
Що на певний шлях направить,
Шлях у край свій повороту?!
Так, поет відчуває, що не просто дається народові України бажане повернення до своїх коренів. Він навіть не знає, де взяти той чудодійний євшан. Але в душі Миколи Вороного все ж немає відчаю: він сподівається на пробудження в душах українців справжньої любові до Батьківщини. Своїм твором він живить надію, певну віру в ідеали і тим допомагає українцям знайти власний шлях. У цьому його внесок до справи відродження України, його патріотизм.
Літературознавчий практикум (основні поняття учні записують у зошити).
– До якого роду літератури зарахуємо цей твір?
Досліджуючи, доходимо висновку, що поема – епічний твір, бо має розгорнутий сюжет, композицію, зміст (розповідь про життя головних героїв). Також можна сказати, що поема – ліричний твір, бо написана у формі вірша, текст поділений на строфи, є рими та ритм.
Отже, твір “Євшан-зілля” має ознаки як епосу, так і лірики.
Літературний жанр, у якому поєднуються зображальні та виражальні засоби, притаманні ліриці й епосу, називають ліро-епосом, або ліро-епічним твором.
Поема – це великий віршований ліро-епічний твір, у якому зображено важливі, яскраві події, виражено їх сприйняття та оцінку.
Опрацювання схеми “Ознаки ліро-епосу”.
IV. Узагальнення і систематизація знань.
Літературний диктант (індивідуальна робота на картках).
1. Звідки автор взяв історичний факт про полоненого ханського сина? (З літопису). 2. Як малий половчанин потрапив до князя Володимира? (Був узятий у полон). 3. Як жилося хлопчикові у князя? (Дуже добре). 4. Як почувався старий хан, батько хлопчика? (Страждав на самоті). 5. Кого хан вирішив послати по сина? (Співця). 6. Що порадив зробити хан посланцеві, аби розбудити пам’ять юнака? (Заспівати пісню, дати понюхати євшан-зілля). 7. Як поставився хлопчик до слів посланця? (Залишився байдужим). 8. Які пісні співав посланець юнакові? (Бойові та колискові). 9. Кого, що саме побачив юнак під впливом пахощів євшан-зілля? (Рідний край, батька). 10. Яке почуття “стисло горло, сперло груди” юнакові-половчанину? (Почуття волі). 11. Що зробив юнак під впливом спогадів? (Вирушив додому). 12. До кого автор звертається із завершальним словом? (До українців).
Дослідницько-пошукова робота у творчих групах.
Група 1 характеризує образ юнака-половця; група 2 виписує художні засоби, визначає їх роль у творі; група 3 визначає зв’язок минулих подій із сучасністю; група 4 відтворює ланцюжок, за яким відбувається повернення сина додому (слово – струнний інструмент – колискова пісня – євшан-зілля).
Орієнтовні відповіді учнів.
Група 1
Половецький юнак сприйнятливий до добра; під впливом доброго до нього ставлення та із часом він “край чужий, чужі звичаї” став “за рідні уважати”. Слова, спів посланця від батька його не вразили, залишили байдужим. І лише чарівне євшан-зілля розбудило пам’ять: він згадав рідний степ, батенька нещасного. 1 прокинулися в душі юнака приспане прагнення до волі, любов до рідного краю, свого народу. Його слова: “Краще в ріднім краї милім полягти кістьми, сконати, ніж в землі чужій, ворожій в славі й шані пробувати!” – є глибоко патріотичними.
Група 2
У творі багато епітетів, які яскраво змальовують явища та події: (слів) “гучних і мальовничих”; (край) “рідний”; (дитина) “найулюблена”, “кохана”, “люба”; (життя) “привільне”; (вдача) “молодецька”; (народ) “вільний”.
Порівняння допомагають читачам точніше, виразніше уявити предмет зображення: “крадькома прийшов, мов злодій”; “мов скажена хуртовина, мов страшні Перуна громи, так ревли-стогнали струни”; “мов кров’ю з його серця, слово точиться по слову”.
Досить часто автор вживає метафори. Так, хан з великою повагою звертається до народного співця (гудця): “Ти шугаєш ясним соколом у хмарах, сірим вовком в полі скачеш”. “Манівцями ми блукаєм без дороги” – ось як характеризує письменник становище сучасної йому України, що ніяк не може здобути собі незалежності й позбавитися явних і таємних ворогів, а також байдужості власних дітей.
Звертання, риторичні, окличні та питальні речення надають творові емоційності, ліричності, динамічності.
Отже, автор використав багато художніх засобів, які роблять твір цікавим, поетичним, естетично-привабливим та глибоким за змістом.
Група 3
На жаль, багато українців не живуть у своїй батьківщині, забули рідний край, мову; у них немає почуття патріотизму, вони нічого не хочуть зробити для вітчизни й свого народу. Декому з них довелося виїхати за кордон через економічні негаразди. Але найстрашніші ті з них, хто має “пустку замість серця” у своїй країні. Вони зневажають рідну націю, мову, звичаї – вважають їх другосортними. Тож М. Вороний, як свідомий громадянин, задумується над тим:
Де ж того євшану взяти,
Того зілля-привороту,
Що на певний шлях направить, –
Шлях у край свій повороту?
