Комплексні сполуки марганцю

Related posts:

1. Комплексні сполуки міді Одним з основних властивостей міді всіх ступенях окислення є здатність утворювати комплексні сполуки. Більшість розчинних сполук міді є комплексними. Одновалентна мідь проявляє координаційне число, рівне 2, Двовалентне – 4, рідше 6. Для одновалентних міді характерні комплекси з такими лігандами як хлорид-, сульфід-, тіосульфат-аніони: [CuCl2] -, [CuS2] 3-, [Cu (S2O3 ) 2] 3. Двовалентне мідь утворює […]...
2. Комплексні сполуки заліза, кобальту та нікелю У елементів тріади заліза яскраво проявляється здатність d-елементів утворювати комплексні сполуки. Відомі катіонні Аквакомплекси [Е (H2O) 6] 2+ і [Е (H2O) 6] 3+, аміачні комплекси [Е (NH3) 6] 2+ і [Е (NH3) 6] 3+. Стійкість аміачних комплексів збільшується в ряду Fe – Co – Ni. [Fe (NH3) 6] 2+ і [Co (NH3) 6] 2+ стійкі […]...
3. З’єднання марганцю (II) У ступені окислення +2 для марганцю характерні оксид, гідроксид і солі. Оксид марганцю (II) MnO – кристалічна речовина сіро-зеленого кольору, утворює дві поліморфні модифікації: кубічну і гексагональну, володіє напівпровідниковими властивостями. Проявляє переважно основні властивості. З водою і розчинами лугів не взаємодіє, в кислотах розчиняється, утворюючи солі марганцю (II) і воду: MnO + 2HCl = MnCl2 […]...
4. Комплексні сполуки срібла Характерною особливістю срібла є здатність утворювати комплексні сполуки. Одновалентної срібло проявляє координаційне число, рівне 2, для нього характерні комплекси з такими лігандами як хлорид-, сульфід-, тіосульфат-аніони: [AgCl2] -, [AgS2] 3-, [Ag (S2O3) 2] 3-, [Ag (NH3) 2] +. Аміачні комплекси утворюються при дії аміаку на оксид або хлорид срібла (I) Отримання і розчинення хлориду срібла: […]...
5. Хімічні властивості марганцю Марганець – активний метал. Взаємодія з неметалами Легко окислюється киснем повітря з утворенням оксидів різного складу: Вище 800 ° С утворюється змішаний оксид марганцю (II, III): 3Mn + 2O2 = Mn3O4; При температурі 450 – 800 ° С виходить оксид марганцю (III): 4Mn + 3O2 = 2Mn2O3 Нижче 450 ° С утворюється оксид марганцю (IV): […]...
6. Бром та його сполуки Бром – елемент VII групи періодичної таблиці Менделєєва Д. І.. Бром має 7 електронів на зовнішньому енергетичному рівні, до завершення оболонки йому не вистачає одного електрона. При взаємодії з металами він виступає в якості окислювача, але з-за свого розташування в періодичній системі може бути і відновником. Бром являє собою бінарну рідина коричневого кольору – Br2. […]...
7. Загальна характеристика марганцю Марганець був вперше отриманий в 1774 р шведським хіміком Юханом Готлібом Ганом з мінералу пиролюзит при сплаву його з вугіллям. Мінерал пиролюзит був відомий ще Плинию Старшому, в рукописах Альберта Великого він називається “магнезія”. Ідею про те, що в піролюзиті міститься новий елемент, висловив Карл Шеєле, він і послав своєму другові Гану зразок мінералу. Спочатку […]...
8. Сполуки ванадію (V) Ступінь окислювання +5 для ванадію реалізується в оксокатіонах VO2 +, VO3 + (ванадил-іони) і оксоаніонів VO43-, V2O74-, V3O93- та ін. (Ванадат (V) – іони). Оксид ванадію (V) V2O5 – тугоплавкое кристалічна речовина червоно-бурого кольору, має напівпровідниковими властивостями. Проявляє кислотні властивості. Погано розчиняється у воді, утворюючи розчин світло-жовтого кольору. Легко розчиняється в лугах, з утворенням ванадатів: […]...
9. Способи отримання галогенів Отримання хлору У промисловості хлор отримують електролізом розплаву або розчину хлориду натрію. Електроліз розплаву хлориду натрію. У розплаві хлорид натрію дисоціює на іони: NaCl → Na + + Cl- На катоді відновлюються іони натрію: K (-): Na + + 1e → Na0 На аноді окислюються іони хлору: A (+): 2Cl – ̶ 2e → Cl20 […]...
