ЄВШАН-ЗІЛЛЯ – МИКОЛА ВОРОНИЙ (1871 – 1938) – ЗАГАДКОВО ПРЕКРАСНА І СЛАВНА ДАВНИНА УКРАЇНИ
Да лучее єсть на своей земли
Костю лечи, ине ли на чюже славну быти.
(Літопис, за Іпатіївським списком)
В давніх літописах наших
Єсть одно оповідання,
Що зворушує у серці
Найсвятіші почування.
Не блищить воно красою
Слів гучних і мальовничих,
Не вихвалює героїв
Та їх вчинків войовничих.
Ні, про інше щось говорить
Те старе оповідання.
Між рядками слів таїться
В нім якесь пророкування.
І воно живить надію,
Певну віру в ідеали
Тим, котрі вже край свій рідний
Зацурали, занедбали…
* * *
Жив у Києві в неволі
Ханський син, малий хлопчина,
Половецького б то хана
Найулюблена дитина.
Мономах, князь Володимир,
Взяв його підчас походу
З ясирем в полон і потім
При собі лишив за вроду.
Оточив його почотом
І розкошами догідно –
І жил ось тому хлоп’яті
І безпечно, і вигідно.
Час минав, і став помалу
Рідний степ він забувати,
Край чужий, чужі звичаї
Як за рідні уважати.
Тане так жилося хану
Без коханої дитини.
Тяжко віку доживати
Під вагою самотини.
Зажурився, засмутився…
Вдень не їсть, а серед ночі
Плаче, бідний, та зітхає,
Сну не знають його очі.
Ні від кого він не має
Ні утіхи, ні поради.
Світ увесь йому здається
Без краси і без принади.
Кличе він гудця до себе
І таку держить промову,
Що мов кров’ю з його серця
Слово точиться по слову:
“Слухай, старче, ти шугаєш
Ясним соколом у хм арах,
Сірим вовком в полі скачеш,
Розумієшся на чарах.
Божий дар ти маєш з неба
Людям долю віщувати,
Словом, піснею своєю
Всіх до себе привертати.
Ти піди у землю Руську –
Ворогів наших країну, –
Відшукай там мого сина,
Мою любую дитину.
Розкажи, як побиваюсь
Я за ним і дні, і ночі,
Як давно вже виглядають
Його звідтіль мої очі.
Заспівай ти йому пісню
Нашу рідну, половецьку,
Про життя привільне наше,
Нашу вдачу молодецьку.
А як все те не поможе,
Дай йому євшану-зілля,
Щоб, понюхавши, згадав він
Степу вільного привілля”.
Ілюстрація Георгія Акулова
І пішов гудець в дорогу.
Йде він три дні і три ночі,
На четвертий день приходить
В місто Київ опівночі.
Крадькома пройшов, мов злодій,
Він до сина свого пана
І почав казати стиха
Мову зрадженого хана.
Улещає, намовляє…
Та слова його хлопчину
Не вражають, бо забув вже
Він і батька, і родину.
І гудець по струнах вдарив!
Наче вітер у негоду,
Загула невпинна пісня –
Пісня вільного народу.
Про славетнії події –
Ті події половецькі,
Про лицарськії походи –
Ті походи молодецькі!
Мов скажена хуртовин а,
Мов страшні Перуна громи,
Так ревли-стогнали струни
І то й співгудця-сіроми!
Але ось вже затихає
Бренькіт дужий акордовий –
І на місто його чути
Спів народний, колисковий.
То гудець співає тихо
Пісню тую, що співала
Мати синові своєму,
Як маленьким колисала.
Наче лагідна молитва,
Журно пісня та лунає.
Ось її акорд останній
В пітьмі ночі потопає…
Але спів цей ніжний, любий,
Ані перший, сильний, дужий,
Не вразив юнацьке серце, –
Він сидить німий, байдужий.
І схилилася стареча
Голова гуд ця на груди
Там, де пустка замість серця,
Порятунку вже не буде!..
Але ні! Ще є надія
Тут, на грудях в сповиточку!..
І тремтячими руками
Роздирає він сорочку.
І з грудей своїх знімає
Той євшан, чарівне зілля,
І понюхать юнакові
Подає оте бадилля.
Що ж це в раз з юнаком сталось?
Твар поблідла у небоги,
Затремтів, очима блиснув
І зірвавсь на рівні ноги.
Рідний степ – широкий, вільний,
Пишнобарвний і квітчастий –
Раптом став перед очима,
3 ним і батенько нещасний!..
* * *
Україно! Мамо люба!
Ч и не те ж з тобою сталось?
Чи синів твоїх багато
На степах твоїх зосталось?
Чи вони жне відцурались,
Не забули тебе, неньку,
Чи сховали жаль до тебе
І кохання у серденьку?
Марна річ! Були і в тебе
Кобзарі – гудці народні,
Що співали-віщували
Заповіти благородні,
А проте тієї сили,
Духу, що зрива на ноги,
В нас нема, і манівцями
Ми блукаєм без дороги!..
Де ж того євшану взяти,
Того зілля-привороту,
Що на певний шлях направить, –
Шлях у край свій повороту?!
Воля, воленька кохана!
Рідні шатра, рідні люди…
Все це разом промайнуло,
Стисло серце, сперло груди.
“Краще в ріднім краї милім
Полягти кістьми, сконати,
Ніж в землі чужій, ворожій
В славі й шані пробувати!” –
Так він скрикнув, і в дорогу
В нічку темну та пригожу
Подались вони обоє,
Обминаючи сторожу.
Байраками та ярами
Неутомно проходжали –
В рідний степ, у край веселий
Простували, поспішали.
