Вступ. Слово в житті людини. Краса світу і людської душі в художньому слові. Образне слово – першоелемент літератури. Початок словесного мистецтва: фольклор і літописи. Художня література як мистецтво слова. Види мистецтва

Мета: разом з учнями визначити роль слова в житті людини, зокрема в літературі, поглибити розуміння ролі слова, зокрема художнього, у житті людини, специфіки образного слова; зацікавити дітей українською книжкою; розвивати культуру зв’язного мовлення школярів, увагу, пам’ять, спостережливість; уміння грамотно висловлювати власну думку; формувати кругозір, світогляд; прищеплювати почуття пошани, поваги до національної літератури, українського слова, звичаїв, обрядів нашого народу; виховувати інтерес до наслідків власної праці.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань.

Засоби навчання: виставка книжок художньої, навчальної, довідкової літератури, портретна галерея українських письменників, творчість яких вивчатиметься у 5-му класі, музичний фрагмент “Реве та стогне Дніпр широкий” (музика М. Лисенка), текст балади Т. Шевченка “Причинна”, репродукція картини І. Айвазовського “Дев’ятий вал”.

ТЛ: образне слово.

Епіграфи до уроку:

Споконвіку було Слово, і з Богом було Слово, і Слово було – Бог…

Біблія, 1в. 1:1-17

Ну що б, здавалося, слова…

Слова та голос – більш нічого.

А серце б’ється-ожива,

Як їх почує!..

Т. Шевченко

Ах, скільки струн в душі дзвенить!

Ах, скільки срібних мрій літає!

В які слова людські їх влить?

Ні, слів людських для них немає.

Вони ж так прагнуть в слові жить.

Олександр Олесь

Перебіг уроку

I. Організаційний етап.

II. Актуалізація опорних знань та суб’єктного досвіду.

Бесіда за питаннями.

– Як ви провели літо?

– Що особливо запам’яталося?

– З ким вам найбільше подобалося спілкуватися? Чому?

– Яке значення мають слова в нашій мові?

– Як слово пов’язане з життям людини?

– Чому народ склав так багато прислів’їв, приказок, загадок про слово? Чи знаєте ви їх? Наведіть приклади.

– Яка роль належала слову в усній народній творчості?

– Як потрібно плекати слово?

III. Оголошення теми, мети уроку. Мотивація навчальної діяльності.

Вступне слово вчителя.

– Чи любите ви читати казки, оповідання, поезії, історії про цікаві пригоди? (Відповіді учнів). Тож, починаючи із сьогоднішнього уроку, ми вирушаємо у цікаву мандрівку до літературної країни, де зустрінемося із фантастичними героями, захопливими подіями.

У чому полягає значення літературного слова? Завдяки йому ми маємо можливість дізнатися про героїку історичного минулого рідного краю, побут, звичаї, обряди, вірування українського народу. Недарма кажуть у народі: “Книга – це скарбниця людських знань”.

Тому щоб подорож була справді захопливою, необхідно багато й уважно читати, хвилюватись і радіти разом з літературними героями; висловлювати власні думки, переживати почуття, відгукуватися на спостереження щодо обговорення різноманітних питань, спробувати особисто бути митцем слова. Бо саме живе слово відображає життя людини, красу її та довкілля. За допомогою слова ми можемо зануритися в глибину людської душі, поміркувати, задуматися над сенсом життя; вчити бачити і відчувати Добро і Зло, Правду і Кривду.

Отже, щасливої нам мандрівки до світу мистецтва слова на шляху пізнання нового, корисного, бажаного, гарного.

IV. Сприйняття та засвоєння учнями навчального матеріалу.

Матеріал для вчителя.

Слово в житті людини. Слово (визначення за тлумачним словником) – мовна одиниця: конкретне сполучення, порядок звуків, що виражає певне поняття про явище, предмет, їх властивості і зв’язки між ними.

Відомий французький письменник Антуан де Сент-Екзюпері писав: “Єдина справжня розкіш – розкіш людського спілкування”.

Через слово людина засвоює досвід минулих поколінь, мову, традиції та звичаї своїх батьків, культуру своєї нації.

У спілкуванні людина виявляє себе як індивід, тобто показує рівень інтелекту, освіченості, загальної та мовної культури, вихованості. Щоб спілкування було змістовним, повноцінним, досягло мети, недостатньо володіти красивим багатим культурним мовленням, слід уміти добирати слова відповідно до умов спілкування, стежити за їх образністю, спрямуванням.

