Зміна біогеоценозів під впливом діяльності людини
Відомо, що в природі розподіл рослин і тварин відбувається під впливом безлічі факторів, продиктованих, в першу чергу, середовищем проживання, формуючи порівняно стійкі комплекси – природні спільноти.
Такі комплекси різних взаємопов’язаних видів, що мешкають на певній території з більш менш однорідними умовами існування, називаються біогеоценозом. Таким чином, характеристика навколишнього середовища (склад грунту, вологість повітря, температура) є визначальною в утворенні природної системи, між складовими якої відбувається круговорот речовин. Система ця є стійкою і саморегулюючою, тобто чисельність особин кожного виду підтримується на певному рівні.
Тим не менш, стійкість біогеоценозів не є незмінною. Часто під впливом зовнішніх умов все ж відбувається або зміна чисельності окремих видів, або зміна самих біогеоценозів.
Потужним чинником зміни екосистем є господарська діяльність людини. Вплив людини на природні екосистеми почалося з моменту становлення людської цивілізації. Він весь час посилювався разом із збільшенням чисельності населення планети. В останньому столітті в зв’язку з швидким розвитком промисловості, сільського господарства, зростанням міст вплив людини набув вирішального значення.
Великі зміни відбуваються в “зелених зонах” міст, використовуваних для відпочинку городян. Рослинність такої території постійно витоптується людьми, грунт ущільнюється, травмуються наземні органи рослин, порушується вологообмін грунту і організмів. В результаті змінюється видовий склад рослин і тварин, порушується екологічна рівновага і стійкість природних екосистем. Дуже сильно впливає на лугові, степові і пустельні екосистеми випас худоби. Знижується велика кількість цінних кормових злаків, зменшується кількість видів рослин, склад співтовариств спрощується.
Наприклад неконтрольоване полювання деколи приводить до практично повного знищення цінних промислових звірів і птахів. У свою чергу це часто веде до посиленого розмноження видів, раніше пригнічуваних цими тваринами. Тривалість існування біогеоценозів різна, а їх зміна відбувається в різних напрямках. Прикладом зміни біогеоценозу може служити заростання водойми. Через нестачу кисню в придонних шарах водойми частина органічної речовини залишається неокисленою і не бере участі в кругообігу. У глибоких місцях на дні відкладаються залишки планктону, утворюючи дрібнозернистий мул.
Біля берега відбувається накопичення залишків водної рослинності, утворюючи торф’янисті відкладення. Відкладення глини і піску, що надходять з водозбірної площі, ще більш прискорюють процес обміління. Поступово прибережна водна рослинність поширюється до центру водойми, перетворюючи її в болото.
Рослини і тварини заміщуються іншими видами, більш пристосованими до даного середовища існування – болота. З часом навколишня рослинність витіснить колишню водойму, і, залежно від місцевих характеристик, тут виникне луг, ліс або інший тип біогеоценозу.
На прикладі водойми видно, що біогеоценоз постійно розвивається і еволюціонує. Вивчаючи послідовність і закономірність цього процесу, людина вчиться керувати ним. Необхідно проводити заходи щодо збереження природних біогеоценозів, стежити за співвідношенням чисельності населяючих його видів. Для цього потрібно враховувати біологічні особливості кожного з них, Взаємодію з іншими видами, а так само вплив екологічних факторів.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)