Історія Нідерландів
Територія Н. була заселена вже в епоху неоліту. У 2-й пол. 1 тис. До н. е. тут жили кельтські племена, до поч. н. е. витіснення германцями. У 1 в. н. е. частина Н. була завойована римлянами, в 3-4 ст. – Франками, саксами і фризами. З утворенням Франкського королівства (5 ст.) Територія Н. увійшла до його складу, потім – в імперію Карла Великого. Після її розвалу відійшла до Східно-Франкського королівства (кін. 9 ст.). У 10-11 вв. утворився ряд феодальних володінь – васалів Священної Римської імперії. У 14 в. в деяких з них – графствах Голландії, Гелдерн, Зеландії – виникли і стали активно діяти станові представництва – штати. У 15 в. Голландія, а потім і інші феодальні володіння увійшли до складу герцогства Бургундського, з його розпадом опинилися в підпорядкуванні Габсбургів, а після розділу імперії Карла V – під владою Іспанії.
Ще в 12 в. в Н. виникли міста, швидко росли торгівля і ремесла. До сер. 16 в. політичний, економічний і релігійний гніт абсолютистской Іспанії став гальмом їх розвитку. У 1566 почалася буржуазна революція, яка тісно переплелася з боротьбою проти панування Іспанії та католицької церкви. Н. з’явилися першою в світі країною, де відбулася подібна революція і виникла держава з немонархіческіе формою правління – Республіка Об’єднаних провінцій. Іспанія визнала її незалежність в 1648.
У 17 – поч. 18 в. голландська економіка, найпотужніша в Європі, володіла ключовими позиціями у світовій торгівлі, міжнародних перевезеннях. Високий рівень суднобудування і судноплавства зумовив великі географічні відкриття в Азії, Австралії, Північній Америці, що поклали початок створенню великої колоніальної імперії. Однак відставання в розвитку промисловості призвело до поразки в боротьбі з Англією за колоніальне, морське і торгове панування. До сер. 18 в. республіка втратила світову економічну гегемонію.
У складі першої коаліції, створеної Англією, республіка брали участь у війні проти революційної Франції, але зазнала невдачі і в 1795 була окупована французькими військами. У 1806 Наполеон перетворив її в Голландське королівство, а з 1810 – включив до складу французької імперії.
За рішенням Віденського конгресу (1815) на території Сполучених провінцій виникло суверенна Нідерландське королівство, до 1830 включало також Бельгію. З тих пір в Н. царює династія Нассау.
Економічні реформи з сер. 19 в. сприяли прискоренню процесу індустріалізації – розвитку легкої, харчової, суднобудівної галузей, хімічних та електротехнічних виробництв. Але в основному добробут країни грунтувалося на міжнародних торгових і фінансових операціях, експлуатації колоній (насамперед Індонезії). Склалося розподіл суспільства на основні групи (“стовпи”) за релігійним принципом, що відбилося на партійно-політичної і всіх громадських структурах. Провідними партіями стали клерикальні (Римсько-католицька, Християнсько-історичний союз (ХДС), Антиреволюційна (АРП)), а також Соціал-демократична робоча партія (1894), з якої пізніше виді – лилася Соціал-демократична партія, СДП (1909). В кін. 19 в. виникли перші профспілки. Н., оголосивши про нейтралітет, не брали участь в 1-й світовій війні, але сильно постраждали від неї, так як опинилися відрізані від своїх колоній – найважливіших джерел сировини й основних ринків збуту. У 1920-30-і рр. в цілому зберігалася орієнтація економіки на традиційні неіндустріальні сфери, хоча процес зростання промисловості поступово набирав обертів. Н. важко пережили кризу 1929-33, а потім і зазнали збитків від автаркії провідних європейських країн.
В поч. 2-й світової війни Н. також оголосили про нейтралітет. Але Німеччина окупувала їх у травні 1940. Окупація тривала 5 років; лише восени 1944 в Н. вступили армії союзників, а повністю німецькі війська в Н. капітулювали лише на початку травня 1945.
Після війни Н. відмовилися від традиційної політики нейтралітету і увійшли в різні політичні, військові, економічні організації: приєдналися до Плану Маршалла, спільно з Бельгією і Люксембургом організували торгово-економічний союз Бенілюкс, увійшли в ООН, НАТО, ЄОВС, з’явилися одними із засновників ЄС. У післявоєнний період відбувся розпад голландської колоніальної імперії. У 1945 отримала незалежність Індонезія, в 1975 – остання з колоній – Нідерландська Гвіана (Суринам). Втрата колоній і зміна структури світового попиту в умовах розгорнулася НТР зумовили необхідність прискореної індустріалізації голландського господарства. Швидке і масовий розвиток сучасної промисловості перетворило економіку в індустріальну і висунуло Н. в число найбільш розвинених країн Заходу. До кін. 1970-х рр. Н. пройшли індустріальну стадію і почали перехід до економіки послуг.
Істотні зміни відбувалися і у внутрішньому житті. Стало йти в минуле розподіл суспільства на “стовпи”. Змінювалася структура партійно-політичної системи. СДП була перетворена в Партію праці (ПТ, 1946). На базі Римсько-католицької партії сформувалася Католицька народна партія (КНП, 1946). У 1948 при злитті правого крила соціал-демократів і Союзу свободи виникла Народна партія за свободу і демократію (НПСД). Наступні глибокі зміни общесоциального характеру – зростання освіти, згладжування найгостріших проявів нерівності, розкладання традиційних великих соціальних груп – спричинили розмивання електоральної бази провідних партій і поява низки політичних угруповань і рухів. У 1966 виникла лівоцентристська партія Демократи-66 (Д-66). Загроза втрати виборців змусила клерикальні партії об’єднатися: у 1980 католицька КНП, протестантські ХІС і АРП створили єдину партію Християнсько-демократичний заклик (ХДП). Партійно-політична система набула конфігурацію, що зберігається і на поч. 21 в.
(2 votes, average: 4.50 out of 5)