Інтерактивна вправа “Мікрофон”.

– Що, на вашу думку, повинен знати чи вміти співрозмовник, щоб бути цікавим для вас? (Відповіді учнів).

– Розгляньмо епіграфи до уроку. Як ви розумієте їх суть? (Відповіді учнів).

Обговорення народних приказок і прислів’їв про роль слова, спілкування.

· Красне слово – золотий ключ.

· Лагідні слова роблять приятелів, а гострі слова – завзятих ворогів.

· Шабля ранить тіло, а слово – душу.

· Не завжди говори, що знаєш, а завжди знай, що говориш.

· Ліпше переконувати словом, ніж кулаками.

· Держи хліб на обід, а слово на одвіт.

Матеріал для вчителя.

Образне слово – першоелемент літератури. Образне слово – особливе поетичне слово (або група слів), яке вражає своєю красою, незвичністю, загадковістю, приховує багато знань, які кожен розуміє по-своєму.

Література виникла на грунті усного слова. Усна народна творчість (фольклор) зародилася і розвинулася задовго до появи письменства, а отже, і розвитку літератури, а дійшла до нас саме завдяки літературі.

Фольклор і літописи. Джерела нашого словесного мистецтва, зокрема художньої літератури, – у фольклорі та писаній словесності.

Фольклор – усна творчість народу. У фольклорних творах: народних піснях, легендах, переказах, казках, піснях, баладах, думах, прислів’ях, приказках, загадках тощо – люди висловлюють набутий життєвий досвід. Наприклад, любов до матері – у прислів’ях: “Як мати рідненька, то й сорочка біленька”, “Нема того краму, щоб купити маму”, “Хто матір забуває, того Бог карає”.

У народного твору завжди був першоавтор, людина обдарована, здатна особливо, по-своєму, бачити світ, образно висловлюватися. Однак твір, не зафіксований на письмі, передаючись з уст в уста, дещо змінювався: оповідачі певні слова додавали, певні – вилучали, у пісенних творах змінювали мелодію, окремі куплети. Твір фольклору “шліфувався” устами багатьох оповідачів, унаслідок чого “згладжувалося” яскраво індивідуальне авторське начало, – і одного автора визначити стало неможливо.

Зберігати в пам’яті найважливіші історичні події з тим, щоб нащадки мали змогу вчитися на прикладах із життя своїх попередників, ставало все складніше. Виникла необхідність записування важливих подій, дат, імен тощо. Одним з давніх видів такої писаної словесності стали літописи.

Літописи – це найдавніший вид історичної та художньої літератури, у якому записи подій ведуть у хронологічній (часовій – “від літа до літа”) послідовності. Літописцями в основному були монахи, ігумени. Відомим літописцем свого часу був ігумен Києво-Печерського монастиря – Нестор. Він був високоосвіченою людиною, добре знав грецьку, латинську та інші мови. Літописна “Повість минулих літ”, яку вивчають у школі, була складена Нестором, але вважають, що він був не єдиним автором. У літописах звеличували військову звитягу, мудрість, велич окремих провідників народу: князів, козацьких ватажків, діяння святих (літопис Самійла Величка, Галицько-Волинський літопис).

У літописах віддзеркалена більшою чи меншою мірою індивідуальність автора, його сприйняття і певна оцінка тих явищ, подій, осіб, про яких він пише.

Література із захопленням сприймається читачем, коли вона написана (усно передана) простим, цікавим, образним словом. Що означає вислів “образне слово”? Це те, що надає засобами мови можливість позитивно вплинути на уяву людини, її фантазію, мислення; навчити і виховати наше майбутнє.

Коли ви читаєте книгу, що дає вам можливість зазначити: “Захоплююча, вражаюча, чудова!” Сюжет? Герой? Події? Це так, але без образного літературного слова художній твір не був би довершеним, вагомим, змістовним.

Художня література – вид мистецтва, що відображає дійсність засобами слова в образній писемній формі.

Письменник малює картини життя образно, за допомогою творчої уяви; літературні твори ми сприймаємо почуттям, серцем. Наприклад, ви бачите на небі хмару – це предмет природи. Коли ж художник зобразить її на картині або поет напише:

Хмаринка в небі голубім

Пливе, як мрія, одиноко… (А. Малишко).

Це теж образи хмарки – живописний і літературний. Тобто художні образи можна створювати різними засобами – пензлем, звуком, словом тощо. Тому існують різні види мистецтва.

