Історія Канади
Протягом тривалого періоду історії Канада не була самостійною державою. З поч. 17 в. вона була володінням Франції. З 1763 в результаті Семирічної війни стала володінням Великобританії. З 1 липня 1867 першим з британських колоній К. отримала статус самоврядного британського домініону.
Близько 25 тис. Років тому територія К. була заселена предками індіанців, що перебралися з Азії через що тоді дома Берингової протоки сухопутний перешийок. Значно пізніше – 6 тис. Років тому – в її арктичну частина тим же шляхом прийшли ескімоси. Перші європейці з’явилися в К. ще в 1000 н. е., коли виникло норманнское поселення на острові Ньюфаундленд, що проіснувало трохи більше року. У 1497 італієць на англійській службі Джон Кабот досяг Ньюфаундленду. Французький моряк Жак Картьє в 1534 досліджував і завдав на карти затоку Св. Лаврентія, а в 1535 піднявся вгору по річці Св. Лаврентія до індіанського селища Стадакона (місця, де тепер стоїть Квебек). Він вступив у контакт з місцевими індіанцями-ірокезами і оголосив навколишні землі володінням французького короля, давши їм назву “К.” (мовою ірокезів це означало просто “село”). Найстаріший місто К. Квебек заснував в 1608 Самюель де Шамплен (1567-1635) – французький мандрівник і державний діяч, що отримав в 1601 титул “королівського географа”. Він перший з європейців пройшов вгору по річці Св. Лаврентія у Великі озера (до озера Гурон в 1615-16), досліджував їх береги і уклав союз з індіанським плем’ям гуронів. З 1633 Шамплен – генерал-губернатор “Нової Франції” (майбутньої К.). Торгівля хутром з індіанцями стимулювала французьку колонізацію, яка стала особливо активно поширюватися з 2-й пол. 17 в.
Одночасно з французької розвивався і англійська колонізація. Британська мехоторговая Компанія Гудзонової затоки заволоділа великою територією на півночі країни. На півдні ж розширення англійських колоній (на території майбутніх США) призводило до постійних англо-французьким конфліктів, в які втягувалися і індіанські племена. Після Семирічної війни між Англією і Францією, за Паризьким договором 1763 К. стала володінням Великобританії. Французи, які оселилися в долині річки Св. Лаврентія і зберегли феодальні порядки старої метрополії, склали основу населення провінції Квебек. Англійські іммігранти заселяли Атлантичне узбережжя і береги Великих озер. Після закінчення війни за незалежність США 1775-83 в К. бігло не менше 40 тис. Прихильників британської корони – “лоялістів”; вони і склали ядро??англоканадскую народу. У 1867 згідно з прийнятим британським парламентом “Акту про Британську Північну Америку” був створений британський домініон К., який має державний статус самоврядного держави, але з британським монархом в якості його голови. Спочатку він складався з 4 провінцій: Онтаріо, Квебеку, Нью-Брансвік і Нової Шотландії, що склали конфедерацію, до якої пізніше приєдналися ще 5 провінцій. Територія К. придбала сучасні обриси до 1949, коли до її складу увійшов колишній окремий британський домініон Ньюфаундленд в якості 10-й провінції.
У 20 в. посилилася орієнтація К. на проведення незалежної від Великобританії політики. Цьому сприяло і зростаючий вплив США на економіку країни. Віхами утвердження суверенітету К. були прийняття Вестмінстерського Статуту 1931, який визнав повну самостійність британських домініонів у внутрішній і зовнішній політиці, Акту про канадському громадянство 1947 і Конституційного акту 1982. Прийняття останнього канадським парламентом отримало в країні назву “патріаціі Конституції”. У 1982 відповідно до Акту про К. країна отримала право на будь-які зміни своєї Конституції, тобто повну незалежність.
(2 votes, average: 2.50 out of 5)