10. Застосування марганцю та його сполук Марганець застосовують як добавки до сталі, яка поліпшує її властивості. Підвищену стійкість до ударів і стирання має марганцовистого сталь. Із сплавів Гейслера (Al – Mn) виготовляють дуже сильні постійні магніти. Манганін (12% Mn, 3% Ni, 85% Сu) володіє мізерно малим температурним коефіцієнтом електроопору та іншими цінними електротехнічними властивостями. Оксид марганцю (IV) – основний вихідний продукт […]...
11. Поширеність марганцю в природі Марганець – досить поширений елемент, його вміст в земній корі становить 0,1 мас. %. У вільному стані не зустрічається, утворює велику кількість власних мінералів, основними з яких є: пиролюзит MnO2, манганіт Mn2O3 – H2O, родохрозит MnCO3, гаусманит Mn3O4, родоніт MnSiO3, псиломелан mMO – nMnO2 – xH2O, де М – Ba, Ca, K, Mn (II). Міститься […]...
12. Сполуки кобальту і нікелю (II) Ступінь окислення +2 характерна для кобальту і нікелю. Оксиди кобальту (II) CoO і нікелю (II) NiO. Оксид кобальту (II) – сірі, коричневі або оливково-зелені кристали з кубічною решіткою. Оксид нікелю (II) – залежно від способу отримання змінює колір від світло – до темно-зеленого і чорного. При звичайних умовах стійкі кристали гексагональної сингонії, вище 252 ° […]...
13. Підгрупа марганцю З елементів даної підгрупи № 43 – технецій (Тс) – в земній корі не міститься. Дуже малі його кількості були отримані штучно, причому встановлено, що за хімічними властивостями він загалом набагато ближче до ренію, ніж до марганцю. Однак детальне вивчення самого елемента та його сполук поки не здійснено. Марганець належить до поширених елементів, складаючи 0,03 […]...
14. Марганець та його сполуки Марганець – твердий метал сірого кольору. Може змінювати свій ступінь окислення: +2, +4, +6, +7. Чим вище ступінь окислення, тим більше ковалентный характер носить з’єднання. Реагує з кислотами: Mn + 2HCl = MnCl2 + H2. Найбільш важливе з’єднання – нерозчинний оксид марганцю (IV) коричнево-чорного кольору, який є дуже сильним окислювачем. Сполуки зі ступенем окислення +6 […]...
15. Властивості марганцю МАРГАНЕЦ (Mangan; від нім. Mangan), Mn – хім. елемент VII групи періодичної системи елементів; ат. н. 25, ат. м. 54,93810. Сріблясто-білий метал. У з’єднаннях виявляє ступеня окислення від + 2 до + 7, з них найбільш стійки з’єднання зі ступенями окислення + 2, +4 і +7. Складається з стабільного ізотопу 55Мn. Зі штучних радіоактивних ізотопів […]...
16. Сполуки ванадію (IV) При звичайних умовах ступінь окислення +4 є для ванадію найбільш характерною. Ванадій (IV) існує в таких формах: VO2 + (ванадиніт-іон), VO32-, V4O92- (ванадат (IV) – іони). У комплексних іонах має координаційне число, рівне 6, а також 4 і 5. Оксид ванадію (IV) VO2 – речовина синього кольору, має кристалічну решітку типу рутилу. Амфотерное з’єднання, з […]...
17. Амфотерні органічні і неорганічні сполуки Амфотерними називають з’єднання, які в залежності від умов можуть бути як донорами Китіон водню і проявляти кислотні властивості, так і їх акцепторами, тобто проявляти основні властивості. Амфотерні органічні і неорганічні сполуки 1. Взаємодіючи з сильними кислотами, вони виявляють основні властивості 2. Взаємодіючи з лугами – сильними підставами, пчфотерние гндроксіди і окенли виявляють кислотні властивості Взаємодіючи […]...
18. Сполуки ванадію (II) В сполуки ванадію (II) метал входить у вигляді катіона V2 +. Оксид ванадію (II) VO – речовина сірого кольору, володіє металевим блиском і досить високою електричну провідність, кристалізується в кубічної гранецентрированной решітці типу хлориду натрію. Проявляє основні властивості, з водою і лугами не взаємодіє, реагує з кислотами: VO + 2HCl = VCl2 + H2O; При […]...
19. Оксид і гідроксид срібла (I) Оксид срібла (I) Ag2O – буро-чорні кристали з кубічною кристалічною решіткою, щільність 7,14 г / см3, при 300 ° С розкладається. Має виражені основні властивості. У воді погано розчиняється, але надає їй слаболужну реакцію: Ag2O + H2O = 2Ag + + 2OH-. При нагріванні до 300 ° С розкладається на кисень і срібло: 2Ag2O = […]...
20. Сполуки миш’яку При розчиненні у воді мишьяковістого ангідриду утворюється ортомишьяковістая, або миш’яковиста кислота: As2O3 + 3Н2O = 2H3AsO3 Це слабка кислота, відома лише у водних розчинах. Миш’яковиста кислота амфотерна. Вона може диссоциировать двояко: 3Н + + AsO33- ⇄ H3AsO3 ⇄ As3 + + 3ОН- у лужному середовищі в кислому середовищі Ортомишьяковістая кислота дуже легко розкладається з утворенням […]...