Види мистецтва. Мистецтво поділяють на такі види:

· часове (поезія, музика);

· просторове (архітектура, скульптура, живопис і галузі);

· просторово-часове (сценічне, ораторське та хореографічне).

Кожний вид мистецтва моделює світ у художніх образах властивим лише йому засобами і на відповідному матеріалі:

· в образотворчому мистецтві вони створюються нанесенням ліній рисок, крапок, плям, фарбами різних кольорів на полотно, папір: дошку;

· скульптурний образ створюється вирізуванням ліній, кутів, округлостей, виїмок на дереві, камені, мармурі;

· музичний – сполученням звуків різної висоти, сили, тембру.

Назвавши різні види мистецтва, доцільно звернути увагу п’ятикласників на те, як образ одного й того ж явища чи предмета відтворюється засобами різних видів мистецтва. Пропонуємо учням розглянути малюнок репродукцію картини І. Айвазовського “Дев’ятий вал”, прослухати вступну частину до пісні “Реве та стогне Дніпр широкий” (музика М. Лисенка) та прочитати вступ до балади “Причинна” Т. Шевченка, у якому теж зображена буря на великій ріці. Уважно роздивившись, як зображені окремі деталі малюнка (заломлені гілки дерев, скуйовджені хмари, високі хвилі, перевага темних тонів), учні роблять висновок, що перед ними живописний (зоровий) образ бурі на великій річці. В уривку з музичного твору вони відзначать завивання й свист вітру, гуркіт грому, скрип і шум дерев, плюскіт хвиль – це музичні (звукові) образи, за допомогою яких композитор відтворив бурю. Образ бурі дає і Т. Шевченко, але створений цей образ засобами художнього слова. Художній образу літературі створюється засобами образної мови – це словесний образ. Що в нього спільне з образами живописними та музичними і що відмінне? Спільним є зміст образів (буря на Дніпрі), але музичний образ передає лише звукову сторону явища, живописний – зовнішній вигляд предметів під час бурі. Словесний же образ відтворює й звуки бурі, і зовнішній вигляд предметів природи; він ніби об’єднує в собі риси і музичного, і живописного образів. Це пояснюється тим, що виражальні можливості художньої мови значно ширші, ніж музики й живопису.

Робота з підручником.

Проблемне запитання.

– Назвіть вид мистецтва, від якого ви отримуєте найбільшу насолоду, задоволення. Умотивуйте власну думку.

Бесіда. Обговорення прислів’їв про книги.

– Які ви знаєте прислів’я, де зазначається важлива роль книги? (Відповіді учнів).

– Проаналізуємо зміст таких прислів’їв:

Орієнтовний матеріал для роботи:

· Книга вчить, як на світі жить.

· Дім без книги – день без сонця.

· Купиш хорошу книгу – придбаєш розумного друга.

· Сонце освітлює людині шлях, книжка дає їй крила.

Фізкультхвилинка.

V. Закріплення опрацьованого навчального матеріалу.

Бесіда за питаннями.

– Що таке фольклор?

– Який найдавніший вид художньої та історичної літератури вам відомий?

– Що таке мистецтво? У чому його призначення?

– Які є види мистецтва?

– Яка роль мистецтва слова?

– Як художня література пов’язана з іншими видами мистецтва?

VI. Підсумки. Оцінювання.

Слово вчителя.

– Підійдімо до нашої виставки. Погляньмо, що цікавого ми, п’ятикласники, зустрінемо на шляху до знань.

Учитель коментує виставку, а учні розглядають, запитують.

– Завдяки книжці ми переносимося в інші епохи, заглиблюємося в долю героїв творів, разом з ними радіємо та сумуємо, переборюємо найтяжчі випробування.

Книжка виховує в нас любов до рідного краю, повагу до інших народів, інтереси до їхньої культури; навчає рідної мови, розкриває красу поетичного слова. Вона вчить бути чесними, працьовитими, добрими. Тож в добру путь, до висот художнього слова!

VII. Домашнє завдання та інструктаж до його виконання.

– Опрацювати відповідний матеріал підручника;

– прочитати міфи і легенди українців, уміти їх виразно переказувати.




1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Вступ. Слово в житті людини. Краса світу і людської душі в художньому слові. Образне слово – першоелемент літератури. Початок словесного мистецтва: фольклор і літописи. Художня література як мистецтво слова. Види мистецтва