Ілюстрація Георгія Акулова
1. Поясни, за яких обставин син половецького хана опинився в князівських палатах. Виразно прочитай уривок, який підтверджує твою думку.
2. Чому половецького сина не вразили пісні гудця? Відповідаючи, цитуй уривки з твору.
3. Що не дало юнакові забути рідний край? Що уособлює євшан-зілля у творі?
4. Виразно прочитай слова половецького юнака, які виражають його патріотизм. Прокоментуй, як ти їх розумієш.
5. Які частини твору є своєрідним обрамленням легенди? Виразно прочитай ці частини твору.
6. Виразно прочитай вступну частину поеми. У ній сказано, що Між рядками слів таїться в нім якесь пророкування. Як ти думаєш, на яке пророкування натякає автор?
7. Кого чи що засуджує у вступі ліричний герой твору? Прочитай виразно рядки, які виражають головну думку цієї частини.
9. Виразно прочитай першу строфу заключної частини поеми. Яку паралель проведено в цих рядках?
9. Поясни значення епіграф а до поеми.
10. Які важливі питання життя українці в порушено в поемі?
11. Чи бачить ліричний герой шлях, який виведе українців із глухого кута національної байдужості?
12. В основу легенди “Галицько-Волинського літопису” та поеми “Євшан – зілля” М. Вороного покладено ту саму подію. Поясни, чи однакова мета була в обох авторів. Свою відповідь обгрунтуй.
13. Аналізуючи легенду з “Галицько-Волинського літопису” та поему “Євшан-зілля” М. Вороного, ми можемо говорити, прощо розповідається в цих творах (тобто про їхній зміст). Ми можемо також міркувати над тим, як написано обидва твори (тобто про їхній стиль). Поясни, який із творів написаний яскравіше й більш захоплююче. Завдяки чому автору вдається цього досягнути?
14. Чому автор так назвав твір? Що він такою назвою хол в сказати?
15. Поміркуй, які почуття і думки володіли автором, коли він писав свій твір.
ЗБАГАЧУЙ СВОЄ МОВЛЕННЯ
1. М. Вороний дорікає, що українці свою землю зацурали, занедбали… Установи лексичне значення слова зацурати за його синонімами:
Коли вирушали на шляхту, не гордували й не гребували черню своєю… (Н. Рибак).
Запам’ятай! Сталі вирази слово за словом, слово по слову означають поступово, повільно розмовляти, розпитувати про щось.
І таку дер жить промову,
Що мов кров’ю з його серця
Слово точиться по слову (М. Вороний).
2. Який із варіантів найточніше пояснює лексичне значення слова шугати в реченні Слухай, старче, ти шугаєш ясним соколом у хмарах?
1. Летячи, підніматися в повітря, злетіти.
2. Пересуватися в повітрі за допомогою крил, ширяти.
3. Швидко, ривком іти, бігти, прямувати кудись, до когось, чогось, кидатися.
3. У реченні Чи вони жне відцурались, не забули тебе, неньку… до виділеного слова добери синоніми, уведя їх у речення.
Євшан-зілля – степова запашна рослина, різновид полину.
Ідеал – найвища мета діяльності суспільства, особистості, найкращий взірець чогось.
Ясер – бранці або речі, які захоплювали підчас нападів.
Почіт – увага, шанування.
Хан – вождь-, правитель у половців.
Гудець – тут: співець.
Сіріма – бідний, родом із простолюду.
Актрд – сполучення кількох музичних звуків, що сприймаються як цілісність.
Усповитічку – бути загорненим у тканину.
Манівц3- кружний, обхідний шлях.
Небіга – тут: бідолаха, неборак, сердешний.
Зверни увагу!
У реченні Твар поблідла у небоги слово твар застаріле й має значення “обличчя”, “лице”.
ТВОЇ ЛІТЕРАТУРНІ ПРОЕКТИ
Як ти вважаєш, яку людину можна назвати патріотом? У чому може проявлятися патріотизм людини? Підготуй роздум на тему “Що може виконувати роль євшан-зілля для сучасних українців?”. Добирай приклади із сучасного життя. Виголоси повідомлення в класі.
ЛІРО-ЕПІЧНИЙ ТВІР. ЛІРИЧНИЙ ГЕРОЙ ПОЕМА
З п’ятого класу ти знаєш, що за родами твори літератури поділяються на три групи – епос, лірику й драму. Існують проміжні утворення, серед них – ліро-епос, який поєднує ознаки епосу й лірики.
У ліричних і ліро-епічних творах є ліричний герой – уявна особа, яка висловлюється в ліричному творі й виражає свої переконання та переживання. Ліричний герой нетотожний з автором.
Одним із найпоширеніших ліро-епічних творів є поема. Поема – переважно віршований твір, у якому зображуються важливі події та яскраві характери, “євшан-зілля” М. Вороного – поема.
ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
1. Склади до поеми М. Вороного “Євшан-зілля” простий план і запиши його в зошит.
2. Випиши з поеми в зошит цитати, які характеризують сина половецького хана. Розкажи за виписаними цитатами, яким змальовує автор половецького юнака.
3. Які твори називають ліро-епічними? Назви їхні особливості. Наведи приклад ліро-епічного твору.
4. Хто такий ліричний герой? Опиши, яким ти уявляєш ліричного героя поеми М. Вороного “Євшан-зілля”. Відповідаючи, наводь цитати з поеми.
5. Який художній твір називають поемою? Доведи, що твір М. Вороного “Євшан-зілля” – поема.
(2 votes, average: 4.00 out of 5)