21. Дисоціація комплексних сполук При розчиненні у воді комплексних сполук зазвичай вони розпадаються на іони зовнішньої і внутрішньої сфер (подібно до сильних електролітів), так як ці іони пов’язані іоногенно, в основному електростатичними силами. Це оцінюється як первинна дисоціація комплексних сполук. Вторинна дисоціація комплексного сполуки – це розпад внутрішньої сфери на складові її компоненти. Цей процес протікає по типу слабких […]...
22. Електролітична дисоціація Розчинення будь-якої речовини у воді супроводжується утворенням гідратів. Якщо при цьому в розчині не відбувається формульних змін у частинок розчиненої речовини, то такі речовини відносять до неелектролітів. Ними є, наприклад, газ азот N2, рідина хлороформ СНCl3, тверда речовина сахароза C12Н22О11, які у водному розчині існують у вигляді гідратів їх молекул. Відомо багато речовин (в загальному […]...
23. Хімічні властивості галогенводнів 1. У водному розчині галогенводні проявляють кислотні властивості. Взаємодіють з підставами, основними оксидами, амфотерними гідроксидами, амфотерними оксидами. Кислотні властивості в ряду HF – HCl – HBr – HI зростають. Наприклад, хлороводень реагує з оксидом кальцію, оксидом алюмінію, гідроксидом натрію, гідроксидом міді (II), гідроксидом цинку (II), аміаком: 2HCl + CaO → CaCl2 + H2O 6HCl + […]...
24. Кисневі сполуки галогенів Серед кисневих сполук галогенів, в яких вони проявляють позитивні ступені окислення, найбільш відомі і отримали найбільше застосування кисневі сполуки хлору. Фтор не утворює сполук, в яких він виявив би позитивну ступінь окислення, а бром і йод утворюють, але практичне застосування цих сполук значно менше. Хлор може утворювати сполуки не тільки з воднем і металами, а […]...
25. Хімічні властивості сірководню 1. У водному розчині сірководень виявляє слабкі кислотні властивості. Взаємодіє з сильними основами, утворюючи сульфіди і гідросульфіди: Наприклад, сірководень реагує з гідроксидом натрію: H2S + 2NaOH → Na2S + 2H2O H2S + NaOH → NaНS + H2O 2. Сірководень H2S – дуже сильний відновник за рахунок сірки в ступені окислення -2. При нестачі кисню і […]...
26. Хімічні властивості фосфіну 1. У водному розчині фосфін проявляє дуже слабкі основні властивості (за рахунок неподіленої електронної пари). Беручи протон (іон H +), він перетворюється в іон фосфонію. Основні властивості фосфіну набагато слабкіше основних властивостей аміаку. Виявляються при взаємодії з безводними кислотами. Наприклад, фосфін реагує з йодоводневою кислотою: PH3 + HI → PH4I Солі фосфонію нестійкі, легко гідролізуються. […]...
27. Сполуки ціану. Ціан (диціан) Сполуки ціану відомі з 1704 р., коли була відкрита берлінська лазур. Дослідженнями Гей – Люссака (1815) було встановлено існування вуглецевого “радикала” CN, що має схожість з елементарними галоидами. З Освіта ціану тут аналогічно виділенню йоду при дії йодистого калію на мідний купорос. Спектроскопически виявлено утворення нікчемних кількостей ціану при прожарюванні вугілля в електричній дузі в […]...
28. Будова комплексних сполук При взаємодії часток спостерігається взаємна координація частинок, яку можна визначити як процес комплексоутворення. Наприклад, процес гідратації іонів закінчується утворенням аквакомплексів. Реакції комплексоутворення супроводжуються перенесенням електронних пар і призводять до утворення або руйнування з’єднань вищого порядку, так званих комплексних (координаційних) сполук. Особливістю комплексних сполук є наявність в них координаційного зв’язку, що виникла по донорно-акцепторного механізму. Комплексними […]...
29. Оксид і гідроксид міді (II) Оксид міді (II) CuO – кристали чорного кольору, кристалізуються в моноклінної сингонії, щільність 6,51 г / см3, температура плавлення 1447 ° С (під тиском кисню). При нагріванні до 1100 ° С розкладається з утворенням оксиду міді (I): 4CuO = 2Cu2O + O2. У воді не розчиняється і не реагує з нею. Має слабко виражені амфотерні […]...
