Основні етапи розвитку економіки
Економіка відокремилася від філософії в самостійну науку в XVII столітті, але її становлення почалося задовго до цього. Ще мислителі Стародавнього Сходу стояли у її витоків.
Надалі багаж економічних знань поповнювали представники різних наукових сфер: філософи, математики, історики та ін.
Етапи розвитку економічної теорії
В історії становлення цієї науки можна виділити три основні періоди:
- Зародження економічної думки; Поява економіки як науки, формування економічних шкіл; Розкол класичної моделі економіки, формування сучасного погляду на економіку.
Перший етап – зародження
На першому етапі дослідники, самі того не знаючи, дали старт розвитку економічної теорії. Їхньою метою роботи було вирішення основних проблем, з якими щодня стикався будь-який заможний громадянин.
Староіндійські “Закони Ману” (IV-III ст. До н. е.) регулювали багато аспектів життя людей, в тому числі поділ праці, ієрархію взаємин між “начальником” і “підлеглим”.
У той же час економічна думка зароджувалася і в країнах Стародавньої Греції та Риму. Трактати Платона, Ксенофонта і Арістотеля – давньогрецьких філософів, сучасні вчені називають витоками економіки як науки в нашому розумінні. У них були закладені основи економічного аналізу.
У своїх дослідженнях мислителі прагнули раціоналізувати затрати на утримання домашнього господарства.
Другий етап – економічні школи
Економічною школою називають групу людей, які дотримуються спільних поглядів щодо будь-якої проблеми зі сфери цієї науки.
Виділяють наступні основні напрямки:
Меркантилізм був популярний в XVI-XVII століттях, яскравий представник цієї школи – Томас Манн. Термін походить від іспанського слова “торговець”. Основою багатства меркантилісти вважали торгівлю, а рівень багатства населення вимірювали кількістю золота, які надходили в країну. Таким чином, найперспективнішою діяльністю вважалася зовнішня торгівля, виробництво товару на експорт. При цьому вони пропагували необхідність “захищати” власний ринок від надлишку товарів, що ввозяться.
Фізіократія стала другою великою економічною школою, яка з’явилася в XVIII столітті. Найвідоміші представники – Ф. Кене, А. Тюрго. Вони просували інтереси землевласників, стверджуючи, що найнадійніше джерело прибутку – сільське господарство.
Представники класичної економічної школи – У. Петті, А. Сміт, Д. Рікардо вважали виробництво основою економіки. Вони дотримувалися принципу лібералізму, який має на увазі можливість ринку саморегулюватися. Тобто виключалися втручання держави в економічну систему, вона повинна була встановлюватися самостійно, на основі своїх законів.
Третій етап
Починаючи з середини XIX століття уявлення про ідеальну економічній системі кардинально змінювалося. На третьому етапі формування економіки як науки можна виділити напрямки:
- Марксизм. Грунтуючись на класичній політекономії Карл Маркс і Фрідріх Енгельс розробили теорію, яка лягла в основу комуністичного ладу. Основні принципи марксизму: відмова від приватної власності, забезпечення всіх громадян роботою в однакових умовах, рівна оплата за рівну працю, формування суспільної власності на державне виробництво. Маржиналізм. Напрямок виникло як реакція на політику марксизму. Карл Менгер, Фрідріх Візер і інші послідовники різко критикували вчення Маркса. У розумінні маржиналистов вартість товару або послуги повинна формулюватися на основі їх граничної корисності – потреби в даному благо в конкретний момент часу. Неокейнсіанство. Основоположник – Дж. М. Кейнс. Його прихильники кажуть про важливість регулювання державою економічних процесів. Подібних поглядів дотримуються і монетаристи. Монетаризм в центр економічної системи ставить грошову масу, яка знаходиться в обороті. Саме вона на думку монетаристів задає необхідні обсяги виробництва. Інституціоналізм вивчає економіку з різних сторін: соціально-правової, політичної та ін. Цей напрямок найбільш повно охоплює всі аспекти економіки як науки, оскільки розглядає її взаємодії з усіма галузями людської діяльності.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)