Географія сільського господарства
Сільське господарство – це найдавніша і найбільш поширена галузь матеріального виробництва. Виділяються дві групи типів сільського господарства: це розвинене товарне сільське господарство і споживче сільське господарство. У розвинених країнах сільське господарство має індустріальний характер. У країнах переважає традиційне споживче (або малотоварное) сільське господарство. Південь відстає дуже сильно від країн США і Європи. Тільки в США тракторів більше, ніж у всіх країнах, що розвиваються, разом узятих. Світовий тракторний парк становить 26-27 млн машин, але на країни, що розвиваються припадає трохи більше 1/10 з цієї кількості. Середня врожайність зернових становить в країнах, що розвиваються 15-20 ц з гектара, а в економічно розвинених країнах Заходу – 35-40 ц / га, т. Е. Продуктивність праці в сільському господарстві вище в 2-2,5 рази.
Рослинництво. Зернові культури – основа світового господарства. Зернові культури займають 1/2 всієї оброблюваної площі – це 2 млрд т в рік. Зернове господарство тримається на трьох хлібах – пшениці, рисі та кукурудзі, які дають 4/5 валового збору і забезпечують половину всієї харчової енергії людей. Пшеницю вирощують у 70-ти країнах, проте США, Канада, Австралія, Китай, Франція, Росія, Україна – головні світові житниці, спеціалізовані райони пшеничного господарства. Рис вирощують приблизно в ста країнах; 9/10 світового збору рису припадає на “рисові” країни Азії. У світі 2/3 зрошуваних площ під рисом.
Кукурудза народилася в Мексиці, звідки поширилася в інші райони. Основними її виробниками були і залишаються США, Китай, Бразилія. На світовий ринок надходить 10-15% виробленого у світі зерна, в основному пшениці і кукурудзи. Головні експортери його – країни, де зернове господарство стало галуззю міжнародної спеціалізації: США, Канада, Австралія, Франція, Аргентина (до 80%).
Кормове зерно надходить в основному в країни Західної Європи і Японію; продовольче – в країни, що розвиваються. Країни СНД і Росія перетворилися на великих імпортерів продовольчого і кормового зерна у зв’язку з частими засухами. Крім зернових в якості продовольства використовуються олійні, бульбоплідні, цукроносні, тонізуючі, овочеві, плодові культури.
Приблизно 2/3 всіх споживаних жирів мають рослинне походження. По збору сої перше місце у світі займають США (більше 1/2 світового збору), арахісу – Індія, оливок – Італія.
Найпоширеніша з бульбоплідні культур – картоплю. Його батьківщина – Південна Америка, але тепер це культура помірного поясу північної півкулі. Перше місце в світі з його збору займають Китай, Росія, США і Польща.
Цукроносні культури – це очерет і цукровий буряк. Щорічно виробляється 120 млн т цукру, 2/3 з цукрового очерету і 1/3 з буряка. Родина цукрового очерету – Америка, цукрового буряка – Росія, Україна, зарубіжна Європа і Північна Америка.
Тонізуючі культури – чай, кава і какао. Всі вони обробляючи-ються в тропіках і мають обмежені ареали. Чай став відомий в Європі тільки в XVII в. Його батьківщина – Китай. 4/5 світового збору чаю дають країни Азії: Індія, Китай, Шрі-Ланка. Батьківщина кави – Африка, але в наші дні 2/3 його збору дають країни Латинської Америки, особливо Бразилія та Колумбія. Близько 50-ти країн експортують кави. У Латинській Америці переважає кави сорту “арабіка”, в Африці та Азії – “робуста”, який використовується для приготування швидкорозчинного кави. Культура какао народилася в Америці, але тепер його виробляють на Гвінейській узбережжі Африки.
Велику роль у харчуванні людей грають овочі та фрукти. В якості головних експортерів виступають країни, що розвиваються, а імпортерів – економічно розвинені країни. Для живлення використовуються також морські продукти. У США популярний тунець (для сендвічів і салатів); в скандинавських країнах і ФРН найпопулярніший морський продукт – сельдь, а в середземноморських – кальмари.
Рослинництво. Непродовольчі культури. З волокнистих найбільше значення має бавовник. Перше місце – Азія, друге – країни Америки, третє – країни Африки. Майже 3/4 світового виробництва льону припадає на Росію та Білорусь; джуту – на Бангладеш. Виробництво натурального каучуку дають країни Південно-Східної Азії – 85% (Таїланд, Індонезія, Малайзія).
Дуже великі розміри прийняла контрабандна торгівля наркотиками. Головні виробники – Колумбія і деякі країни Азії. Процвітає наркобізнес в “тіньовій” економіці.
Поняття про “зеленої революції”. “Зелена революція” – це перетворення сільського господарства на основі сучасної аграрної техніки під впливом НТР. Стала поширюватися в 60-х рр. XX століття і в країнах, що розвиваються. “Зелена революція” включає три основні компоненти:
1) виведення нових скоростиглих сортів зернових культур (2-3-4 посіву);
2) розширення іригації (штучного зрошення);
3) більш широке застосування техніки, добрив та інших хімікатів.
“Зелена революція” принесла велику користь особливо країнам, що розвиваються, проте вона далеко не повністю виправдала покладаються на неї надії.
По-перше, вона носить вогнищевий характер і набула широкого поширення в Мексиці, в ряді країн Південної та Південно-Східної Азії, мало торкнувшись інші регіони. Мексика вважається родоначальницею “зеленої революції”, оскільки саме тут на початку 60-х рр. були виведені нові сорти короткостебельних, високоврожайний пшениці незвично червонуватого кольору. Потім вони були поширені в Індії, Пакистані, інших країнах Азії. А на Філіппінах вдалося вивести нові сорти “чудо-рису”, що забезпечують велике зростання врожайності.
По-друге, “зелена революція” торкнулася лише земель, що належать великим господарствам та іноземним компаніям, майже нічого не змінивши в традиційному споживчому секторі, т. Е. Відставання в сільському господарстві в країнах, що розвиваються обумовлено соціально-економічними причинами.
У тваринництві виділяються:
1. Розведення великої рогатої худоби (1,4 млрд голів) – молоко і м’ясо (більше 1/3 м’яса). Поширене в зонах лісовій і лісостеповій помірного поясу. У деяких районах США, Канади, Аргентини, Австралії виникли великі господарства – ранчо – справжні “фабрики м’яса”.
2. Свинарство (1 млрд голів, 2/5 всієї світової м’ясної продукції). Азія, Китай та інші густонаселені райони.
3. Вівчарство (близько 1 млрд голів). У районах досить м’якого і зволоженого клімату. Щорічно в світі виробляється близько 200 млн т м’яса – свинини, яловичини, м’яса птиці, баранини. У виробництві м’яса лідирують Китай, США, Бразилія, Франція, ФРН, Росія. Але за загальним та душового споживання м’яса окремі країни розрізняються дуже сильно. Наприклад, в економічно розвинених країнах Заходу подушне споживання м’яса на рік в середньому становить 80-90 кг; в що розвиваються – 15/20 кг на рік, а в Новій Зеландії – 400 кг на рік! Молока в світі виробляється 400 млн т (попереду США, Росія, Індія, ФРН, Франція); яєць – 600 млрд штук на рік (Китай, США, Японія); вовни – 2,5 млн т (Австралія, Китай, Нова Зеландія).
(2 votes, average: 5.00 out of 5)