Географія та екологія

Географи, як українські, так і зарубіжні, раніше за інших фахівців у галузі наук про Землю усвідомили значення екологічної проблематики в її сучасному розумінні (роботи В. В. Докучаєва, А. І. Воейкова, Л. С. Берга, Д. І. Ріхтер, Д. Н. Кашкарова, Е. П. Коровіна, Л. Г. Раменского, І. П. Герасімова, В. С. Жекуліна, а також Д. П. Марша, А. Тенслі, К. Троля).

До 90-их років ХХ століття відбулася екологізації всієї системи географічних наук, яка найбільш чітко виражена в новій географічній науці – геоекології. Вона виникла в результаті застосування екологічної методології в географічних дослідженнях, спрямованих на виявлення просторових зв’язків в екологічних взаєминах. Народження геоекології можна датувати 60 – ими роками. У період своєї появи вона розглядалася як вчення про природне бюджеті ландшафту. У 80-ті роки зміст науки значно розширилося.

Зараз геоекологія вирішує дві групи завдань:

1. вивчає вплив зовнішніх умов, включаючи людину з результатами його діяльності, на ландшафт, акцентуючи увагу на його діагностиці;

2. досліджує вплив фізико-географічних умов, у тому числі і ландшафту, на стан і розвиток биома (тріади “рослина-тварина-людина”).

Геоекологія сформувалася в результаті інтеграції географічних знань, спрямованих на вивчення стану екосистем і геосистем як середовища існування (життя) людини. Весь комплекс фізико-географічних наук є для геоекології базою і джерелом фактичних даних.

Мостом між біологічними і географічними аспектами проблем вивчення стану навколишнього середовища є екологія людини, яка, спираючись на загальні закони взаємодії біосфери і людства, вивчає вплив природного і соціального середовища як на окремих людей, так і на їх спільноти.

Важливим у розумінні взаємодії географії та екології є співвідношення понять “екосистема” і “Геосистема”.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 5.00 out of 5)

Географія та екологія