Екологія і моральність

Нашими вчинками у відносинах з природою повинні рухати не тільки побоювання понести покарання за екологічне правопорушення, але в першу чергу внутрішня переконаність у необхідності дбайливого ставлення до природи та її багатств.

На жаль, ще чимало людей, які керуються в повсякденному житті вельми звичними принципами: “Після нас – хоч потоп”, “На наш вік вистачить”. Є й такі, які недооцінюють небезпеку екологічної кризи. Ось типовий приклад їх міркувань: “Ну що залякуєте? Природа і не таке витерпить! Скільки років загрожують, а чи так вже страшно? Ну, в містах вода і повітря, звичайно, неважливі, але варто від’їхати на пару десятків кілометрів… Ось у мене на дачі… “

Тим часом вчені говорять про настала біді з конкретними цифрами в руках. Письменники-фантасти зображують похмуре майбутнє людства: млява, згиджені, спотворена земля і людина, що перетворився з володаря на ізгоя, змушений відшукувати на планеті рідкісні куточки, ще придатні для життя. І все це плоди нерозумного господарювання та безвідповідального ставлення до природи багатьох поколінь людей.

В одній з журнальних публікацій наведено наступний приклад: “Кілька десятиліть тому підняли цілинні землі. Зробили це, не замислюючись про роль грунту в біосфері. Якось не згадали про неї і не приймали ефективні заходи щодо захисту землі… Почали розорювати степ суцільно, в той час як можна лише смугами. Лісопосадки теж виявилися зайвими… В результаті мільярди тонн родючих земель пустили на вітер… Знищені унікальні спільноти трав, тварин, комах. Нарешті, в безлічі зникли вівці, коні, корови… Немає колишнього режиму грунтів, немає букета трав. Ні скотарства. Суша. Вітер. Страшні пилові бурі. Спустошення “.

Чим було викликано різке погіршення екологічної обстановки в цій місцевості? Очевидно, що головне тут – не відсутність сучасної техніки і справа не просто в невмілому веденні господарства. “Те, що сталося, – пише автор, – наслідок примітивного уявлення про природу і відсутності фундаментальних знань про біосферу і ще, я б сказав, – екологічно аморальності: брати і брати, не заповнюючи і не повертаючи свій обов’язок природі”.

Долаючи цю “екологічну аморальність”, потрібно пам’ятати, що не можна до природи ставитися споживацьки заради сьогочасної вигоди, згубні наслідки позначаться і на ній, і на самій людині. Життя підтверджує правило: ставлення людини до природи характеризує і його ставлення до самого себе, інших людей, суспільства в цілому.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3.50 out of 5)

Екологія і моральність