Географія в давнину

Географія в давнину

Зачатки географічних знань вчені знаходять у народів Стародавнього Сходу – жителів Месопотамії, Персії, Єгипту, Фінікії. Заняття землеробством і скотарством, торгівля, розселення народів і війни розширювали знання людей про навколишній світ. При переході через пустелі, при плаванні по морях жителі цих країн навчилися орієнтуватися по Сонцю, Місяцю і зіркам. Необхідність штучного зрошення полів виробила у них уміння обчислювати час розливу річок.

Завоювання значно розширювали географічні знання народів Стародавнього світу. З ієрогліфічних написів і малюнків кораблів на стінах древніх храмів археологи та історики дізналися, що ще за 40 століть до н. е.. єгиптяни споряджали експедиції, які доходили до озер, розташованих в центрі Африки.

Відважні фінікійські мореплавці і купці, навантаживши свої кораблі товарами, йшли в далекі плавання по Середземному морю, виходили в Атлантичний океан. Саме тоді фінікійці відкрили Канарські острови. Їх подорожі не можуть не викликати захоплення. Близько 596-594 рр.. до н. е.. вони першими за дорученням єгипетського фараона скоїли плавання навколо Африки, що тривало 3 роки. Сотні небезпек підстерігали їх за кожним поворотом берега. Коли закінчилися запаси продовольства, вони, за звичаєм мореплавців стародавності, сходили на берег і на час ставали хліборобами – орали, сіяли. Вирощені ячмінь і пшеницю вантажили на кораблі і пливли далі.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Географія в давнину