Група 4
(Слово – струнний інструмент – колискова пісня – євшан-зілля).
За допомогою слова автор передає страждання осиротілого батька:
Кличе він гудця до себе
І таку держить промову,
Що, мов кров’ю з його серця,
Слово точиться по слову:
——————————–
“Розкажи, як побиваюсь
Я за ним і дні, і ночі,
Як давно вже виглядають
Його звідтіль мої очі”.
Син залишився байдужим до розповіді про горе батька. Слово не зворушило його: “він сидить німий, байдужий”. Гудець вдається до ще одного засобу впливу на людину:
І гудець по струнах вдарив!
Наче вітер у негоду,
Загула невпинна пісня –
Пісня вільного народу.
——————————–
Мов скажена хуртовина,
Мов страшні Перуна громи,
Так ревли-стогнали струни
І той спів гудця-сіроми!
Але і це не пробудило ніяких почуттів у юнака. І колискова пісня, “наче лагідна молитва”, нічого не могла зробити, щоб відновити пам’ять ханського сина.
Лише пахощі чарівного євшан-зілля пробудили історичну пам’ять – і сталось диво:
Рідний степ – широкий, вільний,
Пишнобарвний і квітчастий –
Раптом став перед очима,
З ним і батенько нещасний!..
Автор доводить, що рідна земля відроджує, живить людину, а сила її природи неосяжна й могутня.
Фізкультхвилинка.
Слово вчителя.
Отже, кожна із груп своїм індивідуальним завданням розкрила через образи персонажів роль слова, пісні, природних символів у житті будь-якої людини. А зараз звернімо увагу на художні особливості твору, які допоможуть нам глибше зрозуміти ідейне спрямування.
Бесіда.
– Що нагадують вам ці рядки: “І пішов гудець в дорогу. / Йде він три дні і три ночі, / На четвертий день приходить в місто Київ опівночі”?
– Якому літературному жанру притаманні ці рядки? (Казці).
– Які фольклорні твори нагадують вам рядки:
Пісня вільного народу:
Про славетнії події –
Ті події половецькі,
Про лицарськії походи? (Історичні пісні)
– Для чого автор використовує казкові й народні мотиви? (Щоб нагадати про власну історію). Роль власної історії у житті кожного українця теж дуже важлива. Це і є те “євшан-зілля”, що відвертає від безпам’ятства.
Літературознавчий практикум (основні поняття учні записують у зошити).
Основну увагу автор приділяє створенню образу ліричного героя, найгострішим його переживанням.
Ліричний герой – це образ, особа, думки і почуття якої виражаються в ліричних творах. Це ніби друге ліричне “я” поета.
Ліричний герой не може повністю ототожнюватись з автором, хоча й виражає переживання, почуття, думки поета, пов’язані з тим, що стало предметом зображення у творі.
Робота в групах.
– Що символізує євшан-зілля для кожного з персонажів?
1 група: для хана (любов батька до сина, остання надія, продовження роду).
2 група: для співця (вірність своїй землі, любов до пісні).
3 група: для сина (воскресіння, ліки, повернення пам’яті).
4 група: для ліричного героя (заповітна мрія, віра, надія, любов).
– Візьміть, будь ласка, пучок полину, заплющте очі, відчуйте його запах, згадайте найприємніші хвилини свого життя, рідних… То чим же “євшан-зілля” є для вас?
V. Підсумки. Рефлексія. Оцінювання.
Діалог у парах на тему “Що таке патріотизм і чи потрібен він у сучасному житті?”.
Інтерактивна вправа “Мікрофон”.
– Чи справдилися ваші сподівання щодо уроку? Як саме?
Інтерактивна вправа “Незакінчене речення”.
– На уроці я дізнав(-ла)ся…, зрозумів(-ла)…, навчив(-ла)ся…
– Найбільше мене вразило…
Завершальне слово вчителя.
Куди б ви не їхали і де б не були, завжди пам’ятайте і знайте: вас люблять. Чекає вашого повернення рідна земля, батьківська хата, мама і тато. Вам не потрібно “євшан-зілля”, бо у вашому серці живе пошана до мови, історії, національних традицій, любов до природи, почуття гордості за свій народ!
VI. Домашнє завдання та інструктаж до ного виконання.
– Дати відповіді на запитання, уміщені в підручнику; вивчити літературознавчі терміни.
– Випереджувальне завдання: учнів класу об’єднати в групи й дати завдання: учні-біографи готують повідомлення та презентації про життя Володимира Рутківського; учні-історики – повідомлення про історичну основу роману “Джури козака Швайки”; учні-літературознавці – розповідь про саму книгу; учні-художники – ілюстрації до роману (Орієнтовний матеріал – у конспекті наступного уроку).
(1 votes, average: 5.00 out of 5)