Форма і розміри Землі – географія

Земля має кулясту форму. Її діаметр близько 12750 км. Оскільки людина бачить лише невелику частину Землі, земна поверхня здається йому плоским кругом, обмеженим лінією, де небо як би стикається з Землею. Недарма у багатьох народів наша планета ототожнювалася з смужкою поверхнею. За часів давньогрецької цивілізації люди стали припускати, що Земля це куля. Перші докази кулястості належать Арістотелеві (4 століття до нашої ери). Він спостерігав за місячними затемненнями, під час яких тінь від землі відбивалася на поверхні Місяця. Поступово уявлення про Землю як про кулю стали грунтуватися не на спостереженнях, а на математичних розрахунках. Давньогрецький математик, астроном і географ Ерастофен Кіренський (близько 276-194 рр. До н. е.) з дивовижною точністю визначив розміри земної кулі. Зараз ми знаємо, що вдень літнього сонцестояння (21-22 червня), опівдні Сонце на Тропіку Рака (або Північному тропіку) знаходиться в зеніті, тобто його промені прямовисно падають на поверхню Землі. Ерастофену само було відомо, що в цей день Сонце освітлює дно навіть найглибших колодязів в околицях Сієни (Сієна давня назва Асуана). Опівдні він по тіні від вертикального стовпа, встановленого в Олександрії, в 800 км від Сієни, виміряв кут між стовпом і променями сонця (для вимірювання Ерастофен зробив прилад – скафіс, півсферу зі стрижнем, відкидають тінь) і знайшов його рівним 7,2 про, що становить 7,2 / 360 частку повної окружності, тобто 800 км чи 5000 грецьких стадій (1 стадія приблизно дорівнювала 160 км, що приблизно дорівнює сучасному 1 градусу і відповідно 111 км). Звідси Ерастофен вивів, що довжина екватора = 40000 км (згідно з сучасними даними довжина екватора 40075 км). Наступним етапом у розвитку теорії про кулястість землі є епоха Великих географічних відкриттів. З цього періоду не стало сумнівів у кулястість Землі і в цей же час була виготовлена ​​перша модель Землі – глобус. Його автором був німецький вчений Мартін Бегайм (1492). З відкриттям Ньютоном сили тяжіння і сили тяжіння було доведено що земля приплюснута з полюсів внаслідок осьового руху і тому має фігуру не сьогодення кулі а фігуру еліпса або еліпсоїда обертання. У 19 столітті було встановлено, що фігура Землі складніше. Вона відхиляється від правильної форми еліпсоїда через неоднорідність розподілу мас. Фігура землі стала називатися геоидом – подібний Землі. Геоид визначають як фігуру, поверхня якої збігається з рівної поверхнею Світового океану або можна сказати, що це лінія поверхні землі без водної оболонки. Отже, Земля є і кулею і еліпсом і геоидом.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Форма і розміри Землі – географія