Еколого-геологічні карти
Еколого-геологічне картографування досить рідко розглядається як розділ геоекологічного картографування, що пов’язано з відмінностями їх об’єктів. Об’єктом еколого-геологічного картографування є геологічна середу. Водночас геологічна середу вивчається не сама по собі, а як компонент і літогенні основа ландшафту і як фактор, що впливає на середовище проживання людини. Сучасні еколого-геологічні карти складаються на ландшафтній основі, відображають види використання земель та джерела антропогенного впливу, що зближує їх з геоекологічного картами в традиційному розумінні.
Примітно, що з моменту появи в Росії терміна “геоекологія” він широко використовувався як геологами, так і географами, оскільки позначав новий науковий напрям на стику геології та екології, з одного боку, і на стику географії та екології, з іншого. Безумовно, таке широке тлумачення терміна позначилося і на найменуванні карт, що відображають стан геологічного середовища, – деякий час вони називалися “геоекологічного”. Лише наприкінці 90-х рр.. XX в. термінологічна нечіткість була усунена. До теперішнього часу склалося розуміння екологічної геології (екогеології) як складової частини геоекології, а карти отримали назву “еколого-геологічних”, або “екогеологіческіх” (ЕГК).
Основні завдання екогеологіческіх картографування включають:
– Вдосконалення системи екологічних оцінок стану геологічного середовища та її компонентів, а також суміжних природних середовищ;
– Уточнення легенди карти і складання її регіональних варіантів;
– Створення універсальних банків геолого-гідрогеологічних даних на регіональному рівні, уніфікованих умовних позначень для всіх масштабів картографування з використанням сучасних інформаційних технологій та системи взаємно доповнюють програмних засобів.
Загальновизнана концепція екогеологіческіх картографування в даний час знаходиться в стадії становлення; розроблені Всеросійським науково-дослідним інститутом гідрогеології та інженерної геології (ВСЕГІНГЕО) спільно з Всеросійським науково-дослідним геологічним інститутом ім. А. П. Карпінського (ВСЕГЄЇ), Інститутом мінералогії, геохімії та кристалохімії рідкісних елементів (ІМГРЕ) та іншими організаціями методичні документи з екогеологіческіх картографуванню є базовими для геолого-екологічних досліджень та картографування (ГЕІК). Даний напрямок тематичного картографування розвивається, використовуючи методологію та методику традиційних геологічних наук – гідрогеології, інженерної геології, геохімії, геодинаміки, геофізики та ін Велика частина таких карт створюється в організаціях МПР в рамках державних геологічних, гідрогеологічних та інженерно-геологічних зйомок або як самостійний вид робіт. Тому екогеологіческіх дослідження, включаючи складання карт, повинні проводитися відповідно до Вимог до геолого-екологічних досліджень та картографування (ВСЕГІНГЕО, 1990) та Методичними рекомендаціями щодо складання еколого-геологічних карт (ВСЕГІНГЕО, 1994, 1998) з дотриманням стадійності робіт, по листам топографічних карт певного масштабу. Іншими словами, еколого-геологічне картографування більш уніфіковано і регламентовано в порівнянні з геоекологічних. Разом з тим існує велика кількість карт науково-пошукового характеру, розроблених за авторськими методиками, які не обмеженим нормативними документами.
Протягом 10-20 років наприкінці XX – початку XXI в. створено величезну різноманітність карт, що розрізняються за цільовим призначенням, масштабом, повноті охоплення картографуються компонентів геологічного середовища, набору використовуваних показників і ознак, обсягом і достовірності вихідних даних, цінності кінцевих результатів. Еколого-геологічні карти представляють собою картографічне відображення показників складу та стану компонентів геологічного середовища та відбуваються в ній, що роблять вплив на екосистеми, довкілля й здоров’я людини (Методичні рекомендації щодо складання еколого-геологічних карт масштабів 1: 200 000 – 1: 100 000, 1998), або графічну модель еколого-геологічної обстановки, що дає узагальнене зображення на топографічній основі оцінки стану компонентів літосфери, що відбивають її екологічні властивості (функції) (В. Т. Трофимов, Д. Г. Зілінг та ін, 1998, 2007). До тієї ж категорії можна віднести і стали традиційними карти розвитку екзогенних геологічних процесів (ЕГП), сейсмічності територій, ресурсів, захищеності і забруднення питних підземних вод, карти поширення нормованих хімічних речовин у грунтах, будівельних матеріалів, мінеральних ресурсів та ін
Доцільно розрізняти окремі групи екогеологіческіх карт (М. В. Кочетков та ін, 1998):
– Параметричні карти – фіксують ті чи інші показники стану окремих компонентів геологічного середовища (наприклад, карти розвитку зсувів, карсту або інших ЕГП, поширення окремих нормованих речовин в основних горизонтах питних підземних вод);
– Аналітичні карти – відображають екологічний стан компонентів геологічного середовища (карти стану ресурсів підземних питних вод, забруднення і порушення грунтового покриву, ураженості геологічного середовища ЕГП), як правило, базуються на узагальненні великої кількості спостережуваних показників, аналізі впливають на них природних і антропогенних факторів;
– Синтетичні карти – по суті являють собою картографічні оціночні та прогностичні моделі стану геологічного середовища в цілому або основних її компонентів, повинні містити елементи прогнозу стану геологічного середовища і базуватися на синтезі всієї наявної інформації про неї з урахуванням впливу на неї інших природних середовищ (наприклад, геоекологічна карта Росії і суміжних держав масштабу 1: 2 500 000, карти функціонування гідрогеодеформаціонного поля Землі та ін.)
На думку В. Т. Трофимова та Д. Г. Зілінг (1998), еколого-геологічні карти слід поділяти на оціночні та оціночно-прогнозні. Перший тип карт відображає сучасний еколого-геологічне стан літосфери або її компонентів, а другий – прогнозні оцінки, які носять часовий характер і розробляються з урахуванням планованих видів антропогенного впливу або очікуваного розвитку природних процесів.
Залежно від поставленої мети, масштабу і категорії екогеологіческіх карти також можуть бути представлені окремими групами (М. В. Кочетков та ін, 1998).
Дрібномасштабні та оглядові карти всієї країни (масштаб 1: 2 500 000 і дрібніше) – покликані показати порівняльне екологічний стан окремих регіонів, тобто ступінь сприятливості або несприятливості геологічного середовища для проживання людей і їх господарської діяльності. Вони повинні відображати рівень і характер антропогенного навантаження на геологічне середовище, основні сучасні геологічні процеси й особливості земної кори, що впливають на розвиток біосфери і суспільства. Ці карти покликані служити для обгрунтування та прийняття стратегічних рішень урядом і керівниками господарських галузей, законодавчими органами країни. Можуть бути використані для наукових досліджень, планування більш детальних еколого-геологічних робіт, для навчального процесу у вузах.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)