Екологія людини – реферат
В даний час терміном “екологія людини” позначають комплекс повністю ще не окреслених питань, що стосуються взаємодії людини з навколишнім середовищем. Головна особливість екології людини як самостійної галузі науки – її міждисциплінарний характер, оскільки в ній сходяться соціологічні, філософські, географічні, природничо-наукові, медико-біологічні проблеми. Екологія людини вивчає закономірності виникнення, існування і розвитку антропоекологічних систем, які являють собою співтовариство людей, що знаходиться в динамічному взаємозв’язку з середовищем і задовольняє завдяки цьому свої потреби.
Розміри таких систем різні залежно від чисельності та характеру організації людських популяцій. Це можуть бути ізоляти, деми, нації, наднаціональні асоціації, що розрізняються за способом виробництва, укладу життя, нарешті, людство в цілому. Велике значення у визначенні розміру антропоекологічних системи мають природні умови. Найбільш численні сучасні популяції, що об’єднують більше 80% людства, мешкають на 44% суші в області тропічних лісів і саван, а також у зоні помірного поясу з чагарникової рослинністю або змішаними лісами.
Посушливі землі і зона пустель, на які припадає 18% суші, – місце проживання 4% населення.
Головною відмінною рисою антропоекологічних систем в порівнянні з природними екосистемами служить наявність в їх складі людських спільнот, яким у розвитку всієї системи належить домінуюча роль. Спільноти людей різняться за розмірами популяцій, по швидкості їх зростання, за способом виробництва матеріальних цінностей і структурі соціально-економічних відносин, від чого залежать спосіб організації праці, обсяг і спосіб розподілу виробленої продукції між членами спільноти. Активністю спільнот людей на займаній території визначається рівень впливу їх на навколишнє середовище. Розвиваються спільноти (наприклад, в період індустріалізації) характеризуються поряд зі зростанням чисельності населення, збільшенням потреб його в продуктах харчування, сировину, водних ресурсах, розміщенні відходів. Це підвищує навантаження на природне середовище, інтенсифікує використання біотичних і абіотичних факторів. У процесі існування антропоекологічних систем взаємодія людей і природного середовища здійснюється по двох головних напрямках. По-перше, відбуваються зміни біологічних і соціальних показників окремих індивідуумів і співтовариства в цілому, спрямовані на задоволення вимог, пропонованих людині середовищем. По-друге, здійснюється перебудова самого середовища для задоволення потреб самої людини. Протягом історії людства співвідношення названих змін зрушувалося в сторону переважної ролі другого напрямку. Розселення по Землі мисливців, що використовують зброю, перехід від привласнюючого типу господарства до виробленому за рахунок землеробства і скотарства призвели до того, що природне середовище, в якій зароджувалося людство, поступилася місцем частково олюдненою середовищі сільських жителів. З виникненням міст сучасного типу і в результаті науково-технічної революції відбувся перехід до існування спільнот людей в повністю олюдненою середовищі, межі розповсюдження якої неухильно розширюються. Два останні етапи зростання чисельності досягнуті завдяки використанню нових технологій, що дозволили збільшити ємність середовища (рис. 17.1).
Загальним результатом біологічних і соціальних процесів в ан-тропоекологіческіх системах стала індивідуальна та групова пристосованість людських спільнот до життя в середовищах проживання, що розрізняються за природними умовами, формам господарювання та культури. Особливість такої пристосованості на відміну від пристосованості до середовища популяцій будь-яких інших живих організмів полягає в тому, що людина адаптується до умов життя не тільки фізіологічно, а насамперед економічно, технічно, емоційно. Різні сторони та напрямки індивідуальної та групової адаптації людини, вся сукупність умов життя та екологічних зв’язків людей є предметом вивчення екології людини. Саме це робить її міждисциплінарною наукою. В курсі біології допустимо обмежитися розглядом окремих питань, що мають безпосереднє відношення до завдань охорони здоров’я людей. Серед них велике значення має біологічна мінливість популяцій людей у зв’язку з біогеографічних особливостями середовища, а також медико-біологічна характеристика антропогенних екологічних систем. Екологічні питання паразитології включені у відповідний розділ підручника і викладені нижче.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)