30. Загальна характеристика s-елементів та їх сполук Біогенні елементи поділяють на елементи: s-, p – і d-блоки. Хімічні елементи в атомах яких заповнюються електронами s-підрівень зовнішнього рівня, називають s-елементами. Будова їх валентного рівня ns1-2. Невеликий заряд ядра, великий розмір атома сприяють тому, що атоми s-елементів – типові активні метали; показником цього є невисокий потенціал їх іонізації. Катіони IIА групи мають менший радіус […]...
31. Кисневі сполуки азоту Азот утворює з киснем кілька сполук, в яких виявляє різні ступені окислення. Існує закис азоту N2О, або, як її називають, “звеселяючий газ”. У ній азот проявляє ступінь окислення + 1. У окису азоту NO азот проявляє ступінь окислення + 2, в азотистому ангідриді N2О3 – + 3, в двоокису азоту NО2 – +4, в пятиокиси […]...
32. Фосфор і його сполуки Будова і властивості атомів. Наступний після азоту представник головної підгрупи V групи Періодичної системи Д. І. Менделєєва – елемент-неметал фосфор Р. Атоми фосфору в порівнянні з атомами азоту мають більший радіус, менше значення електронегативності, а значить, більш виражені відновні властивості. Сполуки зі ступенем окислення -3 атома фосфору зустрічаються рідше, ніж у азоту (тільки в фосфід […]...
33. Електричний струм у рідині Припустимо, що у нас є ванночка з дистильованою (чистої без домішок) водою. У неї опущені два електроди у вигляді вугільних стрижнів. В електричному ланцюзі цих електродів також є: постійне джерело харчування, вимикач, реостат, амперметр і вольтметр. При подачі електроживлення на вугільні стрижні нічого не буде відбуватися, оскільки чиста вода є діелектриком. Тепер ми додамо в […]...
34. Кисневі сполуки азоту і фосфору До кисневих сполук азоту і фосфору відносять їх оксиди. Азот здатний змінювати свій ступінь окислення від -3 до +5, тому ступені окиснення його оксидів також змінюються. N2O і NO – безбарвні гази; NО2 – бурий газ (“лисячий хвіст”). N2O3 – рідина синього кольору; N2O5 – прозорі кристали. N2O – оксид азоту (I) – звеселяючий газ. […]...
35. Кисневі сполуки азоту – коротко Оксиди. Азот утворює шістьох оксидів зі ступенями окислення +1, +2, +3, +4, +5. Оксид азоту (IV) NO2 – бурий, дуже отруйний газ. Він легко виходить при окисленні киснем повітря безбарвного несолеобразующіе оксиду азоту (II). Азотна кислота HNO3. Це безбарвна рідина, яка “парує” на повітрі. При зберіганні на світлі концентрована азотна кислота жовтіє, так як частково […]...
36. Хімічні елементи і неорганічні сполуки H (Hydrogenium), № 1 Маса атома водню дорівнює 1 а. е. м. Проста речовина водень складається з двоатомних молекул, його формула – Н2. При звичайних умовах водень – газ, не має кольору і запаху, погано розчинний у воді. При сильному стисненні і охолодженні він переходить в рідкий стан. Рідкий водень кипить при -253 ° С. […]...
37. Теорія електролітичної дисоціації – коротко Теорія, основоположником якої є Сванте Арреніус в період 1883-1887 рр., Базується на ідеї, що при попаданні молекул розчинної речовини (електроліту) в полярну або неполярну рідина відбувається їх дисоціація на іони. Електролітами називаються сполуки, які в розчині мимовільно розпадаються на іони, здатні до самостійного існування. Кількість які виникають іонів, їх будова і величина заряду залежать тільки […]...
38. Аміак Фізичні властивості: аміак (NH3) – безбарвний газ з різким запахом, розчинний у воді, в 2 рази легше повітря; при охолодженні до -33,4 ° C і нормальному тиску перетворюється на прозору рідину, при 77,8 ° C твердне. Масова частка аміаку в концентрованому розчині – 25%. Розчин NH3 у воді – аміачна вода або нашатирний спирт. Медичний […]...
39. Реакції гідролізу сполук біогенних елементів Гідроліз є окремим випадком сольволіза. У загальному випадку під гідролізом розуміють реакцію обмінного розкладання між водою і відповідним з’єднанням. Згідно Протолітична теорії, іонний гідроліз не розглядається як особливе явище, а вважається звичайним явищем переходу протона від кислоти до основи. Хімізм гідролізу сполук, що розпадаються в розчині на іони, можна розглядати як результат поляризационного взаємодії іонів […]...
40. Органічні сполуки За багатством і різноманіттю своїх похідних вуглець залишає далеко позаду всі інші елементи, разом узяті: у той час як хімічних сполук, що не містять С в своєму складі, відомо лише кілька десятків тисяч, число вивчених вуглецевих сполук обчислюється сотнями тисяч Ця обставина змушує виділити детальне вивчення хімії вуглецю в самостійну область, звану зазвичай органічною хімією. […]...