Етапи формування світового господарства
Світове господарство має досить складну організацію. Дана структура національних економік скріплена:
- Рухом товарів; Рухом послуг; Факторами виробництва.
В результаті чого виникають міжнародні відносини економічного характеру між резидентами і нерезидентами.
Сутність і суб’єкти світового господарства
Поняття світового господарства відрізняється у вітчизняній і зарубіжній літературі. До основних визначень відносять такі поняття:
- Світове господарство є сукупністю національних господарств, які пов’язані один з одним системою міжнародного поділу праці. Дане визначення грунтується на уявленні світового господарства в якості суми національних економік; Світове господарство – це світова система виробничих і фінансових відносин; Світове господарство є сукупністю національно-державних і недержавних структур, при цьому відбувається взаємодія на основі міжнародного поділу праці і політичних контактів.
Іншими словами, світове господарство – це єдиний економічний простір, в якому суб’єктами виступають транснаціональні корпорації (ТНК) та їх альянси.
ТНК – це велика організація, яка за родом своєї діяльності є міжнародною. При цьому капітал даної компанії знаходиться в країні базування.
Уже в 21-му столітті існувало понад 70 тис. ТНК, 850 з них було їх філіями. В основному материнські компанії перебували в розвинених країнах. Частка світового виробництва ТНК становила 50%, де 2/3 з них були зовнішньою торгівлею.
Обороти ТНК являють собою кілька мільярдів доларів. При цьому, в основному, ТНК представляють собою промислово-фінансовий комплекс.
Крім визначення національної економіки існує важливе поняття національної економіки.
Під національною економікою розуміють найважливіший суб’єкт світового господарства.
На сьогоднішній день в світі існує більше 180 держав. Крім класифікації за економічними показниками, розрізняють країни за істотними ознаками.
Етапи розвитку світового господарства
Світове господарство зародилося давно. Спочатку почалося все зі світової торгівлі, яка представляла собою сукупність зовнішньої торгівлі. На найдавнішому етапі цілі народи стикалися один з одним. Дані відносини почали виникати при:
- Міграції; Поділах територій; Обмінах.
Одним з хороших прикладів торгової взаємодії є Єгипет. Дана держава ще 5 тисяч років тому торгувала з сусідніми племенами, купуючи у них вироби з деревини, металу, так само єгиптяни обмінювали худобу на продукти ремесла і землеробства. Крім цього, вони влаштовували безліч експедицій в пошуках земель для освоєння.
Руська держава теж не була винятком, купці відвідували сусідні держави, в країні організувалися ярмарки, в яких брали участь не тільки руські торговці.
Паралельно з торгівлею товарами розвивався напрямок “торгівля послугами”. Так, фінікійські та грецькі купці торгували по всьому Середземномор’ю і надавали послуги з перевезення вантажів.
Величезний внесок у розвиток світового господарства внесли першовідкривачі 15-17 століть. Експедиція Колумба, Магеллана, походи Єрмака розширили територію світового ринку в багато разів.
У 19-му столітті з’явилася машинна індустрія і сучасні засоби транспорту і зв’язку, почалося масове фабричне виробництво. Готові вироби досить легко збували за рахунок залізниці і пароплавів. В результаті чого вже в кінці 19-го століття світовий ринок повністю сформувався.
Разом з утворенням світового ринку відбулося зростання:
- Робочої сили; Капіталу; Технологій.
Підприємці розвивалися, встановлювали зв’язки, розширювали асортимент. Всі потоки економічних ресурсів були спрямовані в одне русло – з найбільш розвинених країн у менш розвинені.
В Америці накопичувалися британський, голландський, французький і бельгійські капітали. Емігранти освоювали все більше нових територій і розвивали там виробництва.
За кілька років були освоєні території:
- Північної Америки; Південної Африки; Австралії.
Не забували і про Росію. Країни Європи встановлювали зв’язки з підприємцями, відкривали нові напрямки і виробництва, обмінювалися досвідом.
В процесі розвитку процес економічних ресурсів став більш комплексним. Капітал і підприємницькі здібності з технологіями тепер не тільки імпортували, а й експортували слаборозвинені країни. В результаті чого міжнародний рух факторів став взаємним.
Після свого формування, світова економіка не зупинилася в своєму розвитку, вона зазнала і зазнає деякі зміни і до сих пір. Підсумувавши вище сказане, можна виділити наступні етапи формування світової економіки:
- Перший етап до Першої світової війни – це кінець 19-го століття. Для даного етапу характерна відкритість світової економіки. На світовому ринку стала переважати сировинна спрямованість. Але при цьому зростала і частка експорту; Другий період припадає на етап між Першою і Другою світовою війною. Даному етапу характерні нестійкість і криза. Роль експорту була знижена, а тенденція посилилася до автаркії національного господарства; Третій етап з 1950-1970 рр. 20-го століття. На цьому етапі виникають інтеграційні угруповання (ЄС, РЕВ), відбувається процес транснаціоналізації, активно переміщаються технології і підприємницькі здібності. Особливу роль стали грати соціалістичні і країни, які розвиваються; Четвертий етап відбувається в 1980-1990-і рр. У розвинених країнах відбувається ера постіндустріалізації, деякі країни відстають у своєму економічному формуванні, країни колишнього соціалістичного режиму переходять до ринкової економіки; Останній п’ятий етап з кінця 20-го століття і по теперішній час. Для даного етапу характерна висока ступінь освоєння географічного простору, стали формуватися міжнародні виробничі сили, посилилася економічна взаємодія і взаємозалежність. Світове господарство вступило в новий етап Розвитку.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)